Всі записи автора Протоієрей Олександр Монич

Скажіть будь ласка чи можливе церковне розлучення і за яких умов воно відбувається?

321

Світлана
Слава Ісусу Христу! Отче, прошу у Вас допомоги, поради. Ми з чоловіком розвелися. Були зради на протязі кількох років, про які я дізналася. Зловживав алкогольними напитками і гральні автомати. Осквернив наш святий шлюб. Ми вінчані. Вибачте, мені важко писати. Є син 7 років. Скажіть, будь ласка, чи можливий церковний розвід і за яких умов він відбувається, куди звертатися. Я не хочу заміж, я зламана. Хочу покаятися і прожити життя в молитві. Мені це дуже потрібно, щоб жити дальше, щоб вийти з дипресії, піднятися. І прошу, ще однієї поради: вінчальні образи, як правильно поступити. Чи можна комусь їх віддати на зберігання, чи може до церкви. Буду дуже Вам вдячна за настанови!

Протоієрей Олександр Монич
Христос Воскрес, Світлана! У Вашому житті відбувся факт-“Ви з чоловіком розійшлися та розірвали шлюб”! На що, з Ваших слів були вагомі причини!

Для будь-якої родини – це катастрофа, тим більше Ви нам пишете, що Ви були Вінчані в храмі і у Вас від цього союзу є син 7 років.

Щодо Вашого прохання про “можливий церковний розвід”! Передусім такого в Церкві немає як процедура “розвінчання” є благословення на вступ в другий шлюб. Ваш шлюб ніхто ніколи не розірве, адже Ви були вінчані не священиком, а Святим Духом апріори Вашій вірі та чинопослідуванні Вінчання яке звершив отець.

Якщо Ви вже за Вашими словами “не хочете заміж” – це Ваш вибір. Рана нанесена душі є виліковна, але вона завжди Вам буде про себе нагадувати!

Покаятися ніколи не пізно, а тим більше прожити життя в молитві. А ось депресія – це вже зайве! Щоб “піднятися” крокуйте по життю з Богом. Беріть участь в Таїнства Сповіді та Причастя. Відвідуйте сиріт, спілкуйтеся з духівниками. Такі є в Тишівському монастирі, в Мукачівському, в Свалявському, тощо. Щодо вінчальних образів, то вони не є причиною Вашого розлучення. Їх нікому не потрібно віддавати чи спалювати. Краще, якщо їхня присутність Вас гнітить, а це є так судячи з характеру листа віддайте їх до храму. Божої Вам допомоги в боротьбі з собою!

Поділитись:

Скажіть будь ласка, чи може жінка, яка народила іти до храму, якщо дитину хрестили вдома?

240

Галина
Слава Ісусу Христу.
Скажіть будь ласка, чи може жінка, яка народила і ти до церкви, якщо дитину хрестили вдома?

Протоієрей Олександр Монич
Христос Воскрес! Дорога Галино! Будь-яка жінка може йти будь-коли до храму!
Однак, існують певні обрядові обмеження пов’язані або з природою тіла жінки або ж її дітонародженням. При чому ці обмеження мають відношення не до можливості бути в храмі, на що немає заборони в Євангелії, а скоріше обрядова заборона має відношення до участі жінок в Таїнствах Сповіді та Причастя. Немає значення Галина де було завершено Хрещення над Вашою дитиною, повинно пройти 40 днів від її народження, щоб Ви могли взяти участь в Сповіді та Причастя. Але в храм Ви йти можете і до 40 дня, проте тільки не брати участь в Таїнствах. Хоча бувають і винятки і із цього правила. Якщо ж Ви хочете Причастити охрещену дитину, а 40 днів по її народженні ще не виповнилося, дитину може до Причастя піднести або батько або ж хресні батьки чи то Ваші рідні батьки.

Поділитись:

Что делать с табличкой которую сняли с креста памятника?

173

Марина
Здравствуйте! Подскажите, пожалуйста, что делать с табличкой, которую сняли с креста и потом поставили памятник? Она у нас дома!! Сестра забрала домой, никто и не знал. Знаю, что с кладбища ничего нельзя нести домой.

Протоиерей Александр Монич
Христос посреди нас, Марина!
Эту табличку надо или вложить в новый памятник или же зжечь на кладбище. Вы должны помнить также, что главное для умерших не таблички или же новые памятники, а молитва за них. Сходите в храм закажите заупокойную панихиду и пригласите священника, чтобы он совершил на кладбище чин освящения нового памятника.

Поділитись:

Чи є гріхом небажання привітатися зі священиком?

135

Христина
Чи є гріхом небажання привітатися зі священиком?
В моєму житті мав місце випадок, коли я побачила, що назустріч мені йде священник, якого я знаю, він особисто мене не знає, і в той момент в мене виникло бажання не привітатися з ним, чому пояснити не можу.Я перейшла на інший бік дороги, щоб не вітатися.Через кілька секунд вже про це пожаліла сказати, що я встидаюся по-християнськи привітатися не можу, оскільки роблю це в церкві та в дитячому садочку (дитина ходить в християнський садок).
На останній сповіді цього не сказала, бо не вважаю це гріхом, але як насправді?

Протоієрей Олександр Монич
Христос посеред нас, Христина!
Передусім Ви вже є свідомі того, що Вас мучить сам факт НЕ привітання і в цьому розрізі Євангелія – немає різниці з ким та хто ця людина за статусом. Вам Ваше сумління вже підказує, що Ви вчинили не правильно, адже за Вашими словами Ви “вже про це пожаліли”! Якщо Вас обтяжує саме ця обставина Не привітання з саме цим священиком, підійдіть до нього при можливості і скажіть йому про це. Справа тут не в ньому, а у Вас. Вам Ваше сумління докоряє, за цей вчинок, а не йому.
Як раз, що на сповіді на останній з яких за Вашими ж словами Ви “цього не сказала, бо не вважаю це гріхом” Вам потрібно про це сказати.
Сповідь допомагає нам долоати свої страхи і погані вчинки. Господь все бачить і розуміє, і ВІН хоче Вашого спасіння ще більше ніж Ви!
Дорогі батюшки, для відповіді на запитання просто надайте відповідь на цей лист до (svonline@ukr.net)

Поділитись:

Скажіть будь ласка, як Церква відноситься до дієти?

179

Павло
Скажіть, будь ласка, як Церква відноситься до дієти?

Протоієрей Олександр Монич
Христос посеред нас, Павло!
Слово дієта передусім передбачає утримання від певної їжі. Ваша питання просте, та водночас різностороннє.
По-перше, якщо Ви питання хотіли спитати відношення до дієте, як методу схуднення, то це одне. Якщо, йде мова про дієту, як форму посту, це інше питання.
Святий Іоана Златоуст пише: “В когось здоровя, як залізо, а в когось як солома”. Отже, шаблону тут немає. В пості тим більше, адже якщо до посту підходити з ультранастроєм, то невдовзі можна захворіти синдромом перепощеного. В пості головне не їсти один одного, сказав покійний Митрополит Володимир (Сабодан). Часто виходить так, що на початку посту (в перший тиждень) ми задаємо собі шаблону, який, як показує практика потім сповзає вниз. Це теж крайність.
Щодо дієти як такої. Я не знаю з якою метою Ви “сідаєте” на дієту. Для чого?
З якою метою? Якщо це повязане зі здоровям, то з точки зору медецини це потрібно навіть робити. Якщо це дієте, в рамках простого схуднення для “форми”, але схуднення позбаленого ідеї, потрібно розібратися з собою.
Більше питань, чим відповідей. Перед початком “дієти”, рекомендую Вам підійти до місцевого священнослужителя, поговорити з ним, вияснити мету і бачення Ваших кроків, а відтак крокувати вперед.

Поділитись:

Чи потрібно на сповіді детально описувати гріхи блуда ?

123

Татьяна

Слава Ісусу Христу..Скажіть будь-ласка,чи потрібно на сповіді детально описувати гріхи блуда ? ( де ,з ким ,як і т д.)..бо одні говорять,що ці подробності зайві ,а інші-навпаки. Дякую.

Протоієрей Олександр Монич
Христос посеред нас, Тетяна! Богу не потрібні наші описи, і те, де, коли, як, ми зробили не добре. Йому потрібне наше усвідомлення факту того, що ми зробили не правильно. Небу потрібна наша згода більше цього не робити. Деталі, це нікому не потрібна і пуста тавтологія! Покаяння – це зміна свідомості, зміна образу поведінки і думок наших. Найкращим подарунком для Бога буде наше нове життя! Щоб це відбулося потрібно сказати в таїнстві Сповіді: Боже, я хочу стати іншою, кращою, ближчою до Тебе! Допоможи мені в цьому, бо я немічна людина. Не думаю, що в Церкві, головне виговоритися про деталі. Головним є факт і спроба Вашої зміни! І ще. Використайте цей золотий час, Тетяна, для роботи над собою. Обов’язково сходіть до Сповіді і Причастя. Бог Вам в поміч!

Поділитись:

АКТУАЛЬНО. Чи вважається вбивство на війні гріхом?

160

Редакція Священик онлайн отримала запитання, яке є надзвичайно актуальним в нашому сьогоденні. На привеликий жаль країна наша перебуває в стані війни і досить часто молоді воїни ставлять це питання місцевому священику перед тим як відправляються в зону бойових дій виконуючи свій військовий обов’язок перед державою. 

Ігор

Добрий день Отче чи вважається вбивство на війні гріхом?

Протоієрей Олександр Монич

Христос посеред нас! Гарно дякуємо за запитання. На нашу думку найкращим та найповнішим текстом відповіді на це питання буде відповідь покійного Митрополита Київського і всієї України, Блаженнішого Володимира (Сабадана).

Цитується в оригіналі за виданням: Владимир (Сабодан), Митрополит Киевский и всея Украины. Мысли разных лет (Из архива Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира, Предстоятеля Украинской Православной Церкви) / Сост. и научный ред.: Александр (Драбинко), Митрополит Переяслав-Хмельницкий и Вишневский. Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира. – Изд.: «Laurus». – Киев, 2015. – С. 271-276.

ХРИСТИАНСКОЕ ОТНОШЕНИЕ К ВОЙНЕ

Война – аномалия

Вся ветхозаветная история показывает, что война не была изначальным и естественным явлением в жизни людей, а возникла как бедствие и зло, вызванные свободным уклонением человека от идеала, т. е. грехопадением.

«Чтоб уничтожились войны, для этого необходимо было подавить в человеке его дурное эгоистическое чувство и вместо него возбудить противоположное. Эту задачу и взяло на себя христианство, проповедующее, чтоб человек любил своего ближнего, как самого себя», потому что все мы чада одного Бога, все одинаково пали в лице своих прародителей и одинаково искуплены Спасителем.

Поскольку «война – одно из самых сильных свидетельств о глубокой испорченности человеческой природы, одно из величайших бедствий и казней на земле», поскольку «война – аномалия», то многие высказывались против какого-либо участия в войнах.

«Христиане первых веков избегали служить в войсках, считая убийство врага даже в открытой войне преступным (Василий Великий, Тертуллиан, Ориген, Лактанций). В IV в. христианство, ставшее государственной религией, изменило свое отношение к войне (оправдание войны блаженным Августином), признав возможность участия в ней при условии, что она имеет оборонительный характер. Такие войны считались справедливыми. В Средние века решение вопроса о справедливости войны предоставлялось совести ее участников. Запрещение активно участвовать в войне распространялось лишь на духовенство, но, при непрерывных войнах Средних веков, и это плохо соблюдалось.

Христианское учение дозволяет поднимать оружие против врага,

отличая убийство от убиения на поле битвы и полагая это отличие в неодинаковых состояниях воли воюющего и убивающего. При этом всегда разумеется, что убийца, совершая свое злодеяние, руководствуется исключительно порочными инстинктами и страстями. Воин же, если и убивает врага на войне, то, во-первых, исполняет этим только воинский долг, который повелевает оберегать всеми мерами, не щадя своей жизни, мир и спокойствие защищаемой им страны от нападающего врага; во-вторых, соблюдает заповедь любви к ближнему, полагая душу свою за живущих в этой стране.

Воинам, спрашивавшим Иоанна Крестителя: «Нам что делать?», он не воспретил оставаться в их звании и исполнять свои обязанности, а сказал только: «Никого не обижайте, не клевещите, и довольствуйтесь своим жалованьем» (Лк. 3,14). Сам Господь «не повелел капернаумскому сотнику оставить свою службу, равно как и не говорил ничего подобного и апостол Петр сотнику Корнилию». Таким образом, Слово Божие дает возможность сделать некоторые выводы относительно войны: «Нет власти не от Бога… Начальник… не напрасно носит меч: он Божий слуга, отмститель в наказание делающему злое» (Рим. 13, 1,4). Поставленные Богом представители власти носят меч с целью вразумлять злодеев, попирающих добро и справедливость. Такими злодеями могут быть как отдельные лица, так и целые общества, народы. Для восстановления попранной правды приходится волей-неволей воевать с ее нарушителями и таким образом, с одной стороны, наказывать их, а с другой – обеспечивать торжество правому делу.

«Война с христианской точки зрения есть средство к прекращению несправедливости и восстановлению требований справедливости. Она допустима для христианина только тогда, когда направлена на достижение этих целей, и только тогда, когда она именно является средством этого достижения. Таких взглядов на войну Церковь держалась искони».

В тяжкие времена Православная Церковь благословляла оружие поборников Божественной правды. Так, Новгородский святитель Спиридон благословил князя Александра Невского на битву с немцами (1242 г.). Преподобный Сергий Радонежский благословил Димитрия Донского на подвиг освобождения Руси от татарского ига. Православная Церковь в лице великого святителя и страдальца Ермогена благословила лучших своих сыновей на борьбу за спасение Руси в смутные 1611-1612 годы, когда ее терзали внешние и внутренние враги. Благословляя оружие для победы над врагами, Церковь в то же время молится о мире…

Войны могут исчезнуть на земле лишь тогда, когда будут уничтожены действительные причины вражды, коренящиеся в человеческом сердце. На перевоспитание людей и направлена вся духовная работа христианской религии.

Пока существует зло как источник вражды и разделения, народ на земле не перекует мечи на орала, чтобы не стать жертвой тех, кто руководим злой волей и склонен посягать на благополучие ближних. Поэтому в отдельных случаях, когда самое зло необходимо заставлять служить добру, оборонительная война должна быть признана законной. Православная Церковь не может не благословить самозащиту и даже защиту подвергшейся нападению стороны. В таком случае вынужденная война становится справедливой, делается единственным средством для восстановления поруганных прав, и участие в ней открывает христианину широкие возможности к приложению заповеди: «Нет больше той любви, как если кто положит душу свою за друзей своих» (Ин.15,13).

Война агрессивная, вызываемая низменными побуждениями властолюбия,

мести и наживы, осуждается христианством. Мы не находим прямых суждений о войне в Евангелии, потому что оно обращено не к обществу или государству, а к человеку, к его душе, совести, чувству и разуму. Тем не менее, «Евангелие учит любви, и каждому ясно, что оно против войны. Осуществление евангельских заветов может вести и ведет только к отрицанию войны и всякого насилия между людьми, ибо Христос заповедал любовь даже по отношению к врагам. «Вы слышали, что сказано: люби ближнего твоего и ненавидь врага твоего. А Я говорю вам: любите врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящим вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас» (Мф. 5, 43-44)».

Без сомнения, старания вовлечь человечество в войну служат тому, кто «сначала согрешил»: «Дети Божии и дети диавола узнаются так: всякий, не делающий правды, не есть от Бога, равно и не любящий брата своего» (1 Ин. 3, 10). Ясно, что разжигание войны может быть делом лишь детей диавола, который «был человекоубийца от начала» (Ин. 8, 44); это дело Каина, «который был от лукавого и убил брата своего» (1 Ин. 3, 12).

Поділитись:

Скажіть будь-ласка, чи потрібно освячувати памятники?

389

Ірина

Слава Ісусу Христу! Скажіть будь-ласка, чи потрібно освячувати памятники? Одні кажуть, що спеціально отця запрошують, службу наймають на цвинтарі, інші, що достатньо й того, що на Великдень іде служба за загальне поминання і священики кроплять могили.

протоієрей Олександр Монич

Слава навіки Богу! Передусім дякуюємо за запитання! Щодо освячення надмогильних памятників, то Ви повиннні добре усвідомлювати, що будь-які речі, крім молитви є другорядними у справі спасіння душі людини, якої вже немає тут на землі. Ми живі ставимо памятники через те, що це є виявом нашої поваги до них. Не більше і не менше. За людину ми повинні безперестанно молитися. Це є головним для них і для нас. Власне тоді й відбувається спілкування з цією людиною, а не через надмогильну плиту чи то памятник. Якщо Ви вже замовили памятник, то звичайно краще його освятити окремо, закликавши для цього священнослужителя. Священик звершує окрему літію за померлим, після чого прочитавши молитву на освячення кропить памятник святою водою. Чому окремо потрібно це робити? Передусім з практичної сторони. На свята про Ви писали, священик має мало часу для цього. А, в окермий день і Вам буде приємніше довше помолитися за померлого і для священика це буде практичніше і краще.

 

Поділитись:

Я хочу взяти благословіння на другий шлюб

387

Мар’яна

Слава Ісусу Христу! В мене таке запитання: я хочу взяти церковний розвід з колишнім чоловіком! Причина нашого розводу в тому, що він знайшов собі іншу і зраджував мені я намагалась зберегти сім’ю знаючи про його зради 3 роки, але зрештою не змогла так жити і ми розлучилися. Шлюб тривав з 2008 по 2013 рік. Зараз він одружився з іншою і чекають дитину, я також хочу влаштувати своє життя, але думка про шлюб в церкві не дає мені спокою. Порадьте будь ласка як поступити. І що потрібно для розірвання шлюбу. Буду вдячна за відповідь!

Протоієрей Олександр Монич

Слава на віки Богу!
Ваше питання не нове, і таке, яке дедалі більше не дає спокою багатьом людям. Перш за все перед нами є факт розлучення. Отже, Ви вже просите у Церкви по факту те, що трапилося без Церкви. Можна сказати Ви самовільно вирішили своє питання по-своєму. По друге, щодо термінології. Памятайте, що Церква в лиці єпископа не дає розлучення, бо розірвати те, що відбулося колись в храмі між двома молодими людьми Церква не має сили і права. Чому? Тому, що священнослужитель звершив тільки Чин Таїнства Вінчання, а саме Вінчання відбулося через Вашу взаємну згоду, віру і бажання. Його звершив Господь.
Проте, існує процедура так званого “благословіння вступу в другий шлюб”! Це є можливим зробити. Більше того, якщо Ви будете вінчатися з новим чоловіком, який не був Вінчаним з іншою, Вас священнослужитель буде вінчати по першому чині.
Сама процедура отримання такого благословіння така: Вам потрібно прийти до Єпархіального управління Мукачівської Православної єпархії. Наші координати:
89600, м. Мукачево, вул. Єпархіальна, 12. Тел.   факс (03131) 2-14-61; 2-15-15; Офіційний сайт: http://mukacheve.church.ua Е-mail: mpe-info@yandex.ua,
і оформивши відповідне подання на імя владики, отримати дозвіл на вступ в другий шлюб. На місці, заповнюється відповідного зразка прохання до нього додається копія паспорта (відповідні сторінки) та копія Свідоцтва про розлучення. Майте на увазі, що в прохання вписується прізвище, імя та по-батькові чоловіка з яким Ви маєте намір вступити в другий шлюб! Якщо такого чоловіка немає, немає сенсу, просто так для “спокою” робити це. В прохання вказується обовязково людина, з якою Ви хочете вінчатися! В іншому випадку владика прохання не затвердить.
Поділитись:

Чи можна вінчатись у заупокійні суботи?

408

Ігор

Слава Ісусу Христу.
Хочу запитатись чи можна робити весілля в суботу 13 травня цього року, оскільки в суботу правится служба за померших?

Протоієрей Олександр Монич

Слава на віки Богу! Взагалі відповідно до діючого Богослужбового статуту Православної Церкви таїнство Вінчання на протязі всього року можна здійснювати тільки у неділю, понеділок, середу і пятницю. Не можна здійснювати чин Вінчання напередодні храмових та великих свят; протягом постів – Великого, Петрового, Успенського та Різдвяного. Упродовж святок, з 7 січня по 20 січня включно; протягом сирного (масляного) тижня; протягом Пасхального тижня; у дні Усікновення голови Іоанна Предтечі (11.09) та Воздвиження Хреста Господнього (27.09).
Щодо дати 13 травня, то це чергова субота після Пасхи. На Закарпатті загалом вінчають в суботу через віками складену традицію. Це  звичайно окреме питання.  Щодо Вашого запитаня, то можливо Ви мали на увазі не 13 травня, а 3 червня, це є субота напередодні Святої Трійці. У цю суботу не можна здійснювати таїнство Вінчання через те, що це і субота напередоні Трійці, і це субота, яка ще називається “Батьківська” (заупокійна).

 

 

Поділитись: