Християнське мистецтво було символічним від самого початку. У жорстокі часи гонінь мовчазність символу робила мистецтво таємним скарбом. Нерідко перші християни впізнавали один одного по таємним знакам. Таємниця символу полягає в одночасному приховуванні і розкритті його глибинного сенсу, невидимого для невтаємничених, і водночас відкритого для вірних. Розгадати таємницю символу означає стати причетним до великого одкровення, дізнатися, що існує інша реальність, окрім тієї, в якій зазвичай живе людина. Про таке пізнання апостол Павло писав так: «Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.»(1 Кор 13,12). Перші християни жили передчуттям пришестя Ісуса Христа і передчуттям вічного життя у Царстві Небесному. Символ допомагав їм наблизитися до прийдешнього Царства.
Що ж таке символ? У Стародавній Греції був такий звичай: друзі, розлучаючись на довгі роки, розламували навпіл якийсь предмет – σύμβολο – навощенну табличку з написом, глиняну статуетку, лампадку і таке інше, і кожен отримував свою половинку. Зустрівшись після довгої розлуки, вони або їхні нащадки впізнавали один одного, склавши дві половинки колись цілої речі. Так само діяв і християнський символ: зовнішнє зображення було лише половиною того прихованого, потаємного сенсу, який був зрозумілий лише віруючим. Раціональне пояснення символу є неможливим, він не розшифровується шляхом логічних роздумів. У християнському мистецтві символ міцно пов’язаний зі Святим Письмом.
Першими творами християнського мистецтва стали настінні зображення у римських катакомбах II-IV століть, підземних приміщеннях-лабіринтах, що використовувалися для поховання. У перші три століття свого існування християни були жорстоко переслідувані владою Римської імперії, і тому вони не мали можливості ні будувати храмів, ні навіть збиратися відкрито, тому вони використовували для своїх богослужінь і зборів катакомби. Там, серед похмурого царства смерті вони оспівували життя; приховані під землею, далеко від світла, вони визнавали Христа – Сонце Правди. Про те, якими перші християни були світлими, радісними, натхненними людьми, говорить їх мистецтво.
Римські катакомби зазвичай носять імена перших християнських мучеників – святих Калікста, Валентина, Доміцили, Прісцили та інших. Їхні стіни покриті малюнками, написами, сюжетними зображеннями. У ті часи християнське мистецтво ще не знало жорсткого канону, і тому на стінах катакомб поруч з античними знаходяться і християнські мотиви, старозавітні сюжети і євангельські образи. Ці зображення були свого роду наочною проповіддю для християн, подібно притчам. Ці прості на вигляд знаки і нехитрі сюжети розкривали для відвідувачів катакомб багатство Благої Вісті, допомагали зрозуміти, що добро і зло, правда і брехня, життя і смерть, порятунок і загибель займають свої місця в минулому і майбутньому та закликали глядача визначитись з їх місцем у його сьогоденні. Єдиного стилю у цих зображень також ще немає: тут графічні малюнки змішані з живописними композиціями, що віддалено нагадують помпейські фрески, і тим не менш відчувається загальний підхід: головним стає духовний зміст образів. Глибина їх змісту така, що вони міцно входять в символічну мову образотворчого мистецтва. Ось символи, які найбільш часто зустрічаються серед ранньохристиянської образотворчості.
РИБА. Це один з символів, що зустрічається найчастіше, що означає Самого Христа. У найдавнішій частині катакомб Калікста дослідники виявили чітке зображення риби, що несе на спині кошик з хлібами і посудину з вином – символ Євхаристії, що означає самого Христа, який приносить людям поживу спасіння і нове життя. В інших катакомбах і на надгробних пам’ятниках зображення риби також часто зустрічається, у тому числі і в поєднанні з іншими символами. Можна додати, що знак риби – це зашифрований символ віри християн, їх віровизнання: грецьке слово «риба» – Ίχθύς – являє собою абревіатуру початкових букв в наступній фразі: Ἰησοὺς Χριστὸς Θεoὺ ῾Υιὸς Σωτήρ (Ісус Христос Божий Син Спаситель), а це і є те, у що вірять християни, за що віддавали своє життя християнські мученики. До речі, християни також символічно зображувалися у вигляді рибок. Один з ранніх церковних письменників – Тертуліан – так писав: «Ми, маленькі рибки, слідом за нашим Ісусом Христом у воді (благодаті) народжуємося і, лише перебуваючи в ній, можемо бути неушкоджені».
АГНЕЦЬ. Ще один символ Христа, відомий з часів Старого Завіту. Обряд іудейської Пасхи включав заколення і приготування з гіркими травами пасхального ягняти (молодого первородного ягняти без плями і без вади). Так було заповідано Самим Богом євреям напередодні їхнього Виходу з єгипетського краю, краю неволі і смерті, а потім наказ цей мав бути щорічною згадкою підчас святкування Пасхи, як спогаду про Вихід. Згідно з переказами, один з двох агнців, принесених Аароном в жертву, під час Виходу, був прикрашений терновим вінцем. Згодом пророки називали Агнцем очікуваного Ізраїлем Месію. Поступово Агнець став символом покути, смирення, лагідності і слухняності Христа. Пророкуючи про покутну жертву Христа, Іоанн Хреститель біля Йордану вимовив, вказуючи на Ісуса: «Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу» (Ін.1,29). У ранньохристиянських пам’ятниках, а потім в мозаїках перших християнських храмів можна часто бачити зображення Христа у вигляді агнця. І хоча в VII столітті Трулльський собор ухвалив «замість ветхого Агнця писати Христа в людському образі», такі зображення в західнохристиянському мистецтві збереглися досі.
ГОЛУБ. Цей образ також прийшов у християнське мистецтво зі Старого Завіту. У Книзі Буття розповідається, як голубка принесла Ноєві зелену гілку і цим оповістила закінчення потопу і те, що Божий гнів змінився на милість. З тих пір голуб з оливковою гілкою в дзьобі став символом миру. У катакомбах також нерідко зустрічається зображення голуба з гілкою – це символ нового життя, душі, що пізнала Христа. У Святому Письмі неодноразово згадується голуб як символ лагідності, чистоти, довіри. Ісус Христос заповів Своїм учням: «Будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби» (Мф.10, 16). У Новому Завіті голуб символізує Святого Духа, тому в деяких зображеннях голуб уособлює собою Божу присутність і Боже благословення.
ПАВИЧ. Зображення цього птаха зустрічається найчастіше на надгробних пам’ятниках – плитах і саркофагах, бо павич – символ безсмертя. За легендами, його тіло після смерті не підлягає тлінню. Ставлення перших християн до смерті було світлим і радісним, бо його освячувала віра у воскресіння Христа і впевненість, що християни також воскреснуть разом з Ним.
ЛІЛЕЯ. Квітка, на яку вказав Ісус Христос, кажучи про Царство Небесне: «Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них» (Мф.6, 28-29). Біла лілея – це символ невинності і чистоти, символ люблячої Бога душі. Про це написано в Пісні Пісень. Згідно зі Святим Писанням, храм Соломона був прикрашений лілеями: зодчий Хірам надав форму лілій капітелям величезних колон і зобразив їх на стінах і склепіннях храму (1Цар.7,19). Існує переказ, що архангел Гавриїл в день Благовіщення прийшов до Діви Марії з білою лілією, яка відтоді стала символом Богородиці, її чистоти, невинності і відданості Богу. У перших християн лілея уособлювала мучеників, які залишилися чисті і вірні Христу незважаючи на жорстокі гоніння. Ось чому на гробницях мучеників ми бачимо зображення лілій: наприклад, ліліями прибрана гробниця святої мучениці Цецилії. З цією ж квіткою в Середньовіччі зображували святих, прославлених чистотою свого життя: св. Йосифа, св. Іоанна Хрестителя, св. Франциска, св. Антонія, св. Гертруду, св. Домініка та інших.
ПЕЛІКАН. Також образ, який прийшов з античних легенд. За римським вченим-енциклопедистом і письменником Плінієм Старшим, пелікан рятує своїх пташенят від смерті, годуючи їх власною кров’ю і плоттю. Отже в III столітті образ пелікана входить в християнське мистецтво і стає стійким символом Христа, який віддав Свою Плоть і Кров для порятунку людей. До тогож зображення пелікана, що сидить на гнізді, покриваючи крилами своїх пташенят, нагадувало перших християн слова Спасителя: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!» (Мф.23,37).
ВИНОГРАДНА ЛОЗА. Євхаристійний символ, а також символ вибраності. Виноградник у Святому Писанні є символом Обітованої Землі, яку дав Бог своєму обраному народу як спадок, а тому виноградник – це і символ самого народу Божого, Церкви. В останній бесіді з учнями Ісус Христос сказав: «Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій — виноградар. Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду. Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам. Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені. Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін.15,1.5). Виноградне вино на Таємній вечері стає Кров’ю Христа, яку Він віддає за життя світу, на спокутування гріхів. Зображення виноградної лози або грон винограду нерідко поєднувалося із зображенням пшениці або хлібів, які також є євхаристійним символом.
ФЕНІКС – чарівний птах, чий образ прийшов з древніх єгипетських міфів. Згідно з легендою, переказаною Геродотом, він вмирає раз на п’ятсот років, спалюючи себе на жертовному вогні, і кожен раз знову відроджується з попелу. Для християн цей міф символізував воскресіння Ісуса Христа. Ранньохристиянський письменник Лактанцій, що жив при імператорі Діоклетіані (III ст.), Написав поему «Птах Фенікс», в якій порівнював цю птицю з Ісусом Христом, що витерпів розп’яття і смерть, і воскрес із мертвих.
ЯКІР. З давньохристиянських часів – це знак надії і порятунку. Збереглися печаті перших християн із зображенням якоря, монограмою Христа і рибами. Зустрічаються зображення, на яких разом з якорем ми бачимо велику рибу; так з’єднуються знаки Христа і спасіння, що Він приніс. Зображення якоря зустрічається також на шлюбних кільцях християн, де через цей знак показується християнська вірність подружжя і сенс таїнства шлюбу. У християнській символіці нерідко з’єднується зображення хреста і якоря, коли утворюється хрест з півмісяцем.
КОРАБЕЛЬ. Давній символ Церкви, прообразом якого є старозавітний Ноїв Ковчег. У Новому Завіті також зустрічається образ човна: наприклад, човен апостола Петра, в якому нерідко доводилося Христу з учнями перепливати через Галілейське море. Із цього ж човна Христос проповідував присутнім на березі людям. Образ човна Петрового – це символ апостольської громади, яка згодом стала Церквою, великим кораблем. Зображення корабля часто зустрічається на стінах катакомб. Ранньохристиянські письменники і Отці Церкви часто порівнювали Церкву з кораблем, що пливе по хвилях житейського моря, а Христа називали керманичем цього корабля.
ДОБРИЙ ПАСТИР. Так називали зображення Христа з овечкою на плечах. Зустрічається воно і на стінах римських катакомб, і на рельєфах саркофагів, і навіть у круглих скульптурах ранньохристиянського мистецтва. Це євангельський образ. Сам Ісус Христос порівнює Себе з пастирем – пастухом, який віддає життя своє за овець (Ін.10, 14).
Символізм ранньохристиянського мистецтва йшов набагато глибше простого шифрування зображень, він відкривав багатозначність буття, вчив глибоко сприймати життя. Так наприклад, старозавітні сюжети сприймалися не стільки як ілюстрація до Старого Заповіту, скільки розкриття через них сенсу Нового Завіту. Наприклад, сцена «Даниїл у пащі лева» нагадувала про страждання Христа, що добровільно взяв на себе гріхи світу, а сюжети на тему книги пророка Іони символізували триденне перебування Христа у нутрощах землі, Його сходження у пекло і Воскресіння.