Задумайтесь
Що таке ім’я? Про відмінності між титулами і іменами. Особисте ім’я Бога. Вживав Ісус ім’я Єгова? Що значить святити ім’я?
Чи знаєш ти ім’я Бога?
Напевно кожен з Вас коли – не будь чув таке питання або задавався ним. А що, власне, значить знати ім’я Боже і як нам це знання може допомогти? Для початку давайте з Вами визначимо, що ж таке ім’я? Ім’я – це набір звуків або символів, які ми використовуємо, щоб звернутися до будь якої особистості. І особистість, яка сприймає ці звуки і символи, розуміє, що звертаються саме до неї. Імена мають різне походження. Такі імена, як Віра, Надія, Любов нагадують нам про головні християнські чесноти. Інші походять від імен язичницьких божеств – це Діонісій, Артемій, Таїсія, але в даний час, вимовляючи їх, ми не споминаємо ні Діоніса, ні Артеміду, ні Ісиду. Деякі особисті імена згодом стали титулами. Так, після смерті римських імператорів Августа і Кесаря, наступні імператори стали додавати до своїх титулів ці імена. Але ми знаємо і зворотні приклади, коли титули ставали особистими іменами. Наприклад, титул maximus («найбільший, найвеличніший») став особистим ім’ям Максим. А титул «Ἀρίσταρχος» («володар кращих») став особистим ім’ям Аристарх. І навіть всіма улюблене ім’я Олександр колись було титулом «Αλέξανδρος» («захисник народу»). Усі ці факти вказують на те, що поділ на імена і титули умовне і будь-який титул може стати особистим ім’ям, більше того, будь-яке слово і навіть деякі словосполучення можуть стати особистими іменами.
Але в очах Божих ім’я означає набагато більше, ніж нам здається. Ім’я, яке дає Бог, виражає внутрішню суть людини або його призначення. Так, одній людині Бог говорить, що він буде «батьком багатьох народів», і цей титул-словосполучення стає особистим ім’ям цієї людини, а давньоєврейською воно звучить як Авраам. Предтечі Христа Спасителя Бог через ангела дає ім’я «Благодать Божа», і це словосполучення стає особистим ім’ям, яке ми знаємо як Іоанн. Нарешті, рибалці Симону Ісус дає ім’я – титул Камінь, яке нам відомо як Петро. У Біблії ми можемо знайти масу подібних прикладів.
Але чи є або може бути особисте – ім’я у Бога? Бог нескінченний і невимовний, і жодне ім’я не в силах вмістити себе суть Бога або повністю відобразити Його ціль. Імена, з якими Бог відкривався людям, розповідають нам про Його взаєминами з нами.
Давайте розглянемо цей принцип на прикладі. Уявіть, що Ви прийшли на прийом до президента Вашої країни. Ви знаєте, що при народженні батьки дали йому ім’я Петро, але ви не зможете так звернутися до нього, а якщо і спробуєте, то це буде визнано хамством. Але в той же час є люди, які можуть звертатися до президента, використовуючи це особисте ім’я – це його батьки і дружина. А є люди, які можуть звернутися до нього з ім’ям «батько», «тато», – це його діти. І ніколи в житті діти не назвуть свого тата Петром, не назвуть його Петром Олексійовичем або паном президентом.
Це наочний приклад того, як степінь близькості впливає на те, як ми називаємо один одного. Після гріхопадіння людство перейшло в принижений стан. Чоловік став рабом гріха і до Бога міг звертатися тільки як раб. Бога іменували Владикою, Господом, Всемогучим, Творцем і т. д. Найбільш часто зустрічається ім’я в Старому Завіті є ім’я «Сущий» (по-єврейськи ЯХВЕ), воно вживається більше 7000 разів.
Згодом євреї стали розуміти третю заповідь про те, що заборонено вимовляти ім’я Боже в даремно буквально. І коли бачили в Святому Письмі ім’я «Сущий», то замість нього промовляли імена «Господь» або «Бог». До того ж важливо відзначити, що все Святе Письмо було написано тільки приголосними буквами. Через кілька століть після Різдва Христового євреї вирішили оголосити текст Старого Заповіту, дописавши всі потрібні голосні букви. Але до цього часу вони забули, як правильно вимовляється це ім’я, від нього залишилося тільки 4 приголосні букви ЙХВХ.
Тоді євреї взяли голосні з другого слова, яке по-єврейськи звучить як Адонай (Господь), і ці голосні вставили в збережені приголосні ЙХВХ. В результаті вийшло ім’я Єгова. Щоб зрозуміти, що відбулось, уявіть, що у нас від імені Володимир залишилися тільки приголосні букви: ВЛДМР, і в ці приголосні потрібно вставити голосні з слова «людина» – ЮИА. Як ви розумієте, ми маємо безліч можливих комбінацій, це ВюЛиДаМР і ВЛюДиМРа і інші. Ви можете самі спробувати скомбінувати ці літери. Але ми ясно бачимо, що отримані нами варіанти імені абсолютно не схожі на вихідне ім’я. Тому наскільки ВЛюДиМРа відстоїть від вихідного імені Володимир, настільки ж і Єгова відстоїть від початкового імені. Від євреїв отриманого ім’я Єгова запозичили католики, а в XIX ст. перекладачі синодального тексту Біблії. Отже, ми з’ясували, що ім’я Єгова є синтетичним і не відображає реальність. Але невже ми ніколи не дізнаємося, як правильно звучало ім’я ЙХВХ? Справа в тому, що багато древніх авторів свідчили – про те, як євреї читали це ім’я. Вони сходяться в ому, що воно звучало як ЯХВЕ. До того ж церква завжди зберігала правильний переклад цього імені – «Сущий», або по-слов’янському «Сий». Це ім’я вказує на те, що тільки Бог по справжньому існує і має життя в Самому Собі, інші язичницькі боги є не існуючими. Саме це ім’я було важливо для боротьби з багатобожжям древніх народів. Це ім’я часто зображають в хресному німбі Ісуса Христа.
Але пришестя у світ Спасителя і Його викупна жертва дала нам можливість перейти в інші відносини з Богом. Через віру в Ісуса Христа і духовне народження в хрещенні ми усиновлюємось Богу. Ми тепер вже не раби, але діти (Рим.8:15-17). А діти мають право звертатися з іменем «Отець» (Мф.6:9).
Якщо старо-заповітні часи лише декілька пророків з відвагою зверталися до Бога як Отця (Іс.63:16), то Христос велить звертатись до Бога саме з цим ім’ям. І Він Сам до Нього звертається саме з цим ім’ям (Лк.11:2). Тому Він відокремлює це ім’я від інших імен: «І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах» (Мф. 23:9).
У жодному рукописі або папірусі книг Нового Завіту жодного разу не вживається ім’я ЯХВЕ (Єгова). Сучасна єретична організація «Свідки Єгови» в своєму спотвореному переводі Біблії поставили це ім’я туди, де їй здавалося за потрібне.
Вживав Ісус Христос ім’я ЯХВЕ під час земного життя?
Святе Письмо мовчить про це. Але за признаками ми можемо зробити висновок, що не вживав. Історично відомо, що після повернення євреїв з вавилонського полону це ім’я було заборонено вимовляти звичайним людям, і якби Христос став вживати його, то Йому це обов’язково поставили б це в провину. Але Його багато разів звинувачували в порушенні суботи, в тому, що Він хотів зруйнувати храм і робив себе рівним Богу. Але жодного разу Його не звинувачують в тому, що Він вживав це ім’я.
У молитві Отче наш, Господь велить нам молитися, щоб святилось ім’я Боже: «нехай святиться ім’я Твоє» – що це означає? Адже ім’я Боже, як і Сам Бог, святі і не зависимо від нас. Скільки б разів ми не виголосили ім’я Боже, цим ми ніяк не освятимо Його. Ми святим ім’я Боже, коли живемо згідно Його волі. «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16). У цьому і полягає суть освячення імені Божого. Продовжуючи відкривати себе людям, Спаситель говорить: «І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них» (Ін.17:26). Виходить, що крім відкритого імені «Отець» Ісус обіцяє повніше відкрити ім’я Боже. І в цьому імені відкривається любов, з якою Бог полюбив світ і віддав Сина Свого єдинородного. Це ім’я, з яким Спаситель заповідав хрестити всіх людей, це ім’я Єдиного Бога Святої Трійці: Отця і Сина і Святого Духа (Мф. 28:19).
Дорогі друзі! Ми винні в тому, що першими Вас відвідали «Свідки Єгови», а не Церква Xристова, і ви стали одними з них. Разом з Апостолом Павлом ми говоримо вам: «Глядiть, браття, щоб хто не звабив вас фiлософiєю й марною оманою, за переказом людським, за стихiями свiту, а не за Христом; бо в Hьому живе уся повнота Божества тiлесно» (Кол.2:8-9). Подумайте над нашими питаннями і дайте чесну відповідь: чи можете ви змиритися з очевидними суперечностями цього вчення Священного Писання, або їх потрібно вирішити? З любов’ю у Христі чекаємо Вас.
МІСІОНЕРСЬКИЙ ВІДДІЛ МУКАЧІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ
«Ми добиваємося не перемоги, а повернення братів, розлука з якими терзає нас» св. Григорий Богослов