Оксана
Слава Ісусу Христу! У мене запитання до Вас, отче, з приводу сповіді. Я готувалась до сповіді (молилась, постила, ходила на Покаянний канон Андрія Критського) і вирішила священнику, як посереднику між Богом і людьми, розповісти про свої гріхи. Ніколи їх під час сповіді не озвучувала, тільки в молитві або подумки просила Господа простити мені їх. Скажу відверто, дуже важко було налаштуватися на таку сповідь. Але моє рішення було незмінним, бо ці гріхи важким тягарем перебували в моїй душі і в моєму серці. Але священик не запитав мене про що саме я хочу розкаятись. Я сказала : “Отче, я хочу розповісти про гріхи своєї молодості”. На що він відповів: ” Все буде добре!” Відпустив гріхи, перехрестив і все… тобто… не вислухав їх. Не подумайте, я не хочу сказати, що священик щось зробив не правильно. Можливо, він побачив сльози в моїх очах і зрозумів, що я щиро розкаююсь. Але чи Господь простив мені їх? Ось що мене хвилює найбільше. Дякую Вам за відповідь!
Протоієрей Олександр Монич
Христос посеред нас, Оксана! Святий Максим Сповідник говорить так: “Коли людина тільки подумал йти до Сповіді, Господь вже приймає її”. Священник тільки свідок того, що він бачить І ВІДЧУВАЄ в даний момент. Ми, священнослужителі тільки свідчимо перед Богом: Господи, ця людина хоче стати іншою, кращою, ближчою до Тебе! Допоможи їй в цьому. Господь обовязково бачив не тільки Ваші сльози, але найголовніше – Ваше серце! Сповідь – це не протокол, а вилив душі! Ви зробили найголовніше – перемогли себе свої муки і минуле! І, ще! Ніколи не сумнівайтеся у всесильності Бога! Він прийняв Вашу сповідь і простив Ваші гріхи! Наш Бог є ЛЮБОВ! Він не може не простите грішну душу! Господь нас буде карати не за те, що ми грішили, а за те, що не каялися, – так говорять святі отці! памятайте Це! До Пасхи ще обовязково візьміть участь в таїнствах Сповіді та Причастя! Нам потрібно пройти разом з Христом Його шляхом до Гологофи і Воскресіння! Будьте Христові!