Софія
Слава Ісусу Христу!
Хочу спитати поради, бо дуже розгублена…
Маю почуття до хлопця-семінариста. Це повністю взаємно. У хвилини поруч з ним чуююся щасливою, але вдома мене часто мучать сумніви. Я дуже активна, люблю розваги, а він майже завжди в стінах семінарії. Мені дуже складно. Я не готова бути їмостю, в силу свого запального характеру і волелюбності я не бачу себе дружиною священика. Але і не можу покинути ті стосунки, бо закохана. І йому теж боляче робити не хочу. Така ситуація вже декілька років, я намагалась звести рахунки тієї історії, але Бог постійно зводить нас знову. Я не знаю, чи ми маємо бути разом.. чи маємо лише чогось навчити один одного. Що мені робити? Як поводитись? Стараюсь покладатись на Божу волю.
Колись він дав зрозуміти, що або я, або целібат. Боюся, щоб другий варіант був вибором не через покликання, а через моє відторгнення його почуттів.
протоієрей Віктор Палош
Слава навіки! Вже втішно, що якось особливо Ви не прагнете до статусу жінки священика. Мені здається. тоді більше мінусів у священика, ніж з Вашим характером. Будьмо відверті – волелюбність, це гарними словами замаскована гординя, що не хоче коритись нікому чи нічому! Це бда не тільки матушки, а і любої жінки, та і любого чоловіка. Жінки більше, бо її серце через гріх Єви більше схильне до цього гріх, чому Бог її і лікує підпорядкованістю чоловіку. Сім’я священика повинна відображати пастві приклад. Якщо вони будуть знати Ваш характер і тим не менше бачитимуть Вашу любов до нього, через яку Ви будете над собою працювати, це і буде прикладом. Розваги заборонені гріховні і для всіх людей без винятку. Запальність можна розцінити теж як фактор нелукавства. Це можна спрямувати на хороші речі. Апостол Петро таким же був. Моя порада – поговоріть з ним. Відкрийте свої недоліки. Те, що Ви їх усвідомлюєте і не хочете бути матушкою, це вже дуже добре. Якщо Ваш любимий буде згоден разом з Вами працювати над ними, як і Ви над його недоліками, разом з ним, то, думаю, Ви будете пркрасна сім”я! А значить і місія священика буде такою!