Архів категорії: Духовне життя

Ідучи на сповідь не можу зізнатися священику в гріху

Ольга
Доброго дня, у мене є проблема і вона заключається в тому, що я ідучи на сповідь не можу зізнатися священику в тому, що я раніш крала речі в магазині і в мами гроші, мені дуже соромно. І я незнаю як це сказати.

Протоієрей Віктор Палош
Коли ми сповідаємось, тоді лікуємось, що неможливо без лікаря. Священик не приймає сповідь, а Бог, священик поставлений бути свідком і лікувати рани від гріха. Отже, потрібно посилити віру в потойбічну відповідальність і сором там, взяти себе в руки і наважитись бути чесною. Після сповіді буде неабияко легко. Отже, проявіть силу волі і сприйміть сором як ліки. Саме так його трактують Святі Отці. Як ліки від подальших гріхів.

Поділитись:

Мені часто сниться Пресвята Богородиця, особливо її явлення

Тетяна

Слава Ісусу Христу. Мені часто сниться Пресвята Богородиця, особливо її явлення, Ангели,також сам Господь Бог, інколи в інших подобах, але я знаю, що це Він і Він зі мною розмовляє,інколи просто до мене говорить і я не бачу його облік,один раз мені приснилась уся Свята Родина,а з обох боків Ангели і збоку Архангел Михаїл і також, як явлення на небесах під час Служби Божої, але чомусь лише я одна їх бачила. Але мене бентежить інший сон,нещодавно мені приснився Архангел Михаїл з мечем в руці і щитом, який бився з іншим Ангелом прямо перед мною і тоді я бачу інших Ангелів, які б’ються одне з одним увісні я тоді подумала, що мабуть скоро буде кінець світу, оскільки Ангели вже воюють і я прокинулась, а через пару днів приснився Господь Бог, який мені, щось говорив, але я не пам’ятаю, що саме. Такі сни мені почали снитись ще в дитинстві, але рідше, а зараз частіше. Завжди за собою несуть позитивні відчуття та відчуття захищеності, але останній сон мене збентежив, можливо Ви підкажете що це може означати. Дякую.

Архімандрит Тихон

Слава навіки Богу!
Дорога Тетяно, справа в тому, що будь-яке тлумачення снів, наспрвді, великий самообман, тому ніякого значення Ваші сни не мають і не можуть мати. Постарайтеся не загострювати свою увагу на сновидіннях, навчітся їх ігнорувати. Це єдиний спосіб позбутися тривоги, яка не зникне, доки ви вірите своїм снам.

Божої Вам помочі.

Поділитись:

Про поминання покійних

Втіха у скорботі

Смерть – це завжди трагедія, вона завжди несподівана. Скорботний відхід з життя близьких людей. Скорбота наповнює серце, і тільки в сльозах і молитві ми можемо знайти розраду. Ми плачемо про розставання з милими серцю, тому що смерть – це не природний стан для людини, покликаної до вічного життя … І важливо пам’ятати, що ця розлука лише тимчасова, у Бога всі живі.

Однак подивіться безпристрасно на життя наше земне і розсудіть, що воно таке. Цар Соломон, наймудріший і найбагатший з царів свого часу в книзі Екклезіаста, говорив так: «Суєта суєт … суєта суєт, – все суєта! Я бачив усі справи, що чинились під сонцем, і ось, все – суєта і томління духу!» Людина перестала жити на цьому світі, і з цим закінчилися суєти мирські, праці, біди, смуток і страждання. Людина немов мандрівник, що дійшов до мети, немов випускник, вже здав всі іспити.

Мета нашого життя

Але яка ж мета нашого життя? Який же повинен бути результат? Що ми беремо з собою? Залишаються на землі багатства, положення в суспільстві, слава, – перед Богом ми повстаємо з тими скарбами, які зібрали на небесах.

Наше життя повинне бути таким, щоб ми завжди були готові скласти цей іспит, щоб серце наше було чисте перед Богом, щоб, ставши перед Ним, ми б не почули «істинно говорю вам: не знаю вас», але навпаки: «прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу». Для цього потрібно регулярно молитися, тому що молитва – це спілкування з Богом, потрібно регулярно очищати своє серце в Таїнстві Сповіді, потрібно регулярно причащатися Святих Христових Тайн, потрібно жити по-християнськи. Смерть грішників люта тому, що грішна людина всім своїм життям відкидає Бога, але зустріч ця неминуча.

Що ми можемо зробити для покійного?

Що ж можемо ми зробити для покійного, як можемо висловити свою любов? Дорогу труну, квіти, вінки, пам’ятник, застілля на поминках це – потрібно швидше нам самим, чим покійному. Наша молитва до Бога – це те, що пов’язує нас і покійного, це той маленький камінчик, який може переважити чашу терезів і вирішити долю людини у вічності. Наша і церковна молитва – ось те, що потрібно покійному.

Про поминання покійних

Поминання вдома

Читання псалтирі за упокій: щодня читається по одній кафизмі з Псалтирі з читанням по кожній «Славі» особливих заупокійних молитв.
Щоденна молитва за упокій. Поминання на ранкових і вечірніх молитвах.

Поминання в церкві

Сорокоуст за упокій (а також поминання на півроку, рік) – поминання покійного під час проскомідії.

Літія, Панахида – особливі служби про покійних, звичайно звершуються відразу після Літургії.

Поминання на кладовищі

Наша пам’ять про покійних – це прибрані могилки і наша молитва. Прийшовши на могилку можна проспівати «Зі святими упокой» і «Вічная пам’ять», потім прочитати молитву за упокій (є майже в будь-якому молитовнику), пом’янувши по іменах покійних можна поцілувати хрест на могилці. Можна залишати на могилі квіти, запалені свічки. Неприпустимо вживати на кладовищах алкоголь, курити, залишати на могилах горілку, сигарети, цукерки, різні продукти.

Дні особливого поминання покійних:

3-й день після смерті (відлік днів завжди починається з дня смерті) – звичайно день відспівування, по вченню Церкви, душа до 3-го дня знаходиться на землі. Чиста душа відвідує ті місця, де зазвичай творила добро, а душа людини, яка любила своє тіло, поневіряється біля труни або будинку. У третій день душа постає на поклоніння Богові.

9-й день – по вченню Церкви, після поклоніння Богові, до 9-го дня душі показується Рай. Слідом за тим душа знову підноситься на поклоніння Богові.

40-й день – по вченню Церкви до 40-го дня душі показується пекло. Після чого вона знову постає перед Богом, і відбувається індивідуальний суд над душею, що визначає місце її перебування до Страшного Суду. Цей день найбільш старанної молитви про померлого.

Річниці (смерті, народження, іменини) – поминання в ці дні є проявом нашої любові, яка не припиняється зі тілесною смертю.

Поминальна трапеза

У нашій традиції поминання покійного відбувається відразу після похорону. Поминки – це є молитви родичів і близьких людей за упокій померлого, щоб їх молитвами Господь помилував його/її і удостоїв Царства Небесного. Саме в цьому полягає основний сенс поминок – нагодувати бідних, хворих і т.д., тобто творіння милостині в пам’ять про померлого. Взагалі неприпустимо пити горілку на поминках – цим ображається пам’ять померлого. Пам’ятайте, хто покійних горілкою поминає, той покійним ще більше мук приготовляє.

Дні загально-церковного поминання покійних

Субота м’ясопусна – за вісім днів до початку Великого посту, напередодні седмиці про Страшний суд. Цю Вселенську батьківську суботу Церква присвячує поминанню всіх покійних від Адама до наших днів. Заупокійна служба в цей день називається так: «Пам’ять, що здійснюються всіх від віку спочилих православних християн, отців і братів наших».

Батьківські суботи – на 2-й, 3-й і 4-й тижнях Великого посту. У ці дні Церква спрямовує нас до сумлінних молитв про залишення «вільних і невільних гріхів вірою представившихся людей і вічне їхнє упокоєння зі святими».

Троїцька поминальна субота – напередодні дня Святої Трійці, на дев’ятий день після Вознесіння. Ця поминальна субота випереджає собою входження в піст, який починається через тиждень. Його називають Апостольським, або Петро – Павловським. Звичай поминання Святою Церквою покійних в день П’ятидесятниці сходить до апостольських часів. Вказівку ​​на це ми бачимо в словах св. ап. Петра, які він виголосив у цей великий день, звертаючись до іудеїв: «Бог воскресив Його, розiрвавши пута смерти» (Діян. 2,24). Тому Церква в Троїцьку батьківську суботу молиться про всіх покійних благочестивих християн. В одній з цих молитов говориться: «Упокой, Господи, душі рабів Твоїх, перш покійних батьків і братів наших, і інших родичів по плоті, і всіх своїх у вірі, про них же і пам’ять творимо нині».

В ці дні в храмах служаться особливі заупокійні богослужіння – парастас (гр. «клопотання» та панахиди (гр. «всенічна»). Крім цих загальноцерковних днів, Українська Православна Церква встановила ще деякі, а саме:

Радониця – пасхальне поминання покійних, буває на другому тижні після Великодня, у вівторок Фоминого тижня. Поминання покійних в цей день відбувається віруючими з тим благочестивим наміром, щоб після здійснення світлого семиденного торжества на честь Воскреслого з мертвих розділити велику радість Пасхи і з покійними.

Дмитрівська поминальна субота – день особливого поминання убитих воїнів, став днем ​​моління за всіх православних воїнів і воєначальників. Це поминання відбувається в суботу, що передує восьмому листопада – дня пам’яті великомученика Димитрія Солунського. Також, поминання покійних воїнів відбувається 9 травня.

На Заході України встановилась благочестива звичка, також молитовно поминати та відвідувати могили своїх близьких – 1 листопада.

Про поминання немовлят

Не дай Бог комусь з нас зіткнутися зі смертю дітей, але потрібно згадати і поминання младенців. Хрещених немовлят відспівують за особливим чином, як не маючих особистих гріхів.

Нехрещених дітей не відспівують і в церкві не поминають. Єдиної думки про їхню долю Церква не має, однак можна привести слова святителя Феофана Затворника: «А діти – всі ангели Божі є. Нехрещених, як і всіх поза вірою сущих, треба надавати Божому милосердю».

Якщо є небезпека смерті младенця, то потрібно докласти всіх зусиль, щоб похрестити його. Священик для хрещення може бути допущений навіть в реанімаційне відділення. Але хрестити «страху ради смертного» (тобто при небезпеці смерті) може будь-який православний християнин. Для цього потрібно тричі окропити немовля святою водою (або навіть простою водою) зі словами «Крещається раб(а) Божий(а) (ім’я) во ім’я Отця. Амінь. І Сина. Амінь. І Святого Духа. Амінь». Якщо немовлятко вижило, то потрібно в храмі доповнити таке Хрещення Таїнством Миропомазання.
Про поминання самогубців

Поминання самогубців в церкві не допускається. Однак церква не забороняє нам згадувати самогубців в наших домашніх молитвах. Оптинський старець Лев одному своєму духовному чаду по благословенню священика велів читати таку молитву: «Шукай, Господи, загиблу душу (ім’я), аще можливо, помилуй! Неізслідимі судьби Твої. Не постав мені в гріх молитви мої. Але нехай буде свята воля Твоя».

У разі, якщо є сумніви в тому, покінчила людина життя самогубством чи ні, пишеться прохання на ім’я правлячого архієрея. У разі якщо буде отримано письмове благословення на відспівування, покійного можна відспівувати і поминати в храмі.

Поділитись:

Я людина “глобальна” і глибока духовно

Євгенія

Слава Ісусу Христу! Пишу, бо мучить мене одне питання. Я людина “глобальна” і глибока духовно. З самого дитинства у мене була і є досі мрія, я ніби відчуваю,що виконати її – моє призначення. Мрія ця може принести кошти і тут я також ще з дитинства вирішила, що заживатись, як всі інші багатії не буду, а витрачу більшу частину прибутку на добро і допомогу нужденним, ображеним, обездоленим та беззахисним. Буквально все життя це було для мене ідеєю, якою я жила. І коли я була менша, я дуже часто зверталась до Бога, до Долі : Якщо ти дасиш виконати мені цю справу, забери в мене сім’ю. Для мене це головне. Тоді я була мала, підліток, я не знала всієї ціни слів, які я промовляла. Але тепер я виросла, я розумію, що сім’я безцінна. Я зустріла коханого чоловіка, якого безмежно люблю. Але і моя мрія мене не покинула. І я горю в агонії кожен день, боячись щось зробити. Це невиносна душевна біль. Я тисячу раз просила взяти свої слова назад, але я боюсь. Я страждаю від бездійства і страждаю, бо боюсь. Як мені вирішити цю дилему? Підкажіть мені. Дякую.

Протоієрей Василій Юрина

Є слова в псалтирі – Господи гріхи юності моєї, не помяни. Це перше. Друге, не потрібно давати нікому, а особливо Богу обіцянки, які не залежать від тебе, або ті, які не можеш виконати. Також, час від часу потрібно переосмислювати свої мрії і від не корисних мрій потрібно відмовитися. А головне,  раджу піти на сповідь і розповісти про те, що Вас турбує, щоб благодать Господня допомогла вам.

 

 

Поділитись:

Про поминання покійних

Господь створив два взаємопов’язаних світи – світ невидимий і світ видимий, які розкололися внаслідок гріхопадіння. Разом з гріхом в видимий світ прийшли хвороби, тління та смерть.

Тема смерті актуальна абсолютно для кожного, тому, що хочеш чи не хочеш, вмирати все одно доведеться. З часів Адама і Єви, на жаль, смерть стала долею всіх людей. Господь сказав Адаму: «…бо порох ти і до пороху повернешся» (Бут. 3,19), маючи на увазі цим не тільки те, що людина піде тілом в землю, а й те, що людська душа йде в підземні безодні пекла. Можливість виходу з пекла збереглася лише для тих людей, які прийняли Святе Хрещення – стали членами Святої Православної Церкви. Господь може полегшити їх загробну участь, якщо Його Церква молиться за них.

За Уставам Вселенської Православної Церкви в певні дні року здійснюються особливі заупокійні богослужіння, Церква поминає всіх від віку покійних отців і братів по вірі, які сподобилися християнської кончини, також і тих, кого наздогнала раптова смерть, та не встиг бути наставленим в загробне життя молитвами Церкви. Це дні:

  1. Субота м’ясопусна – за вісім днів до початку Великого посту, напередодні седмиці про Страшний суд. Цю Вселенську батьківську суботу Церква присвячує поминанню всіх покійних від Адама до наших днів. Заупокійна служба в цей день називається так: «Пам’ять, що здійснюються всіх від віку спочилих православних християн, отців і братів наших».
  2. Батьківські суботи – на 2-й, 3-й і 4-й тижнях Великого посту. У ці дні Церква спрямовує нас до сумлінних молитв про залишення «вільних і невільних гріхів вірою представившихся людей і вічне їхнє упокоєння зі святими».
  3. Троїцька поминальна субота – напередодні дня Святої Трійці, на дев’ятий день після Вознесіння. Ця поминальна субота випереджає собою входження в піст, який починається через тиждень. Його називають Апостольським, або Петро – Павловським. Звичай поминання Святою Церквою покійних в день П’ятидесятниці сходить до апостольських часів. Вказівку ​​на це ми бачимо в словах св. ап. Петра, які він виголосив у цей великий день, звертаючись до іудеїв: «Бог воскресив Його, розiрвавши пута смерти» (Діян. 2,24). Тому Церква в Троїцьку батьківську суботу молиться про всіх покійних благочестивих християн. В одній з цих молитов говориться: «Упокой, Господи, душі рабів Твоїх, перш покійних батьків і братів наших, і інших родичів по плоті, і всіх своїх у вірі, про них же і пам’ять творимо нині».

В ці дні в храмах служаться особливі заупокійні богослужіння – парастас (гр. «клопотання» та панахиди (гр. «всенічна»). Крім цих загальноцерковних днів, Українська Православна Церква встановила ще деякі, а саме:

  1. Радониця – пасхальне поминання покійних, буває на другому тижні після Великодня, у вівторок Фоминого тижня. Поминання покійних в цей день відбувається віруючими з тим благочестивим наміром, щоб після здійснення світлого семиденного торжества на честь Воскреслого з мертвих розділити велику радість Пасхи і з покійними.
  2. Дмитрівська поминальна субота – день особливого поминання убитих воїнів, став днем ​​моління за всіх православних воїнів і воєначальників. Це поминання відбувається в суботу, що передує восьмому листопада – дня пам’яті великомученика Димитрія Солунського. Також, поминання покійних воїнів відбувається 9 травня.
  3. На Заході України встановилась благочестива звичка, також молитовно поминати та відвідувати могили своїх близьких – 1 листопада.
  4. Крім цих днів загальноцерковного поминання, кожен покійний православний християнин повинен щорічно поминатись в дні його народження, смерті, в день іменин. Дуже корисно в пам’ятні дні жертвувати на церкву, подавати милостиню бідним з проханням молитися про покійних. І звичайно ж важливо молитись самому.
  • Вічно жива душа покійного відчуває велику потребу в нашій постійній молитві, тому що сама вона не може творити добрих справ, якими була б в змозі умилостивити Бога. За великим рахунком, небіжчик не має потреби ні в гробі, ні в пам’ятнику – все це данина традиціям, нехай і благочестивим.
  • Молитва за покійних – це найбільше і головне, що ми можемо зробити для тих, хто відійшов у інший світ. «Постараємося, скільки можливо, допомагати покійним, замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць – нашими про них молитвами, милостинею і приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обітовані блага», – пише святитель Іоанн Златоуст. Ось чому домашня молитва за близьких, молитва на цвинтарі біля могили покійного – обов’язок кожного православного християнина. І звичайно ж особливу допомогу спочилим надає поминання в Церкві.
  • Перш ніж відвідати цвинтар, кому-небудь з родичів слід прийти в храм до початку служби, подати записку з ім’ям покійного для поминання в вівтарі (найкраще, якщо це буде поминання на проскомидії, коли за покійного виймуть з особливої ​​просфори часточку, а потім в знак обмивання його гріхів опустять в Чашу зі Святими Дарами).
  • Після літургії потрібно відслужити парастас (панахиду). Молитва буде дієвішою, якщо поминаючий в цей день сам причаститься Тіла і Крові Христової.

Церковна традиція говорить нам, що про покійних необхідно читати Псалтир. Устав про читання Псалтирі можна знайти в православних молитвословах.

На жаль, дуже часто в храм приходять люди і зі сльозами на очах запитують, чи можна пом’янути і подати записку за померлого нехрещеного родича. Цього робити не можна, оскільки ці люди під час життя не ввійшли в рятівну огорожу Церкви. За Уставом Церкви також не можна здійснювати православні обряди поховання і церковного поминання людей хрещених, але які відреклися та відійшли від віри, самогубців, тих, які за життя належали до Церкви з насмішкою або ворожнечею, захоплювалися східними містичними навчаннями, астрологією.

Іноді доводиться чути закиди, що Церква жорстоко підходить по відношенню до померлих нехрещених, а серед них зустрічаються дуже хороші і добрі люди. Так що ж заважало хорошим людям стати членами Церкви? Напевно, у кожного були причини, але в основі всього лежить невіра в Бога. І цю невіру душа забрала з собою в загробне життя, де вона вже нових якостей не набуває. Їх посмертну долю ми повинні надати Божому суду і цей суд не здасться нам необ’єктивним і несправедливим.

Але разом з тим Церква закликає до особистої, домашньої молитви за близьких, які померли нехрещеними, але тільки в домашній! І природно, що тому хто молиться потрібно самому бути хрещеним православним християнином і на молитву за нехрещеного родича взяти благословення у священика.

 Складено за матеріалами ієрея Даніїла (Сисоєва)

Поділитись:

Допоможіть мені позбутися від двох непотрібних речей які знаходяться у моїй душі

Сергій
Шановний отче допоможіть мені позбутися від двох непотрібних речей які знаходяться у моїй душі, це мені дуже заважає бо це гріх:
1. В мене до весілля була кохана дівчина яку я дуже кохав але це кохання було не взаємним, ми були різного достатку вона багата я бідний, то ж не судилося, через деякий час я одружився на другій дівчині ми живемо разом 8 років вона красива і я дуже шаную її але в душі не як не позбудусь першого кохання?
2. В мене в душі є потяг до гріха це збочення, мені подобається дивитись в інтернет на відео інтимних стосунків між зрілою дорослою жінкою та молодим парубком (інцест) це не природньо.?

Архімандрит Тихон
Доброго дня Сергій.
Вам треба навчитися, боротися зі своїми думками, і збочення і память про колишнє кохання, це результат Вашого власного накручування думками. Справа в тому, що мислительний процес регулюється, так само, як і поведінка і слова.
Боріться з гріховними думками молитвою. Це єдиний дієвий спосіб обуздання наших страстей.

Поділитись:

Щоб не сталося в нашому житті, то все на краще чи так?

 Ольга

Слава Ісусу Христу! У мене виникли деякі питання стосовно теми “долі у нашому житті”. Сьогодні під час проповіді священик сказав про те, щоб не сталося в нашому житті, то все на краще. Я з цим цілком згідна. Однак потім він навів як приклад життєву ситуацію, з якою я готова посперечатися.

Священик виголосив таке: якщо, наприклад, дівчина хоче вийти заміж за певного хлопця, вона молиться посилено до Господа Бога з проханням допомоги. Молиться вона довго, і в кінці кінців Бог все ж дає їй те, про що вона Його просила – вона одружується з тим хлопцем. Проте хлопець починає випивати згодом, сім’я стає нещасливою, виникають суперечки, непорозуміння. І от священик сказав, що дівчина вимолила сама для себе таку долю, а Господь Бог готував їй зовсім інше. І тут я задумалася: на все Божа воля, якщо ця дівчина мала бути з цим хлопцем, якщо їй суджено бути з ним у парі, то вони будуть разом..тобто так хоче Отець Небесний…Того б не сталося, якби на те не було б Його волі…То чи дійсно священик був правий?І тоді виходить, що я не можу молитися про якусь благодать, бо не знаю, чи вона принесе мені користь чи шкоду? Чи все ж таки доля людини наперед визначена? І якщо тому не судилося бути, то жодна молитва не допоможе?

Архімандрит Тихон

Слава навіки Богу. Постараюсь відповісти на всі Ваші судження і питання по порядку. Перше це поняття про долю – хто вірить в долю, той не вірить в Бога, не буває якогось прописаного і визначеного життєвого шляху, ми маємо свободну волю і вибираємо свій життєвий шлях.

Був правий священик чи ні, не можу судити, я не чув проповіді, а Ваша інтерпритація його слів, нажаль, не відтворює повноцінно його проповідь.

Тому і висновки Ваші, з даної проповіді, Ви повноцінно розтлумачити зможете тільки з священником, який говорив проповідь яка Вас засмутила. Бог в поміч.

Поділитись:

Постоянно живу в страхе, хотя знаю, что это грех

Ольга
Слава Иисусу Христу! Извините, хотела написать на украинском, но раскладка планшета на русском. У меня есть одна проблема. Я очень мнительный человек. Постоянно живу в страхе, хотя знаю, что это грех. Молюсь Господу каждый день. Суевериям стараюсь не верить, но страх иногда берет вверх. Как с ним бороться ? Я знаю, что по вере вашей вам воздастся, стараюсь придерживаться… Но человеку с неврозами не только суеверия страшны, а все. Вот, например, очень хочу водить сама автомобиль, но боюсь, что собью кого то. Боюсь, что сына вырощу таким же. У меня мама такая же, у нее бывают неврозы и депрессии. Сложно, когда всего боишься. Спасибо , что выслушали.

Архимандрит Тихон
Слава на веки Богу!
Страх перебарывается очень просто, нужно каждый раз когда Вам становится страшно, вооружатся молитвой и переступить через свои страхования. К сожалению большинство из нас хотят найти разовое средство или способ раз и навсегда избавится от страхований и мнительности о которых Вы расказываете. Постарайтесь запастись терпением, и терпеливо, призывая Бога, изо дня в день сопротивляйтесь своим страхам и мнительности. Всё зависит от Вашего усердия.
Бог в помощь.

Поділитись: