Всі записи автора Онисько Олександр

Послання Блаженнiшого Митрополита Київського i всієї України Онуфрія до пастви з нагоди Прощеної неділі та початку Великого посту

ПОСЛАННЯ

БЛАЖЕННIШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО I ВСІЄЇ УКРАЇНИ ОНУФРІЯ

ДО ПАСТВИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ З НАГОДИ ПРОЩЕНОЇ НЕДІЛІ

ТА ПОЧАТКУ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Улюблені у Господі браття і сестри!

Свята Православна Церква, піклуючись про духовне вдосконалення Своїх вірних чад, цьогоріч знову закликає всіх нас під час Великого посту підготовити себе духовно і тілесно до зустрічі Воскреслого із мертвих Господа і Спасителя нашого Іісуса Христа.

Вступаючи у сорокаденний піст, ми надихаємося тим, що він встановлений Самим Богом і тому є справою богоугодною. Перед початком Великого посту ми повинні простити один одному провини, щоб в мирі і злагоді провести спасительні дні Святої Чотиридесятниці. Сам Господь наш Іісус Христос в молитві «Отче наш» вказав, що умовою прощення наших гріхів є необхідність прощення гріхів нашим ближнім (див. Мф. 6:12). Святитель Іоанн Златоуст, розмірковуючи про значення прощення, говорить: «Ми повинні прощати іншим, оскільки самі потребуємо прощення».

Великий піст — це особливий час, коли кожному з нас слід принести Всемилостивому Богу плоди щирого покаяння у гріхах, що мали місце у нашому житті. Великий піст — це також час для звершення духовних подвигів та прояву любові до Бога і ближніх.

Хотів би нагадати, що піст — це не лише утримання від скоромної їжі. Піст — це також утримання від гріховних справ, злих слів і нечистих думок. Тому до посту треба приступати цілісно: і тілом, і духом. Поєднання посту з молитвою та участю у святих церковних Таїнствах є важливою умовою для очищення нашого серця та оновлення всього нашого життя.

Якщо ми всі духовно потрудимося у дні Святого Великого посту, Господь благословить кожного з нас і весь наш боголюбивий Український народ. Вірним нашої Святої Української Православної Церкви протягом всього Великого посту благословляється читати із Псалтирі по одній кафізмі в день за мир в нашій Українській Державі та благословення нашого народу.

Нехай благодать Божа допомагає усім нам достойно пройти поприще Великого посту та радісно зустріти у мирі та любові Світле Христове Воскресіння!

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

news.church.ua

Поділитись:

2017-й: чим жила Мукачівська єпархія УПЦ

Шановні друзі, читачі, священство, молодь, студентство,

чернецтво, науковці, медійники, браття та сестри!

Минає ще один рік нашого життя! 2017-й! У просторі життя Церкви ми завжди говоримо: «Слава Богу за все!». Яким він був для нас? Напевно, немає такої людини в світі, яка б не дякувала Богу за прожите і здобуте. Рік, що завершується для Мукачівської єпархії був багатим на визначні події, що безапеляційно ввійдуть у її новітню історію. Завдяки мудрому управлінню владики Феодора, наша єпархія посідає гідне місце в соціумі. Архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор черговий раз потрапив до рейтингу ТОП 100 впливових людей Закарпаття. В колонці “духовність” владика є в трійці духовних лідерів краю.

Ми прожили 365 днів, які більше ніколи не повторяться. Ніколи! В цьому році було все! Радість, плач, емоції, «екзамени» життя, сила тяги до життя, подяка, але найголовніше − через все, що відбулося в цьому році ми стали «дорослішими» в житті Церкви.

Життя у нашій єпархії у 2017 році було дуже різноманітним. Кожен запам’ятав його «своїм». Було багато цікавого, веселого і пасмурного. Відбулося безліч спортивних, місіонерських, культурних, наукових подій. Ми крокували вперед у співпраці з медициною, наукою, медіа-простором, сферою соціального захисту, тощо.

Замість традиційних рубрик «ТОП» цього року Інформаційний відділ Мукачівської єпархії зробив спробу написати про головне у форматі: «Що? Де? Коли?», і таким чином донести до читача найцікавіше і найактуальніше, що на наш погляд відбулося в житті Мукачівської Православної єпархії.

Формат вибраний не випадково, адже власне так можна все-таки більше описати подій та фактів церковного життя нашої древньої єпархії. Отже, пропонуємо Вашій увазі те, чим і головне, як ми жили в 2017-му році. Тож вперед!

«ТОП ПОДІЇ»

В цій рубриці ми акцентуємо увагу на тих подіях, які відбулися на просторах Мукачівської єпархії, не просто «вперше», а своєю ідеєю і реалізацією стали винятковими в житті нашої єпархії та всієї Української Православної Церкви.

МУКАЧЕВО. Відбулися ювілейні заходи з нагоди дня пам’яті ігумені Параскеви (в схимі Ніни) (Прокоп) (+ВІДЕОРЕПОРТАЖ)
УЖГОРОД-МУКАЧЕВО. Молитовний Хресний хід за мир відбувся в єпархії (+ФОТОСЕТ)
«КАМО ГРЯДЕШИ»: ми відкрилися! (+ФОТОСЕТ)
До Мукачівської православної єпархії прибула ікона Божої Матері «Призри на смирення»
УЖГОРОД. На Закарпаття прибув Предстоятель Української Православної Церкви
В місті Ужгороді новий благочинний
«СВІТЕ ТИХИЙ»: побачила світ книга проповідей владики Феодора
До Ужгорода прибула чудотворна ікона Божої Матері «Страсна» з Вінниччини
ПЕРЕЧИН. На Полонині “Руна” на місці вандально зрубленого, встановлено новий Поклонний Хрест
МУКАЧЕВО. Розпочала свою роботу Міжнародна конференція «Життя та благословенні труди преподобного Олексія (Кабалюка)»
МУКАЧЕВО. В єпархії розпочав роботу регіональний семінар на тему: «Методологія роботи з сім’ями на парафіях» (+ФОТОСЕТ)
МУКАЧЕВО. Відбувся концерт протоієрея Олександра Клименка, переможця “Голосу країни-7”
УКРАЇНА-ГРЕЦІЯ. Керуючий єпархією взяв участь в закладанні наріжного каменю нового храму Дохіарського монастиря

«ВПЕРШЕ»

Назва розділу говорить сама за себе. Публікуємо те, що стала «піонером» в житті єпархії. Це не просто «пілотні» проекти, а реальні речі, які добавили Мукачівській єпархії масштабу і нового імпульсу.

УПЕРШЕ: Велике освячення води на р. Латориця (+ВІДЕО)
ІРШАВА. Вперше на Закарпатті відбувся фестиваль коляди в якому взяли участь люди з обмеженими можливостями
Клірики єпархії вперше за історію Ільницької школи-інтернату провели у закладі Таїнство Соборування
Ікону «Призри на смирення» зустріли в Мукачівському кафедральному соборі
Тисячі вірників вклонилися іконі «Призри на смирення» в Мукачівському монастирі
Чудотворний образ Божої Матері «Призри на смирення» вже на Іршавщині
Зустріч ікони «Призри на смирення» в Білках та Сваляві: як це було (+Фото)
Вірники Великих Лучок вклонилися чудотворній іконі «Призри на смирення»
ВОЛОВЕЦЬ. Зустріч ікони «Призри на смирення» в Нижніх Воротах (+ФОТОРЕПОРТАЖ)
ПЕРЕЧИН. Ікона «Призри на смирення» прибула до Перечинщини
КИЇВ-МУКАЧЕВО. “Мій вихід на велику сцену – ще одна проповідь Христа” – священик-переможець “Голосу країни-7” зустрівся з молоддю єпархії

«ІННОВАЦІЇ»

Сучасне слово «інновація», яке не просто вкралося в Церкву, але й стало в якійсь мірі певним статусом того, що робиться в Ній. Проте статусом не стільки для природи Церкви, як такої, але соціуму, який іноді через термінологію і сприймає природу Церкви. В книзі Екклізіаста є такі слова: «Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1, 9). Отже по своїй суті нічого нового у світі нема. Проте, ми використовуємо цей термін задля опису того, що є новітнього в Церкві, яка не сидить в «окопах», а йде назустріч людям і прогресу, перетворюючи останніх в сторону добра і миру.

“АРХІЄРЕЙ ONLINE”: свіжий проект єпархії
Відтепер ми і в «Instagram»!
Єпархія взяла участь у скайп-нараді Місії Синодального відділу УПЦ у справах сім’ї
«ІРШАВА ПРАВОСЛАВНА»: сучасний блог про церковне життя краю
УЖГОРОД. Сурдопереклад богослужіння для людей з вадами слуху в чоловічому монастирі
Місіонерський відділ єпархії пропонує для друку ряд листівок, підготовлених ним для розповсюдження
МУКАЧЕВО. Чергове богослужіння на мові жестів відбулося в Росвигівському кафедральному соборі

«В ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ»

Будь-яка єпархія, – це частина великого організму – Церкви. Отже, чим ми жили в житті УПЦ. Про це окремо…

КИЇВ. Керуючий єпархією в день Ангела Блаженнішого Митрополита Онуфрія, співслужив Предстоятелю УПЦ
МУКАЧЕВО-ЖИТОМИР. Керуючий єпархією взяв участь в святкових богослужіннях в Городницькому монастирі
КИЇВ. Єпархія бере участь у роботі IV Всеукраїнської конференції керівників єпархіальних відділів УПЦ у справах сім’ї
Священний Синод закликав державну владу припинити незаконні дії щодо УПЦ
ОФІЦІЙНО. Звернення Священного Синоду УПЦ з нагоди 25-ої річниці Харківського Архієрейського Собору
КИЇВ. Владика Феодор взяв участь в урочистому молебені до Дня Хрещення Русі на Володимирській гірці (ОНОВЛЕНО, ВІДЕО, ФОТО+)
КИЇВ. Керуючий Мукачівською єпархією взяв участь у святковому богослужінні з нагоди дня Хрещення Київської Русі та пам’яті рівноапостольного князя Володимира
ТЯЧІВ. Керуючий Мукачівською єпархією співслужив Предстоятелю в Чумалівському монастирі (ВІДЕО+)
МУКАЧЕВО-ДОНБАС. Всенічне богослужіння в переддень Собору святих Святогірської Лаври
МУКАЧЕВО-ДОНБАС. Керуючий єпархією співслужив Предстоятелю УПЦ в урочистому богослужінні з нагоди 25-річного ювілею Святогірської Лаври
ОФІЦІЙНО. Вітальне слово Предстоятеля УПЦ до учасників Міжнародної конференції: «Життя та благословенні труди преподобного Олексія (Кабалюка)»
ОФІЦІЙНО. Вітання Предстоятеля архієпископу Мукачівському і Ужгородському Феодору з 10-літтям архієрейської хіротонії
Керівник сімейного відділу єпархії взяв участь у V Всеукраїнській конференції Місії Синодального відділу у справах сім’ї УПЦ

«ПРОСВІТНИЦТВО»

Мета і завдання Церкви – навернення до Церкви і проповідь вчення Церкви. Проповідь того, що для нас зробив Син Бога – Христос…

«Від Різдва до Різдва» – святковий концерт від архідиякона Олександра Садварія
УЖГОРОД. В територіальному центрі соціального обслуговування звершено богослужіння
СВАЛЯВА. Підопічні будинку престарілих взяли участь в таїнствах Сповіді та Причастя
УЖГОРОД. Клірики єпархії освятили паски для старших та одиноких людей
Керуючий єпархією провів зустріч з прихожанами Свято-Іллінського храму с. Ірляви
УЖГОРОД. Відбулась зустріч сімейного клубу на тему «СІМ’Я НА ВІДСТАНІ-РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ»
МУКАЧЕВО. Молебень для людей з вадами слуху відбувся в Росвигівському кафедральному соборі
УЖГОРОД. У каплиці обласного госпіталю для ветеранів війни звершено святкове богослужіння
«Духовне виховання дітей починається з сім’ї» – семінар по роботі з сім’ями відбувся в Іршаві
УЖГОРОД. У кафедральному соборі вчергове відбулася зустріч-бесіда для прихожан
СЄВЄРОДОНЕЦЬК-МУКАЧЕВО. Керуючому Мукачівською єпархією висловлена подяка від школи-інтернату Сєвєродонецька
АФОН. Ігумен Дохіара розповів чому потрібно ховати, а не кремувати покійних
СКОЛЕ-МУКАЧЕВО. Вихованці школи-інтернату Львівщини ознайомились із церковними місцинами Мукачева
УЖГОРОД. Клірики єпархії відвідали будинок людей старшого віку
 «Сімейна любов є плодом великої жертовної праці»: в Мукачівській єпархії обговорили методи взаємодії зі сім’ями на парафіях

«АВТЕНТИКА ТА ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА»

Істо́рія (від дав.-гр. ἱστορία – оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле) або діє́пис – наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій. Мукачівська єпархія має свою історію і велику спадщину. Цього року на нашу думку в площині спадщини відбулася подія, яка охоплює собою величезний пласт того, що починає підніматися із-за буття.

“A PRIORI”: Моя геніалогія: що, де, коли?
«Люди йшли не за Кабалюком, а за Христом, бо бачили за його життєвим прикладом справжність православної віри» – протоієрей Олександр Монич
Церковно-сільський музей в Приборжавському став окрасою мальовничого села

«ІНІЦІАТИВИ»

Ініціатори – це люди, які є не просто ентузіастами, а є тими маленькими «двигунами», завдяки яким і появляються на світ речі, які є життям Церкви. А, їхні ініціативи – це неповторні кроки, які кладуть неповторний фундамент для розвитку Церкви.

Кафедральний собор Ужгорода провів Різдвяні коляди
Вірники волонтери єпархії в зоні бойових дій в Щасті та Трьохізбенці
Голова військового відділу разом з волонтерами передали допомогу військовослужбовцям на передовій
Активні вірники Мукачівської єпархії відправили гуманітарну допомогу в зону бойових дій
Представники єпархії підтримали і передали допомогу військовим в місті Щастя
Священнослужитель єпархії окормляє військових в зоні АТО
Архімандрит Миколай (Раківчак) повернувся в лоно Української Православної Церкви з розколу
 УЖГОРОД. Священнослужителі єпархії вкотре підтримали вихованців МСРЦ “Дорога життя”
МУКАЧЕВО-КИЇВ. Єпархія вчергове передала волонтерську допомогу для військовослужбовців
ЧОП. До річниці ЗСУ кліриків єпархії нагороджено високими відзнаками
СЄВЄРОДОНЕЦЬК-МУКАЧЕВО. Керуючому Мукачівською єпархією висловлена подяка від школи-інтернату Сєвєродонецька
Ідеї Пасхального квіткового убранства храму (+ФОТО)

«ЦИФРА РОКУ»

В Церкві не прийнято хвалитися! Запропонована рубрика – це не похвала і не звіт, але спроба написати про те чим ми жили мовою цифр.

Отже, у 2017 році побачили світ 41 телепрограма ««Духовне джерело» (хронометраж: 45 хв.), 17 телепрограм «Духовні обрії» (хронометраж: 17 хв.), 53 радіопрограми «Джерела духовності» (хронометраж: 20 хв.). В рамках телепрограми «Православний календар» (хронометраж: 4 хв.) за рік ефіру вийшло у світ 4380 хвилин проповіді про Христа.

В щорічному Єпархіальному духовно-просвітницькому таборі: «Камо грядеши», «Стежина добра» та «Крапелька любові» оздоровилося біля 300 дітей із Закарпаття та всієї України. Священнослужителі постійно звершують богослужіння та беруть участь в урочистих заходах у військовій частині А-1556, 128-ї окремої механізованої бригади в Мукачеві де проходять строкову службу біля 2000 військовослужбовців в Чопській військовій частині Т0300 та Мукачівському ліцеї з посиленою військовою підготовкою в якому навчаються біля 180 ліцеїстів.

Керуючий Мукачівською єпархією звершив 245 Божественних літургій, освячено 3 нові храми, 5 престолів, висвячені 23 священнослужителі (з них: священиків – 17, дияконів – 6). В єпархії діє 286 храмів, 19 монастирів (з них жіночих – 7, чоловічих – 12).

Мукачівська православна єпархія 2017 року (мовою цифр)
1827 днів із «Православним календарем»… (Як це було)
ІРШАВА. У таборі ,,Стежина добра ,, − останній день: 138 дітей взяли участь в святому таїнстві Причастя
Архієрейське богослужіння в селі Бабичі з нагоди 150-річчя Свято-Духівського храму
8 вересня − 9 років від заснування БІНДЦу!

«ПРОМОЦІЯ ЄПАРХІЇ»

Від латинського слова «promotio» (просування, презентація). Рубрика про те, як і де ми були у 2016 році. Як презентувала через себе Мукачівська єпархія – Церкву у світі і вдома.

ІСЛАНДІЯ-ІСПАНІЯ-АФРИКА-УКРАЇНА. Сотні тисяч людей долучилися до свята Христової Пасхи завдяки прямим трансляціям
УКРАЇНА-СЛОВАЧЧИНА. Директор БІНДЦу зустрівся з деканом православного богословського факультету Пряшівського університету
УКРАЇНА-ЧЕХІЯ. Владика Феодор бере участь в святкових заходах з нагоди вшанування святої мучениці Людмили, княгині Чеської
КИЇВ. Директор БІНДЦу імені архімандрита Василія (Проніна) взяв участь у роботі міжнародної конференції
«Мукачівська православна єпархія робить неоціненний внесок у розвиток церковної науки та історії»: учасники Міжнародної конференції про наукове зібрання

«ЄПАРХІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ»

Щодня Єпархіальне управління робить масу роботи, яке є невидимою. Іноді, її результати публікуються, проте – це тільки «мізер» з того, що є насправді. Наша рубрика про те, чим жило наше Управління у 2017-му.

Архієпископ Феодор провів робочу нараду Сімейного відділу єпархії
МУКАЧЕВО. Чергове зібрання Місіонерського відділу єпархії
МУКАЧЕВО. Зустріч з військовослужбовцями Державної спеціальної служби транспорту ЗСУ
МУКАЧЕВО. Зустріч із керівником організації допомоги воїнам АТО
МУКАЧЕВО. Відбулося зібрання духовенства єпархії
МУКАЧЕВО. Відбулися підсумкові збори благочинних Мукачівської єпархії

«ГЕОГРАФІЯ ПОДІЇ»

Словосполучення говорить саме за себе. Наскільки далеким було відлуння події в якій взяла участь наша єпархія.

ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНИЙ. Архієрейське богослужіння у найвіддаленішій парафії єпархії
ПРАГА-МУКАЧЕВО. Керуючий єпархією провів зустріч з молоддю Праги
МУКАЧЕВО-ОСТРОГ. Єпархія взяла участь в першому Всеукраїнському з’їзді педагогів із духовно-морального спрямування
УКРАЇНА-УГОРЩИНА. Архієпископ Феодор очолив святкову літургію з нагоди молитовної пам’яті святого короля Стефана, хрестителя Угорщини
УЖГОРОД-КИЇВ. Вихованці родинного будинку «Нова сім’я» побували в Києво-Печерській Лаврі та виступили перед семінаристами
ДОНЕЦЬК-МУКАЧЕВО. Діти з АТО відвідали Закарпатський край (+ВІДЕО)
УЖГОРОД-КИЇВ. Вірники Мукачівської єпархії взяли участь в торжествах з нагоди Дня Хрещення Київської Русі
ЧЕХІЯ-УКРАЇНА. За участі архієреїв двох Церков в Мукачівському монастирі молитовно вшанували преподобного Мойсея Угрина
МУКАЧЕВО-ТЯЧІВ. Керуючий єпархією взяв участь у богослужінні з нагоди дня прославлення преп. Іова Угольського
МУКАЧЕВО (УКРАЇНА) − ТЕТІН (ЧЕХІЯ). В день пам’яті просвітительки Чеської, благовірної Людмили, архієпископ Феодор взяв участь в торжественному богослужінні
УЖГОРОД-ПРИМОРСЬК. Клірик єпархії взяв участь у конференції православного тюремного духовенства
СВАЛЯВА-ДРОГОБИЧ. Православна юнь Свалявщини ознайомилась з діяльністю Недільної школи Дрогобича
Вірники Мукачівської єпархії взяли участь у Хресному ході до Почаєва (+ФОТОРЕПОРТАЖ)
МУКАЧЕВО. Предстоятель УПЦ взяв участь в покладанні квітів до пам’ятника святим Кирилу та Мефодію

«МЕДІА-ПРОПОВІДЬ»

Цифра в третьому тисячолітті крокує занадто швидко. По слову апостола: «Все мені дозволено, але не все корисне; все мені дозволено, але ніщо не повинно володіти мною (1 Кор. 6:12). Ми стараємося говорити про Христа і з допомогою медіа. Мукачівська єпархія сьогодні успішно співпрацює з ПАТ НСТУ «Закарпатська регіональна дирекція» Тиса1, ТРК «М-студіо» та «Перший кабельний».

«ТИСА1»: Відеопривітання з Різдвом Христовим владики ФЕОДОРА (+ВІДЕО)
«М-СТУДІО»: Відеопривітання з Різдвом Христовим владики ФЕОДОРА (+ВІДЕО)
ВІДЕОРЕПОРТАЖ: Велике освячення води на Ужі 19 січня (+ВІДЕО)
Архієрейське слово з нагоди початку Великого посту (+ВІДЕО)
Архіпастирське слово на Вхід Господній в Єрусалим (+ВІДЕО)
Відеоверсія прямої трансляції Пасхального богослужіння з кафедрального собору Ужгорода
ПЕРШИЙ КАБЕЛЬНИЙ: Пасхальна архієрейська літургія в Мукачеві (ВІДЕО+)
Пасхальне вітання владики Феодора (М-студіо) (ВІДЕО+)
Пасхальне вітання архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора (Тиса1) (ВІДЕО+)
Пасхальне вітання архієпископа Феодора (Перший кабельний) (ВІДЕО+)
ДОНЕЦЬК-МУКАЧЕВО. Єпархія зустрічала дітей із Донеччини (ВІДЕО+)
Відеорепортажі зустрічі ікони «Призри на смирення» в Мукачеві
Прибуття ікони Божої Матері «Призри на смирення» на Закарпаття у висвітленні обласних телеканалів (+ВІДЕООГЛЯД)
Відеосюжети з освячення фундаменту майбутнього храму при Психоневрологічному інтернаті Мукачева
Відеопривітання владики Феодора зі святом Успіння Пресвятої Богородиці (+ВІДЕО)
Міжнародна конференція присвячена прп. Олексію (Кабалюку) в об’єктивах ЗМІ (+ВІДЕО)
LIVE. Концертний виступ архідиякона Олександра Садварій перед учасниками семінару
Обласні телеканали про регіональний семінар «Методологія роботи з сім’ями на парафіях» (+ВІДЕО)
Духовне джерело: «Виклики сучасності для християнської сім’ї» – Архієпископ Ровеньківський і Свердловський ПАНТЕЛЕІМОН (+ВІДЕО)
Співочий візит отця Олександра Клименка до Мукачівської єпархії у висвітленні місцевих ЗМІ (+ВІДЕО)
Отець Олександр Клименко: «Іноді через образ хедлайнера, в якого беруть не тільки автографи, але й благословення для когось і розпочинається шлях воцерковлення»
“Ранок з М-студіо”: «Завдання християнина є не життя в гетто, а вміння стати закваскою для цього світу» − протоієрей Олександр Клименко
«Голос країни» об’єднує Україну: отець Олександр Клименко в Мукачеві (+ВІДЕОСЮЖЕТ)
У рамках святкування 10-річчя ужгородської молодіжки презентовано документальний фільм про архієпископа Феодора(Відео+)
Архіпастирське слово на початок Різдвяного посту (+ВІДЕО)
Від архімандрита до архієпископа: фільм про те, як відбувалося становлення майбутнього архієрея (+ВІДЕО)

«АРМІЯ»

Церква завжди йшла пліч-о-пліч з тими, хто захищає життя людей. Мукачівська єпархія сьогодні проводить своє стаціонарне пастирське служіння у військовій частині А-1556 в якій дислокується 128-а окрема механізована бригади в Мукачеві, Мукачівському ліцеї з посиленою військовою підготовкою, Мукачівському військовому госпіталі, Мукачівському прикордонному загоні, 1-му об’єднаному гвардійському загоні Держспецтрансслужби, Ужгородському зональному відділі Військової служби правопорядку Збройних Сил України.

ЧОП. На території військової частини освячено каплицю
МУКАЧЕВО. Йорданове благословення в Мукачівському прикордонному загоні
Єпархія взяла участь у відправці військовослужбовців до зони АТО
Річниця виведення радянських військ із Афганістану в Ужгородському зональному відділі Військової служби правопорядку
В Мукачівському військовому комісаріаті освячено призовників строкової служби
МУКАЧЕВО. В Мукачівському військовому комісаріаті відбулася відправка призовників на строкову службу
Ужгородський зональний відділ Військової служби правопорядку відвідало духовенство єпархії
УЖГОРОД. Єпархія взяла участь в урочистих зборах з нагоди 15-ї річниці створення Військової служби правопорядку ЗСУ
ІРШАВА. В Іршавському райвійськоматі відбувся весняний призов
УЖГОРОД. Подячний молебень з нагоди 14-ї річниці з дня створення Ужгородського зонального відділу ВСП ЗСУ та прибуття із зони АТО бійців особового складу
УЖГОРОД. У Зональному відділі Військової служби правопорядку відбулися урочисті заходи
МУКАЧЕВО. В Мукачівському військовому ліцеї пролунав останній дзвоник (+ФОТОРЕПОРТАЖ)
МУКАЧЕВО. В Мукачівському військовому комісаріаті відбулася відправка 5-го стрілецького батальйону на військові навчання
МУКАЧЕВО. Благословення випускникам Мукачівського військового ліцею
Ліцеїсти Мукачівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою отримали благословення на новий навчальний рік (+ФОТОСЕТ ПОДІЇ)
В Мукачівському об’єднаному військовому комісаріаті відбулася відправка призовників на строкову службу
МУКАЧЕВО. Чергова нагорода голові Єпархіального відділу по взаємодії зі Збройними силами України
Мукачівський військовий ліцей урочисто відмітив 18-ту річницю від свого заснування (+ВІДЕО)
ЧОП. Єпархія взяла участь у відкритті оновлених казарм

«У В’ЯЗНИЦІ Я БУВ, І ВИ ПРИЙШЛИ ДО МЕНЕ»

Слова євангельського благовістя говорять краще за будь-які риторства. Ми повинні бути там, де є Христос. Одним з таких місць є в’язниця. Сьогодні єпархія опікується ув’язненими Ужгородського УВП №9 та Мукачівського СІЗО.

Ув’язнені молилися до своєї небесної покровительки
УЖГОРОД. З нагоди свята Покрови клірики єпархії завітали до ув’язнених Ужгородського УВП №9

«МИ в УжНУ»

Наука і Церква. Одвічна дилема. Нині вона успішно дружить. Ми маємо не просто можливість брати участь в офіційних заходах вишу, але й навчатися в ньому…

Мукачівська єпархія відзначила нагородами науковців УжНУ
УжНУ: Священнослужитель і юні філологи бесідували про дух і слово
УжНУ. Єпархія взяла участь в публічному звіті здобутків кафедри історії України УжНУ

«БЛАГОДІЙНІСТЬ»

В Євангелії від Матфея є слова, які є шаблоном благодійництва і соціального служіння Церкви. «Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене» (Мф. 35, 35-37). Мукачівська єпархія станом на 2016 рік з благословення керуючого єпархією, Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського звершує своє соціальне служіння у різноманітних соціальних закладах, які розташовані на території єпархії. Пастирська робота ведеться по кількох напрямках: школи-інтернати, лікарні, родинні будинки сімейного типу, Медико-соціально-реабілітаційні центри, будинки для людей похилого віку. Мова зокрема йде про: Медико-соціально-реабілітаційний центр «Дорога життя» (м. Ужгород), Медико-соціально-реабілітаційний центр «Дорога життя» (м. Іршава), Родинний будинок сімейного типу «Нова сім’я» (м. Ужгород), Онкогематологічне відділення Обласної дитячої лікарні (м. Мукачево), Мукачівський Психоневрологічний інтернат (м. Мукачево), Чинадіївський дитячий будинок (смт. Чинадієво), Свалявський будинок для людей похилого віку, Ужгородський міський територіальний центр соціального обслуговування для пенсіонерів та непрацездатних літніх людей при міській раді (м. Ужгород), Часлівська Загальноосвітня допоміжна спеціалізована школа-інтернат для дітей-сиріт (с. Часлівці, Ужгородський район), Ільницька школа-інтернат (с. Ільниця, Іршавський район), Ільницький дитячий будинок (с. Ільниця, Іршавський район), Перечинська школа-інтернат (м. Перечин), Іршавська ЦРЛ, Мукачівська ЦРЛ.

УЖГОРОД. «…Я був недужим, і ви відвідали Мене» (Мф. 25:36)
Коляда в Ужгородському міському територіальному центрі соціального обслуговування
«Діамантові очі, що сяють сльозами радості – є!» (жива різдвяна оповідь від іршавчан+ЩОДЕННИК)
Відвідано понад 700 сімей, 390 будинків, роздано тисячі подарунків та 300 літрів куті: підсумок благодійної акції «Різдвяна радість»
Свято в Ужгородському міському територіальному центрі соціального обслуговування
Єпархія відправила чергову гуманітарну допомогу вимушеним переселенцям в зону АТО
Православна молодь взяла участь в “Ужгородській палачінті” з благодійною акцією “Добрі справи робити легко”
“Спішіть творити добро”: з життя Іршавської молодіжки у Великому пості
У передпасхальні дні молодь Іршавщини допомагає нужденним
Допомогу для вихованців Ільницької школи-інтернату передала братія Сілецького монастиря
Клірик єпархії спільно з волонтерською організацією передав допомогу 15-му батальйону 128-ої бригади ЗСУ
З Пасхальним благовістям до недужих та зубожілих осіб
ІРШАВА. «Христос Воскресе – радійте всі» – благодійний проект подарував Пасхальну радість тисячам людей
Мукачівська молодіжка завітала з Пасхальною радістю до знедолених і одиноких

«ДО СВЯТИНЬ УКРАЇНИ ТА СВІТУ»

Паломництво є запорукою ствердження віри, світоглядного бачення і «шанс» подивитися на Церкву через призму святих та святинь. Цього року, як і завжди Паломницький відділ єпархії зробив немало для того, аби люди побували біля святинь та вклонилися їм.

МУКАЧЕВО-ЄРУСАЛИМ. Завершилася триденна паломницька поїздка до святинь Єрусалиму
УКРАЇНА-СЛОВАЧЧИНА. Керуючий Мукачівською єпархією відвідав село Стакчин Пряшівської єпархії
МУКАЧЕВО-ЄРУСАЛИМ. Вірники Мукачівської єпархії звершили паломницьку поїздку до святинь Єрусалиму
УКРАЇНА-ГРЕЦІЯ. Керуючий єпархією звершив архієрейське богослужіння в старовинному храмі Дохіарського монастиря
УКРАЇНА-ГРУЗІЯ. Завершилася паломницька поїздка священнослужителів та вірян єпархії до святинь грузинської землі
Хор Ужгородського монастиря відвідав чернечі обителі Мукачівської єпархії
МУКАЧЕВО-АФОН. Завершилася паломницька поїздка до святинь Святої Гори Афон
ІРШАВА-ПОЧАЇВ. Молодь Іршавщини вклонилася святиням Почаївської Лаври
Вірники Мукачева звершили паломницьку поїздку монастирями єпархії
Працівники поліції Закарпаття у супроводі духовенства єпархії відвідали Свято-Успенську Почаївську Лавру
Паломницька поїздка медичних працівників Іршавщини до святинь краю
ТИБАВА-ЧЕРНІВЦІ. Вихованці Недільної школи вклонилися святиням Буковини
Паломницька поїздка святинями краю прихожан храму глибинки Свалявщини
МУКАЧЕВО-АФОН. Звершена чергова паломницька поїздка на Святу Гору Афон
УЖГОРОД-АФОН. Насельники Свято-Воскресенського монастиря відвідали Святу Гору Афон
Клірики єпархії спільно з представниками відділу освіти Воловеччини вклонилися святиням краю

«ЦЕРКВА І МЕДИЦИНА»

Бути біля хворих – це один із обов’язків священика. Милістю Божою ми несемо своє служіння при багатьох лікарнях міст та області. При деяких є каплиці та храми. Зокрема, звершуються регулярні богослужіння та молебні в: храмі при Закарпатській обласній клінічній лікарні імені А. Новака, в каплиці при Ужгородській міській лікарні, в каплиці при Великоберезнянській ЦРЛ, у відділеннях Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансера, Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансера, диспансерному відділенні ОКТМО «ФТИЗІАТРІЯ», Іршавської ЦРЛ.

Священнослужителі освятили Богоявленською водою залізничну лікарню в Ужгороді
УЖГОРОД. В обласному госпіталі ветеранів війни освячено каплицю
Чернецтво Ужгородського монастиря з колядою відвідалло Ужгородську міську лікарню
З Йордановим благовістям до ЗОКЛ ім. Андрія Новака
Зі Стрітенським благовістям до недужих Великоберезнянської ЦРЛ
ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНИЙ. У дні Святої Пасхи недужим місцевої лікарні подаровано освячені паски

«СОЦІУМ»

Церква є відкрита для всіх і кожного. Ми старалися побувати всюди. Звичайно багато де не встигли, але старалися йти всюди до тих, де ми повинні були бути.

УЖГОРОД. Єпархія взяла участь в заходах до Дня Соборності України
УЖГОРОД. Панахида за жертвами голодомору в Україні
МУКАЧЕВО. В день пам’яті жертв голодомору піднесені посилені молитви за постраждалих
Різдвяна радість у Мукачівському соціальному центрі для людей похилого віку
НА ЧАСІ: послідовники небезпечної саєнтології працюють з дітьми Мукачева (+ВІДЕО)
ІРШАВА. Освячено пам’ятну дошку загиблим воїнам АТО та кабінет служби у справах дітей Іршавської РДА
Звершено жорстокий акт вандалізму над 8-метровим Поклонним Хрестом на Полонині Руна (+ВІДЕО)
УЖГОРОД. Клiрики єпархiї звершили молебень на всiляке прохання для прикордонникiв вiддiлу “Ужгород”
УЖГОРОД. Єпархія разом з сотнями закарпатців привітала Україну з Днем Незалежності
МУКАЧЕВО. До Дня Незалежності звершено молебень за мир, Україну та її народ
УЖГОРОД. Духовенство єпархії взяло участь у відправці в зону АТО закарпатських кінологів
Вітальна адреса керуючого Мукачівською єпархією з нагоди Дня міста Ужгорода
УЖГОРОД. Єпархія взяла участь в урочистому Віче з нагоди Дня міста Ужгорода
МУКАЧЕВО. Напередодні Дня рятівника в місті над Латорицею відбувся святковий молебен з освяченням чергових частин рятувальників
УЖГОРОД. Єпархія взяла участь в урочистостях ДСНС України з нагоди професійного свята – Дня рятівника
МУКАЧЕВО. Священнослужителі єпархії звершили моління за ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ України
ІРШАВА-МУКАЧЕВО. Заупокійна панахида в 34-ту річницю автокатастрофи у Залужжі
УЖГОРОД. Єпархія привітала колектив філії ПАТ НСТУ «Тиса-1» з професійним святом
Мукачівська єпархія вітає працівників радіо, телебачення та зв’язку з професійним днем!
День захисника України в Мукачеві: молитва за мир та героїв
УЖГОРОД. Відбулися урочисті заходи до Дня захисника України
МУКАЧЕВО. Єпархія взяла участь у відкритті меморіальної дошки пам’яті капітана Дениса Кисельова (ФОТО)
МУКАЧЕВО. Духовенство єпархії привітало працівників міськвідділу поліції з професійним святом
МУКАЧЕВО. Єпархія вшанувала пам’ять воїнів-інтернаціоналістів
УЖГОРОД. Священнослужителі єпархії вшанували пам’ять 53-х краян, які загинули в Афганістані
Благочинний м. Ужгорода взяв участь у відкритті виставки “Корони світу “
МУКАЧЕВО-ХУСТ. Мукачівська єпархія взяла участь в обласному мітингу-реквіємі на «Красному полі»
ОФІЦІЙНО: Спростування дезінформації про бійку духовенства з воїнами АТО
ОФІЦІЙНО. Відповідь на черговий наклеп та брудну брехню з боку «Карпатської єпархії» УАПЦ
УЖГОРОД. Звершено поминальну панахиду за загиблими працівниками органів внутрішніх справ в Закарпатській області (+ВІДЕО)
Єпархія взяла участь в святкових заходах в Мукачівському прикордонному загоні
УЖГОРОД. Клірик єпархії звершив молебень у будинку престарілих
МУКАЧЕВО. В каплиці на честь святого Архистратига Божого Михаїла при міському відділі поліції звершено подячний молебень
МУКАЧЕВО. Священнослужителі єпархії звершили моління за ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ України
ІРШАВА. Освячено пам’ятну дошку загиблим воїнам АТО та кабінет служби у справах дітей Іршавської РДА
 УЖГОРОД. Єпархія взяла участь в заходах з відзначення 73-ї річниці визволення Ужгорода та Закарпаття
ЧОП. Єпархія взяла участь у заходах з нагоди 735-ї річниці міста
З Божим благословенням на новий навчальний рік в Костринській школі-інтернат

«МОЛОДЬ»

«Молодь – це майбутнє Церкви», сказав на одній із своїх проповідей владика Феодор. Отже про роботу молодіжного відділу читайте тут. Роботи було багато, але вона така радісна. Радісна, бо ми розуміємо, що посіємо те й пожнемо в майбутньому Церкви. В єпархії діє 14 молодіжних братств. Вчити молодь у сучасному соціумі – важко, проте «ми змучені, але щасливі».

УЖГОРОД-ПОЧАЇВ. Молодь єпархії відзначила Новий рік спільною молитвою в Почаївській Лаврі
Рік невтомної праці Іршавської молодіжки – “Розтопімо серце своїм добром…”
СВАЛЯВА. Молодь Свалявщини відвідала обласний Будинок дитини
Мукачівська молодіжка відвідала святині та монастирі єпархії
 СВАЛЯВА. Молодь Свалявщини з колядою відвідала сім’ї бійців АТО та багатодітних, а також одиноких, престарілих людей
У Іоанно-Богословському монастирі відбувся День православної молоді (ОНОВЛЕНО)
Зустріч, яка залишить слід у серці кожного
Православна масляна від Іршавської молодіжки
СВАЛЯВА. Молодь Свалявщини паломницькою поїздкою відвідала святині краю
ЛУЦЬК-МУКАЧЕВО. Луцьке молодіжне братство зустрілося з молодіжками єпархії
День Матері очима Іршавської молодіжки
Владика Феодор вітає молодь єпархії зі святом!
ЧЕРНІВЦІ-УЖГОРОД. Чернівецьке молодіжне братство завітало до Ужгородської молодіжки
СВАЛЯВА. Молодь вже дбає за «дарунки від Миколая» для одиноких старших людей
Ужгородське молодіжне братство імені преподобного Алексія Карпаторуського відсвяткувало 10-річчя(ФОТО+, ВІДЕО+)

«БУДЬТЕ, ЯК ДІТИ»

Малечі в нас багато… Одні лише літні табори чого варті… Користуючись нагодою, дякуємо всім тим, хто своєю кропіткою працею допомагає нам у всіх звершеннях і проектах відносно дітей! Це і молодь, і вихователі, і добрі люди, і молоді священики, чернецтво, представники влади, журналісти, працівники МНС, просто добрі і щирі пересічні жителі нашого краю…

ДОНЕЦЬК-МУКАЧЕВО. Діти з АТО прибули до Срібної Землі
Діти з АТО відвідали місто над Ужем
Діти з АТО ознайомлюються з монастирями єпархії
Святкового дня дітки з АТО забавлялись та активно відпочивали
Передпасхальну акцію «Від серця до серця» провели вихованці Недільної школи Свято-Троїцького храму Ужгорода
УЖГОРОД. Вихованці Недільної школи Троїцького храму відвідали Обласний центр соціально-психологічної допомоги
УЖГОРОД. У неділю жінок-мироносиць вихованці недільної школи при Свято-Троїцькому храмі виставою привітали прихожанок
МУКАЧЕВО. Діти Росвигівського собору у незвичний спосіб привітали парафіянок зі святом жінок
СТАНОВО. У Міжнародний день захисту дітей звершено святковий молебень
УЖГОРОД. Перші випускні іспити недільної школи при Свято-Троїцькому храму
МУКАЧЕВО-ПЕРЕЧИН. Духовний відпочинок для вихованців недільної школи Росвигівського кафедрального собору
«КАМО ГРЯДЕШИ»: миті, які об’єднують назавжди (+ФОТОСЕТ)
”Камо грядеши”: наші вихідні це вибух позитиву (+ФОТО)
«КАМО ГРЯДЕШИ»: «Збагачені і щасливі_завершився перший заʼїзд»
Камо грядеши – незабутні миті з архієпископом Феодором!!!(Фото+)
«КАМО ГРЯДЕШИ»: стартував наш другий заїзд (+ФОТОСЕТ)
«КАМО ГРЯДЕШИ»: з кожним днем ми змінюємося
«КАМО ГРЯДЕШИ»: до нас завітали працівники поліції Закарпаття (+ВІДЕО)
«КАМО ГРЯДЕШИ»: у нас народився свій справжній прапор:)
Світ «КАМО ГРЯДЕШИ»: чужих дітей – не буває! (+ФОТОМИТІ)
Що просять у листах до Святого Миколая вихованці ужгородського родинного будинку «Нова сім’я»

«ОСВІТА І НАУКА»

У 2017 році ми мали, як і завжди, слава Богу, можливість бути присутніми на всіляких наукових заходах де представляли нашу древню єпархію. Ми продовжуємо брати участь в освітніх проектах, опікуватися навчальними закладами. При єпархії успішно діє Богословсько-історичний науково-дослідний центр імені архімандрита Василія (Проніна).

Відбулося перше засідання БІНДЦ у 2017 році (+ВІДЕОСЮЖЕТ)
ІРШАВА. Випуск у Мукачівському духовному училищі
ОФІЦІЙНО. Директор БІНДЦ увійшов до ТОП 10 найкращих гуманітаріїв-педагогів УжНУ
ОСТРОГ. Перший Всеукраїнський з’їзд педагогів з предметів духовно-морального спрямування
Міністерство освіти і науки України продовжує процедуру державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання
8 вересня − 9 років від заснування БІНДЦу!

«СПОРТ»

Не стоїмо осторонь і спорту. В єпархії діє Молодіжно-спортивне братство на честь преподобного Іллі Муромця в м. Мукачево.

МУКАЧЕВО. Керуючий єпархією благословив початок обласного Чемпіонату з Кіокушинкай карате
СТАНОВО. Клірик єпархії освятив новооблаштований спортивний майданчик для молоді

«ВІЙНА І МИР»

Єпархія продовжує відправляти гуманітарну допомогу на Схід, опікується родинами загиблих воїнів АТО, молиться за припинення війни на Сході, робить все від неї можливе, щоб слово війна зникло на Україні.

УЖГОРОД-МУКАЧЕВО. Єпархія взяла участь у Всеукраїнській молитві за мир в Україні
Мукачівська єпархія окормляє військових в зоні АТО
МУКАЧЕВО. Вшанування жертв Великої Вітчизняної війни та загиблих воїнів АТО
УЖГОРОД. Єпархія взяла участь у відправці військовослужбовців до зони АТО
ПЕРЕЧИН. Вшанування 72-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
ЗОНА АТО. Мукачівська єпархія в чергове передала гуманітарну допомогу військовим на передовій
Військовослужбовці Трьохізбенки отримали гуманітарну допомогу від представників єпархії
БЕРЕГОВО. Благочинний Берегівського району очолив відспівування воїна АТО Володимира Бричака
Cекретар Єпархіального управління звершив відспівування ветерана АТО
УЖГОРОД. Єпархія взяла участь у відправці військовослужбовців до зони АТО
УЖГОРОД. Подячний молебень з нагоди прибуття із зони АТО бійців особового складу
УЖГОРОД. Подячний молебень за прибуття військовослужбовців із зони АТО
БЕРЕГОВО. В останню путь провели полеглого на Сході Михайла Кушніра

«ЄПАРХІЯ в ЄВРОПІ»

Мукачівська Православна єпархія – одна з найдревніших кафедр Української Православної Церкви. Територіально вона знаходиться в чудовому краї під назвою Закарпаття. Згідно археологічних та писемних джерел Християнство мало поширення на території сучасного Закарпаття ще до прийняття його офіційною релігією в Київській Русі. На думку архімандрита Василія (Проніна) учні святих Кирила та Мефодія, які змушені були залишити Сазавський монастир та Чеські землі, поклали початки Угольського та Мукачівського монастирів. Свідченням того, що на Закарпатті панував грецький обряд, є діяльність Георгія, Єфрема та Мойсея Угринів при дворі київських князів Бориса та Гліба. У середині ХV ст. в Мукачеві згадується пресвітер Лука (за М. Лучкаєм: (1454-1490)), який міг виконувати єпископські функції. У 1491 р. в Мукачеві вже згадується єпископ Іоанн (за А. Пекарем: (1491-1498), за М. Лучкаєм: (1491)). Це – стисло щодо перших згадок про єпархію…

Сучасна Мукачівська єпархія належить до найбільш динамічних поліконфесійних та полінаціональних єпархій Української Православної Церкви. Вона займає вагоме місце в сім’ї єпархій УПЦ. Її діяльність сприяє розширенню культурного, церковного, наукового, медійного та місіонерського простору Церкви не тільки в Україні, але й у Східній Європі.

ПРАГА-МУКАЧЕВО. Керуючий єпархією провів зустріч з молоддю Праги
УКРАЇНА-ЧЕХІЯ. Владика Феодор бере участь в святкових заходах з нагоди вшанування святої мучениці Людмили, княгині Чеської
УКРАЇНА-СЛОВАЧЧИНА. Керуючий Мукачівською єпархією відвідав село Стакчин Пряшівської єпархії
УКРАЇНА-СЛОВАЧЧИНА. Директор БІНДЦу зустрівся з деканом православного богословського факультету Пряшівського університету
УКРАЇНА-УГОРЩИНА. Архієпископ Феодор очолив святкову літургію з нагоди молитовної пам’яті святого короля Стефана, хрестителя Угорщини

«ЮВІЛЕЇ»

З благословення керуючого Мукачівською єпархією Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського Інформаційний відділ Мукачівської єпархії в липні 2016 року розпочав цикл вітальних адрес з нагоди дня народження кліриків Мукачівської єпархії. Сьогодні ми б хотіли вийти за рамки цього циклу і згадати і ювілейні події і ювілярів.

ЮВІЛЕЙ. Як Іршавська молодіжка святкувала свій день ангела та п’ятиріччя
Благочинному Мукачівського кафедрального собору, протоієрею Володимиру Орсаг – 60!
Вітаємо! Секретарю Єпархіального управління – 35!
 4 листопада – день народження у владики Феодора
Вітаємо нашого владику Феодора з Днем Ангела!
Духовенство та паства вітають свого Архіпастиря з 10-літтям архієрейської хіротонії
КІЧЕРНЕ. Ювілейне богослужіння керуючого архієрея
Вітання голові Паломницького відділу єпархії з нагоди дня народження
Святкове архієрейське богослужіння з нагоди 20-ї річниці від заснування Тишівської чернечої обителі
ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНИЙ. Храм на честь св. вмч. Пантелеймона молитовно відзначив свою річницю

«МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАРАФОН»

Словосполучення, яке народилося три роки тому в голові, голови Інноваційних проектів, отця Василія Керецмана стало «брендовим». Ми вирішили нічого не міняти, а просто опублікувати те, що було в рамках цього марафону цього року.

МУКАЧЕВО. Помічники святого Миколая готуються до важливої справи!!
“Тепло сердець Transcarpathia”. Триває щорічна зимова акція центру “Спаси і сохрани”
 МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАРАФОН: СВАЛЯВА. Молодь привітала людей похилого віку
 МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАРАФОН: УЖГОРОД. Діти-дітям дарували гостинці від святого Миколая
МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАРАФОН: МУКАЧЕВО. Духовенство міста відвідало пацієнтів обласної дитячої лікарні
 МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАРАФОН: УЖГОРОД. «У в’язниці Я був, і ви прийшли до Мене»
 МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАРАФОН: УЖГОРОД. Подарунки для одиноких старших осіб від небайдужих сердець
 МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАРАФОН. ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНИЙ. Вітання для недужих районних медичних закладів
 МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАРАФОН. УЖГОРОД. Візит посланців святого Миколая до Районної лікарні Ужгородщини
МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАРАФОН. ЧОП. Відвідини будинку престарілих – непідробна радість в очах стареньких

«НОВЕ»

Нове – це те, що завжди вселяє надію… Дякуємо Богу за все, що трапилося нового у нас цього року.

Освячено прикордонну заставу «Оноківці»
МУКАЧЕВО. В селі Павшино освячено місто під будівництво нового храму
В Ужгороді освячено новий храм
БЕРЕГОВО. Освячено каплицю-храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело»
ІРШАВА. В Приборжавському звершено молитву за полеглими воїнами-визволителями та освячено оновлений пам’ятник-обеліск
МУКАЧЕВО. У Гандеровиці освячено новий храм
ВОЛОВЕЦЬ. Освячення оновленого храму в селі Латірка
БЕРЕГОВО. Освячення новорозписаного храму в селі Данилівка
МУКАЧЕВО. В Мукачівському Психоневрологічному інтернаті освячено фундамент майбутнього храму
ОСІЙ. У Свято-Пантелеймонівській жіночій обителі освячено новий храм
На Великоберезнянщині освячено храм Свято-Троїцького жіночого монастиря – на честь ікони Божої Матері «Всецариця»
МУКАЧЕВО-КИЇВ. Освячено оновлений храм Київських духовних шкіл, який розписували іконописці майстерні «ЄЛЕОН» Мукачівської єпархії
СТРАБИЧОВО. На Мукачівщині освячено новий Поклонний Хрест
ІРШАВА. У Білках освячено новий поклонний Хрест
 «Церковний живопис Закарпаття»: презентація унікального видання про іконопис краю (+ВІДЕО)
УЖГОРОД. На каплицю св. рівноапостол. Кирила й Мефодія встановили новий освячений купол з хрестом (+ФОТО, ВІДЕО)

«ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ»

Станом на 2017 рік в єпархії діє 19 монастирів (з них жіночих – 7, чоловічих – 12). Це радує, і додає оптимізму, адже показником життя будь-якої єпархії є монастирі. Стисло із життя монастирів єпархії читайте вже.

В Мукачівській єпархії відбулись збори намісників та настоятельниць монастирів
У Свалявському Тройце-Кирило-Мефодіївському монастирі відбувся чернечий постриг
Владика звершив відспівування однієї з найстарших черниць Мукачівської обителі
МУКАЧЕВО. Звершено чернечі постриги в Мукачівському жіночому монастирі
В Мукачівській чернечій обителі відбувся похорон схимонахині Рафаїли
Звершено чернечі постриги в Мукачівському монастирі
МУКАЧЕВО. В Красногорському монастирі щороку відбувається диво (ВІДЕО+)
МУКАЧЕВО. Молитовне вшанування дня Ангела настоятельки древньої обителі
ДОМБОКИ. В жіночій обителі молитовно вшанували День Ангела настоятельки

«ЦІКАВЕ»

Часто люди сприймають церковний простір, як «сумний», «нудний», але повірте це є не так. Нехай від прочитаного в цій рубриці у Вас буде радість на душі і розуміння того, що Мукачівська єпархія – це найнезвичніша у плані креативу та «styles» єпархія.

БЕРЕГОВО. На горі Керек звершено Хресний хід та молитву за мир в Україні
В Мукачеві студенти військового ліцею взяли участь в таїнствах Сповіді та Євхаристії
Пасха на прикордонній заставі «Оноківці»
ІРШАВА. День Матері в Ільницькій школі-інтернаті
ІРШАВА. Відбувся фестиваль «Родинні скарби Іршавщини»
ОДЕСА-ІРШАВА. Святкові заходи до Дня Матері
УЖГОРОД. При кафедральному соборі відбувся дитячий фестиваль «Фарби дитинства» (+Фото)
Наймолодші прихожани храму села Ірлява здійснили велопробіг
«КАМО ГРЯДЕШИ»: і вогонь, і вода, і Дух (+ФОТО ЕМОЦІЙ)
УЖГОРОД-ДОМБОКИ. Вірники єпархії звершили Хресний Хід до Домбокської жіночої обителі (+ФОТОСЕТ)
УЖГОРОД. Сотні вірян взяли участь у Хресному ході (+ФОТОРЕПОРТАЖ)
Духовенство Ужгорода освятило медову продукцію на фестивалі «Медовий Спас»
Звершилися Хресні ходи з Ужгорода й Мукачева до Домбокської чернечої обителі (+ФОТО)
Навколо Ужгорода звершено молитовний Хресний хід (+ФОТОРЕПОРТАЖ)
УЖГОРОД. У кафедральному соборі молитовно вшанували день церковного новоліття
УЖГОРОД. До Свято-Михайлівського храму Минаю прибув ковчег з частиною одягу святителя Спиридона

«ПЕРО» ЄПАРХІЇ»

Писати завжди важко… Хто пробував – знає… Хочемо подякувати всім «писакам» нашого сайту і єпархії. Людям-ентузастам, людям, які по факту є церковними журналістами. Завдяки вашим матеріалам наша єпархія є «жива» і цікава. Ви, всі ті, хто дописує свої матеріали для нас є великі молодці. Дякуємо Вам!

«Богоявлення або Йорданська епіфанія: лише Бог надає світу доцільність» – протоієрей Іоан Довжанин
«Мить зустрічі з Богом є найважливішою у нашому житті» – протоієрей Іван Довжанин
«Адаме, де ти?» (думки про Рай, Голгофу і присутність Бога в нашому житті) протоієрей Іван ДОВЖАНИН
«В храмі людина дарує вже дароване» – протоієрей Іван Довжанин
«Господь не є недосяжним, Він є в середині нас»: протоієрей Іван Довжанин
УЖГОРОД-ПОЧАЇВ. “Почаївський Фавор дає імунітет “нескореності злом”” – протоієрей Олександр Монич
“Вознесіння − це початок нової присутності Христа в людині та світі” – протоієрей Іван Дожанин
«А, Дух Святий – теплий?»: з життя владики Феодора (прот.Олександр Монич)
До 10-ліття архієрейської хіротонії владики Феодора: «Маленький Сашко – завжди всіх жалів»(прот.Олександр Монич)
«Встреча с Христом делает переворот в человеческой душе»: архимандрит Василий (Пронин)(прот.Олександр Монич)
А давайте-но напишемо своє Євангеліє!? – прот.Серафим Гичка
Іванна Онисько: «Коли дитинство покидає нас?»
Іванна Онисько: “Разница между верой и доверием в духовной жизни христианина” – за бесідою архим. Андрея Конаноса
Іванна Онисько: «Ищем ли мы в Церкви – Бога?»
Ціна тщеславності (Іванна Онисько)
«Любов зникає тоді, коли вчитель приходить на роботу, але не любить ні роботи, ні тих кого вчить» − ієрей Іоан Монастир
Що означає червона нитка на зап’ясті? (о.Іван Монастир)
УКРАЇНА-США. Зустріч зі святителем Іоанном Шанхайським і Сан-Франциським(Фото+) (прот.Віктор Палош)
Таємниця іконостасу Покровського храму м. Ужгорода (прот.Віктор Палош)
Напередодні заупокійної суботи: смерть − це трагедія? Думка священика (прот.Віктор Палош)
Готуємось до Великого посту: коментар священика (прот.Віктор Палош)
Флористична оздоба до свята Успіння Божої Матері (Ольга Палош)
ДНО (Vагонні Zаписки) (прот.Олександр Монич)
«Піст – це побачення з собою і перетворюючий свідомість час» (Vагонні Zаписки)(прот.Олександр Монич)
«Коли в спорті розпочинається азарт, тоді настає катастрофа душі, а не її гармонія»: протоієрей Олександр Монич
Життєпис преподобного Мойсея Угрина за Києво-Печерським Патериком (в другій Касіянівській редакції (1462 р.))

«КОЛОНКА РЕДАКТОРА»

На ресурсі http://irshavapravoslavna.blogspot.nl є такі чудові слова святителя Димитрія (Туптало): «Моему сану, несмь его достоин, надлежит Слово Божие проповедати не токмо языком, но и пишущей рукой. То мой долг, то моя обязанность, то мое призвание». На початку 2017 року на нашому сайті ми відкрили рубрику «Колонка редактора» в якій час від часу ми публікуємо живі статті пов’язані з різноманітними обставинами життя, спогадами, переживаннями, ділимося з читачами враженнями, спостереженнями, тощо. Цього року ми писали про таке…

Протоієрей Олександр Монич

«Мертвий рай»
«Агонія самотності»
«Вікно»
«Зустріч»
«Середнянський дуб»
«Навігація: 31°46′48″N, 35°13′8″E»
«Я живу не тільки в храмі»!
«Ідентифікація духа»
“Дух і літера_лізм”
«ЯКЩО»
«Кіно в кафе»
«22:22»
«Коли плаче вітер»

Ольга Палош

«Бути, а не здаватися!»
Корисний біль
«Смирення серця»
«Спішімо не спішучи» (думки до Дня молоді)
«Ціна благодаті»
«Втрата»
«Килимок «АФ»»
«Селфі»
«ТОП-12 справ до Різдва»

Тетяна Чечур

«Час»
«Життя, що ділиться на два»
«Справжнє щастя»
«Зупинись на мить, бо це «тепер»!
«Забудь…, викинь…, зітри»
«Втекти від всіх − можна, але не від себе»

«ЛЮДИ ЦЕРКВИ»

Цьогоріч ми розпочали новий цикл публікацій про людей різних професій, яких об’єднує Господь та Церква. Бо ж під час земного життя усі ми призвані до сумлінних трудів – кожен має свої таланти, професію і вміння, які необхідно застосовувати і для слави Божої та допомоги й користі ближнім. Крім того, за цей рік нашими постійними співрозмовниками були священнослужителі, ченці, які несуть різний послух в церковному середовищі. Мета подібних публікацій – заглиблення до внутрішньої складової приходського буття, служіння людей, для яких Бог і Церква є основою в житті. А також ознайомлення зі справами у різних благочиннях єпархії.

Матушки Мукачівської єпархії: «Бути матушкою не важка ноша, але й нелегка»
Матушки Мукачівської єпархії (Ч.ІІ): «Бути матушкою – велика відповідальність, адже попри все, до кінця, треба йти разом»
Архієрейські іподиякони Мукачівської єпархії (Ч.II): «Приклад життя владики є стежиною, яка веде до спасіння кожного із нас»
«Було відчуття, що стоїш біля святої людини!» – живі спогади очевидців про ігуменю Параскеву (в схимі Ніну) (Прокоп)
«Без послуху й дисципліни ні Богу не вгодиш, ані спасешся» – благочинний Мукачівського району, протоієрей Димитрій Феньов
«Послух благочинного більше слугує для смирення, ніж для гордості» – благочинний Ужгородського району, протоієрей Володимир Мучичка
«Совісна праця не лише для себе, а й інших людей та в славу Божу» – принцип керівників кузні м.Іршави
«Кожний диякон має із любов’ю приступати до богослужіння і прославляти Бога» – архідиякон Іоанн Стойка
«Промисел Божий відслідковую протягом усього свого життя» – благочинний міста Мукачева, протоієрей Петро Лях
««Треба йти туди, де є плач» – ці слова підтримки владики відчуваю дотепер» – протоієрей Володимир Гуй
«…Щокою, через медичну маску, прикладаюся до ікони свят. Луки і операція проходить вдало» – Мирослав Гавришко
«Життя нам завжди чинить опір і у боротьбі з цим опором, ми здобуваємо самих себе» – Дмитро Кешеля
«Як у кожної людини, в нас є душа та бажання робити щось приємне» – полковних ЗСУ Євген Коваленко про співпрацю з Церквою
«Церковна наука – це дороговказ, як правильно йти по життю» – протоієрей Василій Попович
«Кожна людина, як у морі, може купатися в неосяжній любові Господній» – архімандрит Іов (Маланка)
«Діти – це дар від Бога, який потрібно приймати» – багатодітні сім’ї священнослужителів єпархії
«Служити Богу і людям є найголовнішим у моєму житті» – протоієрей Володимир Орсаг
«Йди співай!» – після благословення архімандрита Василія (Проніна) Калина Гулович співає до нині
«Служіння у сані священика і церковне різьблення – єдина гармонія молитви Богу»: протоієрей Михайло Лугош
Прикрашаємо храм до Дня Святої Трійці (+Фото)

«ЇХ НЕСТАЛО»

Нехай Господь упокоїть їхні душі в Своїх поселеннях раю. Приносимо співчуття родинам і всім близьким тих, кого з нами вже немає.

Відійшов до Господа клірик єпархії схіархімандрит Іов (Шутко) (09.04.1930-22.08.2017)
Відійшов до Господа клірик єпархії протоієрей Кирил Бокотей (13.04.1933-24.08.2017)
ЧЕРНЕЧА ГОРА. Владика звершив відспівування монахині Серафими (Дудаш) – однієї з найстарших черниць Мукачівської обителі

Підготувала огляд:

Ольга ПАЛОШзаступник голови Інформаційного відділу, журналістка

mukacheve.church.ua

Поділитись:

ЧУДЕСА ПРИ СЪЕМКАХ ФИЛЬМА О СВЯТИТЕЛЕ ИОАННЕ ШАНХАЙСКОМ (+ВИДЕО)

Моя жизнь протекала достаточно размеренно, особых происшествий в ней не наблюдалось до тех пор, пока я не прикоснулась к истории жизни этого удивительного святого.

Я работаю в Харьковском университете, на кафедре журналистики. В начале моей трудовой деятельности мне пришлось делать материал об истории этого учебного заведения. Консультировавшие меня историки несколько раз говорили о том, что среди выпускников есть один святой, но тогда даже имя этого святого мы в материале не упомянули. Уже гораздо позже я узнала о Шанхайском и Сан-Францисском чудотворце и даже сподобилась несколько раз приложиться к частице его мощей.

И вот однажды к нам в учебную телестудию пришла коллега Наталья с экономического факультета и попросила помочь подготовить видеоматериал для лекции о святителе Иоанне Шанхайском, которую должен был провести настоятель университетской церкви отец Владимир Швец. Моя задача состояла в том, чтобы сократить какой-то фильм о святителе с 50 минут до семи. Я ответила, что это несложно, но и не очень интересно. Все фильмы об этом святом, которые я видела на тот момент, снимались в основном за границей — в Америке и Китае. Там остались современники святителя Иоанна, которые могли поделиться своими воспоминаниями об этом удивительном человеке. То есть информация о нем идет «оттуда — сюда». А мы можем сделать материал «отсюда — туда», то есть показать места, где святитель жил и учился, в каких храмах молился, ведь становление его личности происходило в нашем городе. Коллега задумалась и ответила, что может передать мои слова настоятелю, оставила мне необходимые для работы материалы и убежала. Вечером она перезвонила и сказала: «Отец Владимир ждет вас завтра в храме в 8 утра».

Надо отметить, что этим «завтра» была суббота, единственный мой выходной день, когда можно выспаться, а не бежать с утра сломя голову через весь город. Но я все-таки смирилась с происходящим и на всякий случай заглянула в церковный календарь — в храм ведь иду. Моему изумлению не было предела: 12 октября — день памяти святителя Иоанна! Именно в этот день в 2013 году я получила благословение на создание фильма, который перерос в целый сериал. Вместе с этим моя прежняя размеренная жизнь закончилась.

На создание команды и консультации местных историков ушло почти два месяца, и только на 25 декабря мы назначили первые съёмки. У нас было запланировано два объекта — Покровский монастырь, где часто молился Иоанн Шанхайский у гробницы святителя Мелетия (Леонтовича), и читальный зал университетской библиотеки. Наши консультанты в один голос нам заявляли, что документов, свидетельствующих о жизни святителя в нашем городе, совсем не осталось, и мы решили довольствоваться архитектурными объектами. В ткань повествования было решено ввести образ ребенка, которого мы снимали на монастырском подворье.

Читальный зал центральной научной библиотеки Харьковского университета на улице Университетской, 13 был указан как единственное место, которое не изменилось со времени учебы Михаила Максимовича (так звали святителя в миру). Нам очень хотелось получить комментарий историка о том, что именно здесь, в числе множества учащихся, сидел за книгами и этот незаметный студент, а ныне почитаемый святой.

По причине разного рода накладок наши комментаторы не смогли прийти, а мы не хотели с самого первого дня выбиться из графика съемок. Вместе с нами был мальчик, одетый в форму лицеиста, и мы приняли решение снять его читающим за одним из столов этого зала, а затем самим сделать необходимые пояснения в закадровом тексте. Мальчик занял место за столом, оператор выставлял камеру, а я обратилась к библиотекарю с просьбой дать нам какую-либо книгу для антуража. Она протянула нам «Список насельных мест Российской Империи». Открыв его, мы ахнули! Там была и дореволюционная карта Харьковской губернии (она фигурирует сейчас на обложке диска с фильмом), и статистические данные важных для фильма населенных пунктов: города Харькова, где святитель учился в Императорском университете, села Адамовка, где он родился, Святогорской пустыни, которая имела очень сильное влияние на формирование образа жизни владыки. Все эти места мы впоследствии посетили в процессе создания документальной ленты, а в этом же самом зале через два года обнаружилась еще одна чудесная находка. Однако обо всем — по порядку.

Необычное происшествие изменило первоначальную концепцию фильма

Необычное происшествие полностью изменило первоначальную концепцию фильма. Наш герой зачитал все необходимые статистические данные, которые имелись в чудом найденной книге, мы отсняли почти художественные кадры и, полностью удовлетворенные работой, спускались в гардероб. Провожавшая нас библиотекарь указала нам на зеркало, стоявшее в углу коридора, и сказала, что оно также сохранилось с тех времен. Мы остановились, снова распаковали технику и сняли еще несколько кадров: мальчик заходил в помещение, останавливался перед зеркалом и смотрелся в него. Именно эти кадры как нельзя лучше выявляют мотив подражания, который мы тщательным образом прорабатывали как одну из главных смысловых линий нашей работы.

Из всех заранее оговоренных объектов нам осталось снять мощи святителя Мелетия, которому Иоанн Шанхайский подражал всю свою жизнь, и съездить в Святогорск. В епархии нам посоветовали снять еще и торжественную службу в Благовещенском соборе (где стоит рака с мощами) в день памяти святителя Мелетия — 25 февраля. Но нам казалось, что мы закончим съемочный период гораздо раньше, и мы уклонились от ответа.

Мне дали номер телефона архимандрита Всеволода из Святогорской лавры, однако договориться о посещении этого монастыря нашей съемочной группой долгое время не удавалось. Сначала мы ждали окончания Рождественского поста, затем пережидали все последующие праздники. 25 февраля неумолимо приближалось. Торжество святителя Мелетия было предложено все же снять. Тем более что мне представилось, что иконография святителя Иоанна и святителя Мелетия совпадает в том смысле, что на некоторых иконах они оба изображаются в полный рост в архиерейском облачении. Если мы еще и снимем богослужение, которое возглавит наш митрополит Онуфрий, то сможем сделать эти визуальные акценты четче. Решение было принято, и мы отправились на вечерню.

Однако эту службу в 2014 году возглавил секретарь епархии отец Михаил (Кит), а местные бабушки-прихожанки почему-то заговорщически перешептывались. Богослужение шло, снимать надо было хоть что-нибудь, раз уж пришли, и мы решили для начала сделать опрос. Я взяла микрофон и пошла, так сказать, в народ. Ответы были примерно такие: «Ужас, что происходит! как жить-то дальше?» В это время у нас на Украине происходили действительно страшные события. Мы с оператором переглядывались. Я ему шептала: «потом вырежем» — и шла дальше в поисках более вразумительных ответов. Растолковала ситуацию одна из бабулек: «Владыка наш в Киев поехал. Блаженнейший Владимир при смерти лежит, так местоблюстителя выбирать сегодня будут». Ситуация была действительно очень сложная. Материал мы, конечно, взяли, однако что с ним делать — не очень-то теперь понимали. Затем война началась на Донбассе, и путь в Святогорскую лавру был окончательно отрезан.

Так мы дожили до весны. 24 мая, в день святых равноапостольных Кирилла и Мефодия, в университете состоялась научно-богословская конференция. Там мы сняли визит нашего владыки, митрополита Онуфрия, затем интервью с ректором, Вилем Бакировым, который, как оказалось, очень почитает святителя Иоанна. Напоследок мы вяли комментарий историков о состоянии Харьковского университета в 1914 году, когда сюда поступил Михаил Максимович. Тогда же нам дали понять, что проект не будет профинансирован, и «на этой прекрасной ноте» мы разъехались по отпускам.

По возвращении наша команда снова встретилась. Мы подумали, что раз есть такое количество отснятого материала, то из него надо хоть что-нибудь сделать, и принялись расписывать наши многочисленные интервью. Особенно нам понравились комментарии о состоянии харьковского университетского общества в 1914 году: «Это был разгар гражданской войны. Начался период мобилизации». Мы переписывали эти фразы как раз в тот момент, когда наши коллеги один за другим отправлялись в военкоматы с повестками. Или, например: «Студенты юридического факультета точно так же участвовали в революционном движении. Даже более активны были. Мы знаем, что и Ленин учился на юридическом», — записывала я 29 сентября. А 28 у нас в Харькове памятник этому деятелю сносили под пламенный восторг толпы. И у нас снова возник вопрос: «Что делать со всем этим материалом?»

Мы почему-то подумали, что эта перекличка исторических событий обязательно должна каким-то образом попасть в фильм. «А может, нам съездить в Святогорск и снять там все как есть: и блокпосты, и военных, чтобы проявилась параллель с сегодняшними событиями?» — предложила я. Через день после этого мы ехали на машине в Донецкую область.

Я прошептала оператору: «Снимай!» и начала молиться вслух

Я не буду долго описывать, как мы искали смельчака, который отвез бы нас в зону боевых действий, как готовились снимать, чтобы нас не поймали, хотя при малейшем досмотре мы бы, конечно же, попались со своей камерой, как заручались молитвенной поддержкой всех знакомых нам священников и монахов. Словом, мы ехали, и надо было готовиться взять тот материал, который мы задумали. Мы решили проверить технику. На меня повесили петличку, и я рассказывала водителю, как у нас проходила съемка в Благовещенском соборе. И тут мы увидели колонну бронетехники. Она была достаточно длинной и стояла на обочине, а мы проезжали мимо. Я прошептала оператору: «Снимай!» и начала молиться вслух. Напряжение было невероятное. Когда мы отъехали от них на расстояние двух метров, я оглянулась посмотреть на реакцию военных, ведь нас могли поймать, так сказать, «с поличным». Но солдаты очень мило махали нам руками вслед. Это было невероятно! «Как в кино», — сказал наш водитель с улыбкой. Больше мы военных на своем пути не встречали, а этот кадр в фильме я считаю одним из лучших.

Нам разрешили заехать прямо на территорию лавры (получился тоже неплохой кадр). Там я впервые увидела отца Всеволода, с которым периодически общалась по телефону около года. К этому времени он был назначен скитоначальником Свято-Иоаннова скита, который находится на месте имения Максимовичей в Адамовке, недалеко от Святогорской лавры. Нас, по гостеприимному монастырскому обычаю, сперва покормили. Затем мы хотели сразу приступить к съемкам, поскольку время было послеобеденное, и до наступления темноты надо было все успеть. Но нам было предложено сначала посетить пещеры.

Сказать, что это вообще не входило в наши планы, мы постеснялись, но настойчиво напомнили, что времени у нас в обрез, а проход по пещерам занимает минимум два часа. Пещеры сами по себе не такие уж и длинные, но по крутому подъему вверх, да еще с камерой, слишком быстро не пройдешь. Обратная дорога хоть и полегче, но из-за того, что она вьется серпантином, расстояние увеличивается в разы. Был предложен вариант — подогнать наверх нашу машину, но от прогулки по пещерам отвертеться так и не удалось.

Когда перед нами появился экскурсовод и увидел, что его собираются снимать на камеру, замахал руками и сказал, что о съемках надо было предупредить заранее, так как к таким мероприятиям он одевается в костюм. Мы ответили, что и сами не планировали экскурсию, это нам отец Всеволод только что предложил. Наш сопровождающий сразу же смирился с происходящим и открыл старинные кованые двери в пещеры. Оператор, все еще недоумевая, сказал: «Минуточку! А ну-ка повторите еще раз этот жест» — и включил камеру. Мы тогда еще не предполагали, что снимаем заставку к нашему фильму, и что кадры с мальчиком, несущим зажженную свечу, которые мы снимали на колокольне Покровского монастыря в Харькове в первый съёмочный день, так удачно совместятся с прогулками по пещерным тоннелям.

В тот день мы все успели: и приложиться к креслу, в котором почил святитель (сейчас оно бережно хранится в лаврской ризнице), и заехать в село Хрестище, в церкви которого, согласно одному из Интернет-источников, был крещен будущий святитель, и, наконец, попасть в строящийся скит в честь святителя Иоанна в селе Адамовка. После всего этого снова была трапеза, и отец Всеволод поинтересовался, когда мы приедем в следующий раз. Мы были под очень сильным впечатлением, и уезжать нам не очень-то хотелось. Ближайшая значимая дата — 12 октября — ожидалась всего через каких-нибудь десять дней, и мы ответили, что обязательно приедем на престольный праздник. «Так нескоро?» — переспросил разочарованный иеромонах. Я очень удивилась. Оказывается, об этой дате в лавре не знали и ее не праздновали. Отец Всеволод переспросил, откуда у меня такие сведения. Я тут же сослалась на Интернет.

Съёмочный период фильма о святителе Иоанне длился ровно год и завершился днем его памяти

Престольный праздник 12 октября 2013 года был впервые отмечен в скиту святителя Иоанна Шанхайского. Этим, собственно, и объясняется то, что в наших кадрах праздничной литургии так мало людей. Именно в тот день нам удалось записать самое важное для этого фильма интервью с наместником Святогорской лавры архиепископом Арсением (Яковенко) (сейчас он в сане митрополита). Так, съёмочный период создания первого фильма о святителе Иоанне длился ровно год и завершился днем его памяти.

Но на этом чудеса, связанные с этой работой, не закончились. Владыка Арсений в интервью свой рассказ о детстве святителя Иоанна начал с истории, которая случилась с будущим святым во время учёбы в Кадетском корпусе Полтавы: Миша Максимович участвовал в параде кадет, который принимал сам великий князь, однако, проходя мимо храма, он вышел из строя и поклонился. За этот инцидент его хотели исключить из учебного заведения, однако князь вступился за маленького кадета. Когда мы монтировали фильм, эта история никак не могла вписаться в общее повествование. Она была слишком длинна для обычного синхрона, а чтобы остановиться на ней подробнее, нужно было уклониться от основной сюжетной линии. Мы не располагали достаточным видеоматериалом, чтобы подробно рассказать об этом происшествии, и попросту вырезали этот фрагмент. Фильм вышел без него и удивительным образом сразу же отправился за границу, то есть «отсюда — туда», как мы и предполагали. Сначала диск с фильмом попал в американский город Джексонвилль, где выстроен храм в честь святителя. Затем, после серии презентаций в нашем городе и публикаций о них в прессе, к нам обратились коллеги из Австралии. Там жива память о святителе среди потомков его духовных чад. А еще произошла история, о которой стоит рассказать отдельно.

Музыка к нашему фильму была написана оригинальная. Для этого я обратилась к своей близкой подруге Ксении. Она регент храма Преображения Господня, в котором я тоже работаю в воскресной школе и читаю на клиросе. Помимо консерваторского образования и композиторского таланта, Ксения еще имеет необходимую аппаратуру для записи. Я попросила ее помочь нам с музыкой, и она совершенно бескорыстно согласилась. В свободное от работы время Ксения дает частные уроки игры на фортепиано. После того как вышел фильм, у нее неожиданно появились новые ученики. Они совсем недавно переехали в наш город и обустраивались на новом месте. Как только был приобретен инструмент для занятий музыкой, родители сразу пригласили преподавателя, но оговорились, что инструмент электронный, и они не могут в нем толком разобраться.

Придя на занятие, Ксения первым делом изумилась, что инструмент куплен точно такой же, как и у нее. «Я на таком музыку писала для фильма о святителе Иоанне Шанхайском», — сказала она и в ответ услышала восклицание: «Так это же наш святой!». Ксения ответила, что теперь и она знает, что святитель тесно связан с Харьковом. «Нет, — услышала она в ответ, — он наш!» Оказывается эта семья переехала из Сан-Франциско. Протоиерей Петр Перекрестов, который издал полное жизнеописание святителя, ключарь храма Всех Скорбящих Радосте, крестил этих детей. Их близкий родственник в данный момент прислуживает в этом храме и несет послушание возле мощей святителя. Так один из дисков с фильмом отправился в Сан-Франциско.

В конце августа 2015 года я подала заявку на участие в кинофестивале «Покров» и приступила к занятиям в университете. Студенты делали видеозарисовки. Одна из работ привлекла мое внимание. Девушка взяла аудиозапись стихотворения Тютчева «О, как убийственно мы любим, как в буйной слепоте страстей, мы то всего вернее губим, что сердцу нашему милей». Этот текст она подложила под видео разных ракурсов старого разбитого здания. Мысль мне показалась интересной, однако панорамы были длинноваты, кое-где по монтажу были ошибки. Я попросила переделать сюжет и прислать мне результат на электронную почту. Присланная работа называлась: «Полтавский Кадетский корпус». Так я впервые увидела это здание.

После следующего занятия я попросила студентку задержаться и рассказать мне все, что она знает об этом учебном заведении. Она сказала, что родом из Полтавы, что это здание находится в центре города, и на сегодняшний день никто не знает, в чьей оно собственности. По этой причине строение варварски разрушается, хотя остается одним из любимых архитектурных объектов горожан. Было начало октября, я собиралась в Киев на фестиваль и подумала, что подробнее узнаю обо всей этой истории по приезде.

Фестиваль «Покров» открывался 11 октября в Киевской национальной опере, а на следующий день проходили показы в Доме кино, куда я приехала с небольшим опозданием и задержалась в вестибюле, ожидая демонстрации следующей работы. Тут ко мне подошла женщина и сказала: «Я вас знаю. Вы привезли фильм о святителе Иоанне Шанхайском». Я изумилась и спросила, откуда она меня может знать. Оказалось, что Людмила Нестуля (так звали мою новую знакомую) монтировала сюжет о презентации нашего фильма и поэтому насмотрелась на меня на монтаже. Сама же она журналист, кандидат исторических наук и давно занимается темой истории кадетского корпуса. Так, в день памяти святителя, 12 октября 2015 года, возникла идея снять отдельный фильм о годах обучения святителя в Кадетском корпусе Полтавы.

Сразу по приезде мы мобилизовались на эти съемки и по горячим следам помчались в Полтаву. На дворе была золотая осень, и мне казалось, что кадры должны выйти необыкновенно красивыми. Возле здания корпуса нас уже поджидал Борис Тристанов — удивительный человек, который собрал уникальный архив по истории своего города и выставил эту информацию на своем сайте. Я спросила: «Мы так запросто можем сюда зайти?» — «Конечно!» — ответили мне, и мы зашли внутрь.

Я подумала, что, пожалуй, здесь пострашнее, чем в зоне боевых действий

Первое впечатление мне описать сложно. Можно процитировать библейское выражение «мерзость запустения», но этой фразой невозможно передать всю ту гамму чувств, которая охватила меня при виде этой разрухи. Несмотря на выбитые окна, грязь, вырванные «с мясом» металлические перила и осыпающиеся стены, здание все же оставалось невероятно величественным и красивым. Мы поднялись в ту часть, которая когда-то была храмом, и зрелище стало еще более ужасным. Крыша провалилась, деревья, выросшие здесь, прямо на втором этаже здания, были выше человеческого роста. На стенах, рядом с оставшейся советской символикой, пестрела еще и свастика вперемешку с откровенно сатанинским знаками. Периодически появлялись какие-то молодые люди со скейтбордами и велосипедами. «Куда это они?» — спрашивала я. «Катаются, — отвечали мне. — Тут площадь более 30 тысяч квадратных метров, есть где разгуляться». Оператор распаковывал технику и тихонько говорил мне: «Где бы вы сейчас ни стали, свастика все равно попадает в кадр». Но мы все же записали интервью в этом здании. К нам подходили люди с мутными глазами и странным выражением лица, вероятно, под воздействием наркотиков, и я подумала, что, пожалуй, здесь пострашнее, чем в зоне боевых действий.

Борис Тристанов владел информацией по истории этого учебного заведения безупречно, но на вопрос «Где проходил тот парад, на котором маленький Миша Максимович так отличился перед великим князем?» — не ответил, только указал на источник, где я могу это вычислить. «Там расписаны все приезды Константина Константиновича по минутам», — сказал он, и мы попрощались. Количество и качество записанных интервью меня вполне устраивало, и я сказала оператору: «Мы все взяли и, наверное, сюда никогда не вернемся».

Однако нам предложили показать свой первый фильм о святителе Иоанне Шанхайском на праздновании 175-летия Полтавского кадетского корпуса, которое готовила группа неравнодушной интеллигенции города. Состоялось оно в день памяти святителя Николая — 19 декабря. К этому времени я познакомилась с архивными документами на сайте Бориса Тристанова и вычислила дату и место, где проходил парад — 14 мая 1907 года, Соборная площадь. Там же были уникальные воспоминания одноклассников о Михаиле Максимовиче: он был из очень богатой семьи, которая имела в Харькове многокомнатный дом, и над Мишей очень издевались сверстники за его чрезмерную набожность. Я подготовила тексты своих стендапов и сказала оператору, что можно было бы совместить приятное с полезным. То есть продемонстрировать фильм и сделать небольшие досъемки. Так мы и сделали.

Перед мероприятием мы зашли в здание Корпуса и сняли необходимый материал. «Теперь точно все!» — сказала я по окончании. «Я это уже слышал», — скептически ответил оператор, и мы отправились на площадь снимать место, где проходил парад. Однако к этому времени мы уже сильно опаздывали на праздник, и съемка не очень удалась. Погода была пасмурной, и кадры получились мрачные и невыразительные.

По приезде я стала думать о музыке ко второй части фильма. Как-то после службы задержалась с Ксенией на клиросе и сказала ей: «В первом фильме я цитировала молитву святителя Иоанна. А что, если во втором она прозвучит как песня? Напиши, а». «Ты меня переоцениваешь», — ответила Ксюша и убежала по своим делам. Но я почему-то верила в ее талант и энтузиазм. Она ведь написала мелодии тропаря и величания святителю к первой части.

Через несколько дней Ксения пришла с нотами нового песнопения. «Оно как-то само написалось, — виновато сказала она. — Мы уже начали учить, сегодня споем». На запричастном концерте в этот день у нас в храме я впервые услышала молитву святителя Иоанна «Господи, даруй мне быть…». Хотелось плакать. Потом «написался» кондак, и мы подумали, что неплохо было бы сделать студийную запись всех этих песнопений, а также записать акафист святителю Иоанну нараспев. В Харькове есть хорошая судия, которая записывает церковные хоры, но на это нужны были деньги. Их у нас не было, но работать над этой идеей мы все же продолжали, заручившись поддержкой нашего настоятеля, отца Виктора (Бурбелы).

Во время работы над первым фильмом у меня остался без ответа еще один вопрос: «Где жил святитель во время учебы в Харьковском университете?» Поскольку я уже начала погружаться в архивные документы и выуживать оттуда необходимые мне факты, то и тут решила попробовать свои силы. В харьковской библиотеке имени Короленко сохранились адрес-календари, в которых нашлись и Максимовичи. Они фигурируют в этих документах за 1915 и 1917 годы по адресу «ул. Старомосковская, 22». Я спросила библиотекаря: «Можно ли узнать, где этот дом сейчас находится?» Она ответила, что маловероятно, поскольку нумерация много раз смещалась, да и улица давно переименована. Во время войны вообще многие дома были уничтожены, а на их месте стоят другие здания. Она посоветовала мне обратиться к специалистам по харьковским улицам Георгию Никольскому и Евгению Плотичеру. С ними удалось связаться по телефону. Плотичер ответил, что точный адрес этого дома сейчас — проспект Московский, 22, но от комментария на камеру отказался. Никольский, наоборот, на интервью согласился, но сказал, что у него есть адрес-календарь за 1913 год, где Глафира Михайловна Максимович (мама святителя) зарегистрирована по адресу Старомосковская, 20-а, а дом 22 числится за неким Севастьяновичем М. М.. Поэтому, вероятно, Максимовичи впоследствии поселились совсем в другом доме, поскольку нумерация могла сместиться в связи с новой постройкой.

Никольский предоставил копии своих материалов, и я готовилась к интервью, пересматривая их. У меня была еще и книга Софьи Шоломовой о роде Максимовичей, которую она составила по материалам всех источников в библиотеке Короленко, сотрудницей которой являлась и имела доступ ко всем архивам. Я раскрыла книгу и уткнулась во фразу: «Борис Иванович рано женился на дочери уездного врачебного инспектора М. М. Севастьяновича».

На следующий день вместо интервью мы с Георгием Никольским согласовывали все наши данные. Вырисовывалась такая картина: Глафира Михайловна приезжает в Харьков (вероятно, со старшим сыном, которому надо было готовиться к поступлению в университет) и селится недалеко от отцовского дома. Но отец в это время умирает, и Глафира Михайловна вступает в наследство. Дом по проспекту Московскому, 44, на который указал Плотичер, является памятником архитектуры, поскольку был построен Андреем Тоном. Но о его жильцах абсолютно ничего не известно. Мы знаем только, что в 1913 году была реконструкция этого дома. «А реконструкция, — говорил Никольский, — вполне может быть свидетельством того, что в доме меняются хозяева». Мне оставалось лишь уточнить у самого Плотичера, почему он не хочет давать комментарий. Может, не уверен в точности своих данных? И я попросила о личной встрече.

Евгений Анатольевич сказал, что отказывается от съемок, поскольку стар. «Вы поймите меня правильно, — говорила я, — речь идет о великом святом, нам нельзя ошибиться». «Я вас очень хорошо понимаю, — отвечал он, — эта улица была для меня также крайне интересна, и, чтобы изучить досконально, я прошел ее вдоль и поперек множество раз, сопоставляя данные с архивными документами. Здесь ошибки быть не может. Адрес я вам назвал точный».

Осталось подробнее узнать о врачебном инспекторе Михаиле Севастьяновиче. Для этого я отправилась в Музей истории медицинского института, директор которого, Жаннетта Николаевна Перцева, интеллигентнейшая женщина почтенного возраста, является знатоком истории медицины в нашем городе. Она встретила меня в своем кабинете и сказала, что о Севастьяновиче знает лишь то, что он был выпускником Харьковского университета. Также известно название его диссертации. «Это все, что мы знаем об этом человеке, — сказала директор, — но мы можем еще кое-что предположить». Затем она позвонила в научную библиотеку и спросила, не могли бы они посмотреть, состоял ли Севастьянович в Харьковском врачебном обществе. Ей ответили, что он был в составе учредителей. Жаннетта Николаевна загадочно улыбнулась и сказала: «Пойдемте со мной».

Она привела меня в экспозиционный зал музея, включила возле одной из витрин свет, и я увидела кадры катастрофы императорского поезда в Борках 1888 года. Я их узнала потому, что должна была делать материал об этом событии, но не приступила к работе из-за поглотившей меня целиком темы святителя Иоанна. Жаннетта Николаевна рассказывала мне о профессоре Харьковского университета Вильгельме Грубе и о том, как он оказывал первую врачебную помощь пострадавшим. На стенде была его книга об этих событиях, которую я досконально изучала в свое время. Я спросила: «Какое это имеет отношение к нашему вопросу?» «Самое непосредственное, — отвечала она, — Севатьянович был врачебным инспектором именно в этот период, так что катастрофа не могла пройти мимо него. А тот факт, что он входил в число учредителей Врачебного общества, говорит о том, что он был профессором Харьковского университета, поскольку среди учредителей была только профессура».

Я стала задумываться о родственных связях святителя, и однажды мне позвонил один мой хороший знакомый, который был в курсе всех этих перипетий. Он сказал, что видел книгу «Дворянский род Максимовичей» на выставке, посвященной проблемам генеалогии. «Она будет длиться еще два дня, — сказал он, — так что поторопитесь». Я ответила, что никак не смогу в это время туда попасть, но поинтересовалась, из каких фондов была взята книга для экспозиции, и получила ответ: «Из фондов библиотеки университета». Через некоторое время я пришла в тот самый зал, где проводились первые съемки, и спросила, есть ли такая книга. «Да, мы ее недавно обнаружили и демонстрировали на выставке. Эта книга ценна тем, что на ней есть дарственная надпись автора», — сказали мне и вынесли заветный экземпляр.

«Дорогой мой племянник Боря…» — начиналась указанная надпись. Было понятно, что речь идет о Борисе Ивановиче, отце будущего святителя. В этой книге были ответы на вопросы, откуда взялось имение в Адамовке и несметные богатства семьи, а также удивительные истории бабушек и дедушек святого. Я достала планшет и начала жадно фотографировать этот объект, которого не просто касались руки святителя Иоанна — он был воспитан на примерах своих достойнейших предков. Позже в этом зале мы сделали съемки об этой находке.

Совершенно неожиданно мне позвонила Людмила Нестуля. Она сообщила, что была на приеме у митрополита Филиппа Полтавского и Лубенского и рассказывала ему о праздновании 175-летия Кадетского корпуса. «Когда я сказала, что вы демонстрировали фильм о святителе Иоанне и снимаете сейчас продолжение, владыка пожелал вас видеть лично». Я не могла отказаться от такой аудиенции и при первой возможности снова приехала в Полтаву. Его высокопреосвященство принял меня очень тепло и участливо расспрашивал о съемках фильма. Выяснилось, что владыка родом из Харькова, очень почитает святителя Иоанна и обладает интересными сведениями о роде Максимовичей. Я попросила интервью, сокрушаясь, что приехала одна, без команды. Владыка тут же пригласил оператора из своей пресс-службы, и мы записали материал.

По приезде я начала собирать новый фильм. Оказалось, что исходный материал состоит из двух разнородных частей: это история обучения святителя в Полтаве и уникальные факты его харьковской жизни. Я решила эти темы разделить и принялась за завершение полтавской части. Тут обнаружился грандиозный провал: история на параде кадет снова не вырисовывалась как надо. Съемки на Соборной площади совершенно не годились для фильма, да и кадры интервью с владыкой Филиппом были слишком статичны, и к тому же сняты не в том формате, в котором мы работаем. И еще был один важный момент. Владыка, несмотря на свой высокий сан и огромную эрудицию, общался очень просто и искренне, а в полученных кадрах это почему-то не отражалось. Я рискнула попроситься на интервью еще раз и позвонила в пресс-службу Полтавской епархии.

В телефонном разговоре я изложила свое видение съемок: необходимо проехать в автомобиле мимо Кадетского корпуса (совершенно невозможно было бы представить его высокопреосвященство на фоне всего ужаса там, внутри), затем пройтись по бывшей Александровской улице к Соборной площади. Там провести интервью о случае на параде кадет в 1907 году, а после этого — проехать на Шведскую могилу. Меня внимательно выслушали и сказали, что обязательно передадут архиерею эту просьбу. Через пару часов мне перезвонили с ответом: «Приезжайте завтра».

По прогнозам, следующий день в Полтаве должен был выдаться дождливым. Я очень молилась и просила святителя Иоанна Шанхайского, чтобы наши съемки состоялись, поскольку следующего раза может уже не быть. Утром в окно светило солнце. По дороге мы очень переживали насчет погоды, но начали обсуждать рабочие моменты и о прогнозе забыли. В Полтавской епархии нас снова тепло приняли. Владыка внимательно выслушал мои пожелания относительно интервью, мы вышли во двор, сели в машину, включили технику и начали запись. Очень жаль, что в фильм вошло менее трети всего этого материала, настолько роскошным он получился. Там было все: и непринужденность, и блестящее знание материала, и простота, которая так меня покорила при первой встрече.

Для меня уже стало привычным чувствовать ответ святителя на наши устремления

Последние кадры были сняты на Шведской могиле. Мы обсуждали воспоминания святителя Иоанна о том, как он впервые увидел здесь императора Николая Второго на праздновании 200-летия Полтавской битвы, осматривали красоты этого великого места, затем сели в машину. Как только захлопнули дверцы, грянул гром и пошел сильнейший ливень. «Фантастика!» — сказал оператор, а для меня уже стало привычным чувствовать ответ святителя на наши устремления. Фильм о Кадетском корпусе осталось только смонтировать.

К этому времени музыкальные тексты были готовы. Ксения объявила мне, что ее ученики из Сан-Франциско покидают наш город и переезжают на работу в Сингапур. На прощание они оставили ей деньги на запись диска с акафистом горячо любимому ими святому. К нам в храм Преображения Господня приехали специалисты с выносной техникой. Записывали ночью, чтобы не мешали посторонние шумы, а мы снимали весь этот процесс, стараясь не испортить качество звука. Эти песнопения легли в основу нашего второго фильма, премьера которого состоялась 11 июля в Полтаве под патронатом правящего архиерея, митрополита Филиппа (Осадченко).

Я знаю, что чудеса святителя Иоанна Шанхайского в моей жизни не закончились, ведь на сегодняшний день остались невостребованными уникальные факты из жизни Михаила Максимовича в нашем городе. У меня еще много вопросов, на которые хотелось бы получить ответы. Например: что делал святитель после окончания университета в нашем городе? Есть данные, что он привлекался к ответственности за контрреволюционную деятельность: так ли это на самом деле? Как отреагировала семья Максимовичей на мученическую кончину насельников Спасова скита, который был построен на месте той самой катастрофы царского поезда в 1888 году? И передо мной снова возникает проблема: «Что теперь делать со всем этим материалом?»

 

Александра Драчева

pravoslavie.ru

3 июля 2017 г.

Поділитись:

Тихая трагедия, о которой никто не говорит и которая касается наших детей

Прямо сейчас в наших домах разворачивается молчаливая трагедия, затрагивающая самое дорогое, что у нас есть: наших детей!

Наши дети находятся в ужасном эмоциональном состоянии!

Более того, за последние 15 лет статистика психических расстройств у детей ужасает:

  • каждый пятый ребёнок имеет расстройства психики;
  • распространённость синдрома дефицита внимания выросла на 43%;
  • распространённость подростковой депрессии выросла на 37%;
  • частота самоубийств среди детей 10–14 лет выросла на 200%.

Что ещё нам нужно, чтобы посмотреть правде в глаза?

Нет, ответ не в улучшении диагностических возможностей!

Нет, они не рождаются такими!

Нет, это не вина школы и системы!

Да, как бы больно нам ни было это признавать, во многих случаях именно МЫ, родители, должны сами помочь своим детям!

В чём проблема?

Современные дети лишены основ здорового детства, таких как:

  1. Эмоционально доступные родители.
  2. Чётко очерченные границы и наставления.
  3. Обязанности.
  4. Сбалансированное питание и достаточный сон.
  5. Движение и свежий воздух.
  6. Творческие игры, общение, свободное времяпровождение.

Вместо этого дети имеют:

  1. Отвлечённых родителей.
  2. Балующих родителей, которые позволяют детям всё.
  3. Ощущение, что им все должны.
  4. Несбалансированное питание и недостаточный сон.
  5. Сидячий домашний образ жизни.

Бесконечную стимуляцию, технологические забавы, мгновенное удовлетворение.

Разве можно воспитать здоровое поколение в таких нездоровых условиях? Конечно нет!

Человеческую природу обмануть невозможно: без родительского воспитания не обойтись! Как мы видим, последствия ужасны. За потерю нормального детства дети расплачиваются утратой эмоционального благополучия.

Что делать?

Если мы хотим, чтобы наши дети выросли счастливыми и здоровыми, нам надо проснуться и вернуться к основам. Ещё не поздно!

Вот что вы должны делать как родитель:

  1. Устанавливайте ограничения и помните, что вы — родитель ребёнка, а не его друг.
  2. Обеспечьте детям то, что им нужно, а не то, что им хочется. Не бойтесь отказывать детям, если их желания расходятся с потребностями.
  3. Давайте здоровую пищу и ограничивайте снеки.
  4. Проводите час в день на природе.
  5. Ежедневно устраивайте семейный ужин без электроники.
  6. Играйте в настольные игры.
  7. Каждый день привлекайте ребёнка к делам (складывать бельё, убирать игрушки, развешивать бельё, разбирать сумки, накрывать на стол и т. д.).
  8. Укладывайте ребёнка спать в одно и то же время, не позволяйте брать в постель гаджеты.
  9. Учите детей ответственности и независимости. Не ограждайте их от мелких неудач. Это учит их преодолевать жизненные препятствия:
  10. Не складывайте и не носите за ребёнка ранец, не приносите ему в школу забытую еду / домашнюю работу, не очищайте банан для 5-летки. Учите их самостоятельно делать всё это.
    Научите терпению и дайте возможность свободно проводить время, чтобы у ребёнка была возможность заскучать и проявить свои творческие порывы.
  11. Не окружайте ребёнка постоянными развлечениями.
  12. Не подсовывайте технику как лекарство от скуки.
  13. Не поощряйте использование гаджетов за едой, в машине, в ресторане, в магазине. Пусть мозги ребёнка учатся самостоятельно разгонять «скуку».
  14. Будьте эмоционально доступны, учите детей социальным навыкам.
  15. Не отвлекайтесь на телефон, общаясь с ребёнком.
  16. Научите ребёнка справляться со злобой и раздражением.
  17. Научите ребёнка здороваться, уступать, делиться, сочувствовать, вести себя за столом и в разговоре.
  18. Поддерживайте эмоциональную связь: улыбайтесь, целуйте, щекочите ребёнка, читайте ему, танцуйте, прыгайте и ползайте с ним вместе!

Мы должны изменить своих детей, иначе получим целое поколение на таблетках! Ещё не поздно, но времени остаётся всё меньше…

Автор оригинальной статьи — Виктория Прудэй, Канада.

xochu-vse-znat.ru

Поділитись:

Пішла на службу у православний храм Московського Патріархату і там Таїнство Причастя проходило якось по іншому

Марія 
Слава Ісусу Христу! Скажіть будь ласка одного разу так вийшло, пішла на службу у православний храм московського патріархату і там таїнство причастя проходило якось по іншому. Це був будній день,і коли прийшов момент причастя то священик сам причастився а потім вийшов до людей, люди були навколішки і він на їхніх головах просто приклав чашу і похрестили їх і після цього жінка роздала усім проскури, це можна вважати за причастя!? Бо я греко католик і у нас таїнство причастя проходить шо священик із чаші усім роздає хліб із вином, а тут якось все інше, тепер мучить  мене совість що я не причастилися. Незнаю, що тепер робити, бо постановила собі 40 днів підряд ходити до церкви та причащатися, а тут якось недобре вийшло, підкажіть будь ласка!

Архімандрит Тихон
Слава навіки Богу.
Постарайтеся визначитися з конфесійною приналежністю, і не призначайте собі без благословіння священника, молитовних правил чи ще якихось особливих церковних правил, і таких казусів у Вас не буде. Радьтеся зі священиком в тому храмі який відвідуєте.

Бог в поміч.

 

Поділитись:

Мужья, любите своих жен

Продолжим наш разговор о семейной жизни. Читая ваши отзывы на первую часть моей статьи, встретил интересные размышления: «Семьи священников настолько идеальны в семейных отношениях и воспитании детей, что не могут служить примером, так как практически “инородны” в “народном теле”». Получается, как в шахматах, патовая ситуация: или говоришь о семье, поднимая планку как можно выше, но при этом многих читателей повергаешь в уныние и запоздалое раскаяние: дескать, мой поезд ушел, и поменять ничего в жизни уже нельзя; или молчишь с чувством вины перед другими за свою, по милости Божией, устроенную жизнь. Что делать?

Во-первых, дорогие братья и сестры, не надо очаровываться нами, приходскими священниками, и нашими семьями. Чаще всего после этого бывает обратное – глубокое разочарование. В нашей жизни, в том числе и семейной, есть немало проблем, о которых вам лучше не знать. Мы не ангелы и не святые, но при этом призванные Богом быть для вас добрым примером. Это совершенно нормально и естественно – видеть у священника хорошую семью. Самое печальное, когда слово пастыря расходится с его жизнью.

Золотое правило семейной жизни: никуда без жены. А если с женой – нежелательно, то туда я точно не пойду

А во-вторых, несмотря ни на что, нам нужно продолжать говорить, говорить и говорить, а вам слушать и мотать на ус.

Если семейная жизнь у батюшки с матушкой состоялась, то к этому вели определенные шаги, были исполнены важные духовные законы и заповеди. Возможно, им кто-то говорил правильные слова, а они сумели послушаться. За них по-настоящему молились родители. Наконец, просто сохранились традиция и верность вековому укладу и жизни наших предков – а жить-то они умели правильно. Вот об этом мы и пытаемся размышлять, чтобы делать правильные шаги и нужные усилия.

Итак, важная составляющая счастливой семейной жизни – это стремление супругов быть вместе. В идеале – всегда и везде. Например, как родители моей супруги: они прожили в браке почти 45 лет, так даже и работали вместе. А еще вместе нужно проводить отпуска и выходные; и конечно, вместе ужинать, а еще лучше – и завтракать или хотя бы вместе выпивать утром чашку кофе. Статус семейного человека таков, что его должны постоянно видеть с женой, а он этого должен хотеть. Золотое правило семейной жизни: никуда без жены. А если с женой – нежелательно, то туда я точно не пойду.

Ненормально, когда мужья надолго уезжают из семьи на заработки

Важно, находясь на работе, звонить домой: это показатель заботы и ответственности перед женой и семьей. Мужчины! Обязательно в течение дня скажите по телефону своей любимой (несмотря ни на что) супруге что-нибудь приятное – женщинам много не надо, – и обязательно будет добрый результат. Но мы, мужики, этого не делаем, а потом удивляемся, почему климат в семье всё больше напоминает полярную зиму. Сегодня у большинства работающих, и особенно мужчин, ненормированный рабочий день. Жена дома целый день одна и, естественно, ждет мужа домой. Поэтому, выключив компьютер, нужно спешить домой. Допускается по пути заскочить в магазин за чем-нибудь вкусненьким и сладеньким – чтобы ужин был повеселее. Ненормально, когда мужья надолго уезжают из семьи на заработки. Постоянно слышишь рассказы про измены вдали от дома, а иногда и про разводы. В таких случаях лучше супругам вместе поехать работать, а детей оставить под присмотром бабушки или няни.

Отношения мужа и жены – уникальны. Они созидаются многолетним кропотливым трудом, превращаясь по милости Божией со временем в нежный и теплый союз, имя которому любовь; но при этом стремительно и часто бесповоротно рушатся, если в их природу проникает грех и неправильное поведение даже одного из супругов. Супружеские отношения всегда подвижны, в их природе всегда присутствует динамика. Они никогда не могут «законсервироваться». Сегодня всё в семье хорошо, а что будет завтра, никто не знает. Всегда нужно держать руку на пульсе. Отношения супругов другие, чем детей и родителей, братьев и сестер. Приведу пример. Мне стыдно об этом говорить, но своих двоюродных сестер я не видел почти 20 лет. И живут они не в Австралии и даже не в Канаде, а всего-то… в Мытищах. Но стоит мне к ним приехать, а при встрече нам обняться и поцеловаться, а потом сесть за стол – и мы снова станем, как в детстве, Натулькой, Иринкой и Андрюшкой. Наши отношения разморозятся так же быстро, как блинчики в СВЧ-печке. То же самое произойдет, когда непутевый сынок, годы пропадавший невесть где, постучится в родительский дом… Совсем по-другому будет у супругов. Разлука формирует привычку, а иногда и потребность мужу и жене жить друг без друга. Слова поэта К. Симонова из его известного стихотворения «Жди меня» сегодня исполняются всё реже и реже. Прощать, жалеть и терпеть друг друга современным семейным людям становится всё труднее и труднее. В чем причина? Очевидно, в том, что супружескими отношениями они не дорожили и их правильно не выстраивали; а у кого-то эти добрые, теплые отношения даже не успели начаться – всё рухнуло, семейный дом не выдержал ударов судьбы.

Больше всего, особенно в начале семейной жизни, я боялся, что в наших отношениях с матушкой появится холодок и формальность. Страшило то, что нам будет хорошо порознь, каждому с самим собой. Поэтому первое время я буквально бежал домой – стремился быть рядом с ней. Благо, что она меня ждала и я был ей нужен. Даже прожив вместе почти 20 лет, стараюсь нигде без уважительной причины не задерживаться – спешу домой.

Может ли женатый человек тесно и близко общаться и дружить с холостяком? На мой взгляд – нет!

С первых лет брака нужно придерживаться созидательного принципа семейной жизни. Стремиться только к тому, что укрепляет и улучшает жизнь семьи, что создает в ней добрый благодатный климат. Следует отказываться от увлечений и занятий, которые вносят диссонанс и тормозят созидательное начало. В качестве примера – непростая ситуация с друзьями и знакомыми, которые есть и у мужа, и у жены. Может ли женатый человек тесно и близко общаться и дружить с холостяком? А замужняя женщина иметь подругу «с разводом»? На мой взгляд – нет. Пользы от такой дружбы не будет никому. Женатый будет соблазняться на свободу и независимость одинокого, а холостой – просто завидовать чужому счастью. Какой напрашивается вывод? – Нужно учиться дружить семьями. Это наша ближайшая и важнейшая задача. Женатый человек должен принести в жертву то, что до брака было во многом смыслом его жизни. Это может быть и спорт, и походы, и рыбалка, и всевозможные друзья и компании.

Свою семейную жизнь надо по крупицам созидать и украшать. Каждый день полагая по маленькому кирпичику в это здание. Этот труд должны совершать оба супруга. И женщина должна тоже от многого отказаться, чтобы ее семейная жизнь стала счастливой. Здесь серьезной помехой часто является близкое присутствие любимой мамочки. Почему-то современным молодым замужним женщинам очень трудно выйти из-под зоркого контроля родной матери. Знаю много случаев распада семей именно по вине тещи. Правда, эти «тещеньки» в основном были в разводе и имели только одного ребенка – такую же, как и они, несчастную дочь. Родители детей, живущих в браке, должны и обязаны дать молодой семье свободу в решении всех вопросов, которые поставит перед ними сама жизнь. А молодым супругам не надо бояться ответственности в принятии решений, и вовсе не обязательно по каждому поводу звонить своей маме и спрашивать ее совета.

Наверное, каждый из нас был хотя бы раз в гостях в семье, откуда не хотелось уходить. Вот такой должна быть христианская семья: из которой не хочется уходить. С особым Христовым, Евангельским духом. Известно, что дух творит себе форму и атмосфера семьи и дома формирует и образовывает человека. Но атмосферу дома создает сам человек. Лучше всего это видно на детях. Они вырастают в полной зависимости от духа и климата семьи. Поэтому, когда встает вопрос: что же самое главное должны получить дети от родителей? – у меня ответ готов: счастливое детство.

Наши дети и внуки должны постоянно слышать, что семья – это величайшая ценность

Разговор о семейной жизни можно вести очень долго. И такие беседы нужны. Семья должна войти в наше сознание как величайшая ценность, которую нужно всеми силами хранить и беречь. А еще об этом должны постоянно слышать наши дети и внуки. И серьезный разговор про жизнь «по-взрослому» нужно начинать с детьми с самых ранних лет.

В наше время многими утрачена житейская мудрость, в том числе искусство жизни в браке. Люди часто делают непоправимые и недопустимые ошибки в своей жизни. И помочь им после этого уже нельзя. Остается только терпеть себя, сожалеть о разбитой грехом жизни, сквозь слезы улыбаться, видя благополучие и счастье других людей. Если плакать с плачущими у нас иногда всё-таки получается, то радоваться с радующимися, как призывает апостол Павел, может один из тысячи. Такова горькая правда нашей жизни. А ведь Господь хочет наполнить нашу жизнь именно светом и радостью и всё для этого сделал и продолжает делать. Бог не хочет, чтобы человек плакал, страдал и мучился. Но мы сами делаем свою жизнь такой безрадостной и серой. Давайте вместе искать путь к лучшему. Этот путь есть, и по нему прошли миллионы людей. Человек, у которого сложилась семейная жизнь, – подлинно счастливый.

Да, путь к семейному счастью лежит через подвиг жизни и труд над самим собой для блага самых дорогих человеку людей. Но каждый прожитый год в семье учит благодарить Бога за всё, даже за скорби и неудачи, за понесенные труды и потраченные силы. Хочется дальше жить в выбранном направлении, больше думая о ближних и их нуждах и меньше о себе и своем. А еще хочется помочь людям, если не делом, то хотя бы словом, пропитанным опытом и сочувствием к человеку. Ведь мы христиане, и этому нас учит Евангелие.

Поділитись:

В мене із свекрухою погані відносини і через це постійні сварки з чоловіком

Олена
Слава Богу! Будь ласка, дайте відповідь на моє питання. В мене із свекрухою погані відносини, постійні сварки з чоловіком через це ( коли хочу про це з ним поговорити), а це останній раз поїхали в гості до неї, і лягаючи спати під подушкою знайшли недопалені свічки і пісок загорнутий в платок , коли попитали що це, сказала, щоб добре спати…. Перед цим пропадала одежа дитяча… Я вже незнаю що й думати? І що робити? Як зберегти нашу сім’ю?

Протоієрей Василій Юрина
Христос Воскрес! Прикро, але більшість з розлучень саме через втручання у відносини молодої сім’ї родичів. Якщо ваш чоловік Вас любить не звертайте на це ніякої уваги. Не намагайтеся їх пересварити, будьте люблячою дружиною і мамою і Господь Сам вступиться за Вас. Всяке молитовне дійство, добре або погане, повертається тому, хто його породив, про це пише текст Псалтирі Святого Письма – молитва моя, в недро моє возвратится. Ви ж не забувайте вчасно сповідатись та причащатись – раз на два місяці, можна і щомісяця, щоранку вживайте святої води, та звершуйте хочаб якесь молитовне правило. При можливості сходіть до хорошого священника разом з чоловіком, трошки розкажіть про ситуацію та попросіть помолитись за вас. Божої помочі від душі бажаю і я Вам!

Поділитись:

Самый страшный грех

Если у человека спросить: «Как ты думаешь, какой самый страшный грех?» – один назовет убийство, другой – воровство, третий – подлость, четвертый – предательство. На самом деле самый страшный грех – это неверие, а уж оно рождает и подлость, и предательство, и прелюбодеяние, и воровство, и убийство, и что угодно.

Грех не есть проступок; проступок является следствием греха, как кашель – это не болезнь, а ее следствие. Очень часто бывает, что человек никого не убил, не ограбил, не сотворил какой-то подлости и поэтому думает о себе хорошо, но он не знает, что его грех хуже, чем убийство, и хуже, чем воровство, потому что он в своей жизни проходит мимо самого главного.

Неверие – это состояние души, когда человек не чувствует Бога. Оно связано с неблагодарностью Богу, и им заражены не только люди, полностью отрицающие бытие Божие, но и каждый из нас. Как всякий смертный грех, неверие ослепляет человека. Если кого-то спросить, допустим, о высшей математике, он скажет: «Это не моя тема, я в этом ничего не понимаю». Если спросить о кулинарии, он скажет: «Я даже суп не умею варить, это не в моей компетенции». Но когда речь заходит о вере, тут все имеют собственное мнение.

Один заявляет: я считаю так; другой: я считаю так. Один говорит: посты соблюдать не надо. А другой: моя бабушка была верующей, и она вот так делала, поэтому надо делать так. И все берутся судить и рядить, хотя в большинстве случаев ничего в этом не понимают.

Почему, когда вопросы касаются веры, каждый стремится обязательно высказать свое мнение? Почему в этих вопросах люди вдруг становятся специалистами? Почему они уверены, что все здесь понимают, все знают? Потому что каждый считает, что он верует в той самой степени, в которой необходимо. На самом деле это совершенно не так, и это очень легко проверить. В Евангелии сказано: «Если вы будете иметь веру с горчичное зерно и скажете горе сей: «Перейди отсюда туда», и она перейдет». Если этого не наблюдается, значит, нет веры даже с горчичное зерно. Так как человек ослеплен, то он считает, что верует достаточно, а на самом деле он не может совершить даже такой пустяк, как сдвинуть гору, которую и без веры сдвинуть можно. И из-за маловерия происходят все наши беды.

Маловерие апостола Петра

Маловерие апостола Петра

Когда Господь шел по водам, Петр, который никого на свете не любил так, как Христа, захотел прийти к Нему и сказал: «Повели мне, и я пойду к Тебе». Господь говорит: «Иди». И Петр также пошел по водам, но на секунду испугался, усомнился и стал тонуть и воскликнул: «Господи, спаси меня, я погибаю!» Сначала он собрал всю свою веру, и на сколько ее хватило, на столько он и прошел, а потом, когда «запас» иссяк, стал тонуть.

Вот так же и мы. Кто из нас не знает, что Бог есть? Все знают. Кто не знает, что Бог слышит наши молитвы? Все знают. Бог Всеведущ, и, где бы мы ни были, Он слышит все слова, которые мы произносим. Мы знаем, что Господь благ. Даже в сегодняшнем Евангелии есть подтверждение этому, и вся наша жизнь показывает, как Он к нам милостив. Господь Иисус Христос говорит, что, если наше дитя просит хлеба, неужели мы дадим ему камень, или, если просит рыбу, дадим ему змею. Кто из нас может так поступить? Никто. А ведь мы люди злые. Неужели это может совершить Господь, Который благ?

Тем не менее, мы все время ропщем, все время стонем, все время то с одним не согласны, то с другим. Господь нам говорит, что путь в Царствие Небесное лежит через многие страдания, а мы не верим. Нам всем хочется быть здоровыми, счастливыми, мы все хотим на земле хорошо устроиться. Господь говорит, что только тот, кто пойдет за Ним и возьмет свой крест, достигнет Царствия Небесного, а нам это опять не подходит, мы снова настаиваем на своем, хотя считаем себя верующими. Чисто теоретически мы знаем, что в Евангелии содержится истина, однако вся наша жизнь идет против нее. И часто нет у нас страха Божия, потому что мы забываем, что Господь всегда рядом, всегда на нас смотрит. Поэтому мы так легко грешим, легко осуждаем, легко человеку можем пожелать зла, легко им пренебречь, оскорбить его, обидеть.

Вера с горчичное зерно

Вера с горчичное зерно

Теоретически нам известно, что есть вездесущий Бог, но наше сердце далеко отстоит от Него, мы Его не чувствуем, нам кажется, что Бог где-то там, в бесконечном космосе, и Он нас не видит и не знает. Поэтому мы грешим, поэтому не соглашаемся с Его заповедями, претендуем на свободу других, хотим переделать все по-своему, хотим всю жизнь изменить и сделать ее такой, как мы считаем нужным. Но это совершенно неправильно, мы никак не можем в такой степени управлять своей жизнью. Мы можем только смиряться перед тем, что Господь нам дает, и радоваться тому благу и тем наказаниям, которые Он посылает, потому что через это Он нас учит Царствию Небесному.

Но мы Ему не верим – мы не верим, что нельзя грубить, и поэтому грубим; не верим, что нельзя раздражаться, и раздражаемся; мы не верим, что нельзя завидовать, и часто кладем глаз на чужое и завидуем благополучию других людей. А некоторые дерзают завидовать и духовным дарованиям от Бога – это вообще грех страшный, потому что каждый от Бога получает то, что он может понести.

Неверие – это удел не только людей, которые отрицают Бога; оно глубоко проникает и в нашу жизнь. Поэтому мы часто пребываем в унынии, в панике, не знаем, что нам делать; нас душат слезы, но это не слезы покаяния, они не очищают нас от греха – это слезы отчаяния, потому что мы забываем, что Господь все видит; мы злимся, ропщем, негодуем.

Притча о горчичном зерне

Притча о горчичном зерне

Отчего мы всех близких хотим заставить ходить в церковь, молиться, причащаться? От неверия, потому что мы забываем, что Бог хочет того же. Мы забываем, что Бог каждому человеку желает спастись и о каждом заботится. Нам кажется, что никакого Бога нет, что от нас, от каких-то наших усилий что-то зависит, – и начинаем убеждать, рассказывать, объяснять, а делаем только хуже, потому что привлечь к Царствию Небесному можно лишь Духом Святым, а у нас Его нет. Поэтому мы только раздражаем людей, цепляемся к ним, надоедаем, мучаем, под благим предлогом превращаем их жизнь в ад.

Мы нарушаем драгоценный дар, который дан человеку, – дар свободы. Своими претензиями, тем, что хотим всех переделать по своему образу и подобию, а не по образу Божию, мы претендуем на свободу других и стараемся всех заставить мыслить так, как мыслим сами, а это невозможно. Человеку можно открыть истину, если он о ней спрашивает, если он хочет ее узнать, мы же постоянно навязываем. В этом акте нет никакого смирения, а раз нет смирения, значит, нет благодати Святого Духа. А без благодати Святого Духа результата не будет никакого, вернее, будет, но противоположный.

И вот так во всем. А причина – в неверии Богу, неверии в Бога, в Его благой Промысл, в то, что Бог есть любовь, что Он хочет всех спасти. Потому что, если бы мы верили Ему, мы бы так не поступали, мы бы только просили. Почему человек идет к какой-то бабке, к знахарке? Потому что он не верит ни в Бога, ни в Церковь, не верит в силу благодатную. Сначала он обойдет всех чародеев, колдунов, экстрасенсов, а если ничего не помогло, ну тогда уж обращается к Богу: авось поможет. И самое удивительное, что ведь помогает.

Если бы какой-то человек все время нами пренебрегал, а потом у нас стал что-то просить, мы бы сказали: знаешь, так не годится, ты так ко мне препогано относился всю жизнь, а теперь приходишь у меня просить? Но Господь милостивый, Господь кроткий, Господь смиренный. Поэтому, по каким бы путям-дорогам человек ни ходил, какие бы безобразия он ни делал, но если он обращается к Богу от сердца, на последний, как говорится, худой конец – Господь и тут помогает, потому что Он только и ждет нашей молитвы.

Протоиерей Дмитрий Смирнов

Протоиерей Дмитрий Смирнов

Господь сказал: «О чем ни попросите Отца во имя Мое, даст вам», а мы не верим. Мы не верим ни в свою молитву, ни в то, что Бог нас слышит, – не верим ничему. Вот поэтому у нас все и пусто, поэтому наша молитва как бы и не исполняется, она не может не только гору сдвинуть, а не может вообще ничего управить.

Если бы мы действительно верили в Бога, тогда любого человека смогли бы на истинный путь направить. А направить на истинный путь возможно именно молитвой, потому что она оказывает человеку любовь. Молитва перед Богом – тайна, и в ней нет никакого насилия, есть только просьба: Господи, управь, помоги, исцели, спаси.

Если бы мы так действовали, то достигли бы большего успеха. А мы все надеемся на разговоры, на то, что как-то сами управимся, что-то такое сохраним на какой-то черный день. Кто ждет черного дня, у того он обязательно настанет. Без Бога все равно ничего не достигнешь, поэтому Господь говорит: «Ищите прежде всего Царствия Божия, и остальное все приложится вам». Но мы и этому не верим. Наша жизнь не устремлена в Царствие Божие, она больше направлена на людей, на человеческие отношения, на то, как бы здесь все наладить. Мы хотим удовлетворить собственную гордость, собственное тщеславие, собственное честолюбие. Если бы мы стремились к Царствию Небесному, то радовались бы, когда нас притесняют, когда нас обижают, потому что это способствует нашему вхождению в Царствие Небесное. Мы бы радовались болезни, а мы ропщем и ужасаемся. Мы боимся смерти, все стараемся продлить свое существование, но опять не ради Господа, не ради покаяния, а по своему маловерию, из страха.

Грех маловерия в нас проник очень глубоко, и с ним надо очень сильно бороться. Есть такое выражение – «подвиг веры», потому что только вера может подвигнуть человека на что-то настоящее. И если каждый раз, когда в нашей жизни складывается такая ситуация, что мы можем поступить по-божески и можем поступить по-человечески, – если каждый раз мы будем мужественно поступать по своей вере, то вера наша будет расти, она будет укрепляться.

протоиерей Дмитрий Смирнов

источник http://pokrov.pro/

Поділитись:

Місіонерський проект Мукачівської єпархії УПЦ