Юрій
Мій батько Володя помер після двох інсультів у віці 65, похоронили на мій день народження 31, що робити для полегшення душевних страждань, тяжко на душі мені і йому відчуваю нелегко.. там..
Протоієрей Віктор Палош
Доброго дня, Володимир! Ваше запитання незрозуміле до кінця: чому йому там важко і Вам тут? Це біль розлуки чи ще якісь дискомфорти від того, що це був Ваш день народження? Тому не знаючи відповіді на ці логічні питання, які випливають з основного, відповім загально. Природа смерті не є фатальною для Християн, які живуть в благодаті, тобто є хрещеними і сповідують свою віру через участь в Таїнствах, що її освячують, зокрема: Сповіді і Причастя. Для таких людей, що переходять в потойбічний шлях без смертного гріха, смерть є “пасхою”, адже це слово і означає з єврейської “перехід мимо”. Ми оспівуємо це в Каноні Пасхи: “Перехід від смерті до життя, від землі на небо”. Для нас, як і для Воскреслого Христа, тоді смерть стає переходом мимо неї. Не знаючи ж достеменно, як покійний зберіг благодать хрещення, Церква, як турботлива мати, закликає до молитов за покійних, зокрема Літургії, а також справ милосердя в ім’я покійної людини. Любов, яку ми проявляємо до нього через це, Господь який і є Любов’ю, не може відкинути. За вченням Церкви в такий спосіб ми полегшуємо навіть пекельні муки, якщо вони мають місце для тієї людини і маємо надію на її визволення. Ми також маємо надію на те, що побачимось і ця розлука є тимчасовою, для того і самі не тільки молимось за покійних, але і стараємось і своє спасіння не втратити. Спасайтесь, моліться і не “відчувайте”. Не довіряйте своїм почуттям, бо це дуже часто шлях до самообману, чому прикладів у Церкві чимало і диявол часто знущається через таку довіру до своїх відчуттів над людьми.