Віктор
Слава Богу!
Вибачте за турботу, маю до вас запитання як до священика. Є така ситуація, людину звинувачують в тому, що вона не робила і не вірять в правдивість її слів. Знаючи, що опонент віруюча людина обвинувачений хоче використати клятву на Біблії або поклавши руку на Біблію зробити обіцянку казати правду, як доказ правдивості своїх слів.
Скажіть будь ласка відношення церкви до такого вчинку. Чи буде такий вчинок рахуватися гріхом? Чи варто таке робити, якщо іншими методами вирішити питання не вдалося?
Я дуже хочу щоб Ваша відповідь була не конкретній людині і стала настановою до віруючих людей.
Дякую! Бережи Вас Бог!
Протоієрей Олександр Монич
Христос поміж нами, Віктор!
В Святому Письмі прямого вислову про внутрішні клятви немає, але деякі речі говорять про них.
Іісус Христос нам чітко каже: «Не кляніться» (див. Мф. 5:33-37)!
Він забороняє будь-яку клятву в будь-якій формі: « Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого»! Це, говорить Бог! Так, вчить Церква! Крапка. Отже, клястися Богом – від лукавого!
Пам’ятайте, що “хто клянеться жертівником, – клянеться ним та всім, що на ньому. І хто храмом клянеться – клянеться ним та Тим, Хто живе в нім. І хто небом клянеться, – клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить” (Мф. 23: 20-22).
Ми повинні розуміти, що клятва – це постанова свобідної волі. Тобто, своєю волею людина вирішує, що буде поводитись певним чином, і своєю свобідноюволею людина закріплює в собі ту постанову клятвою. Ця постанова має потім вплив на все її життя – хоче вона цього чи не хоче.
Змушувати людину клястися всупереч її волі – не є у владі людей. Хоча бувають і винятки з цього твердження (напркилад, коли ми хочемо пообіцяти не робити чогось шкідливого для себе, свого здоров’я чи в шкоду сім’ї і т.д.).
З іншого боку, якщо ти впевнений у своїй правоті, то докажи це потребуючим в інший спосіб.
Клятва – це крайня міра! Особливо, клятва з використанням Святого Письма. Святі отці застерігають від цього нас.
Не грайтеся зі своїм спасінням душі.