Аня
Слава Ісусу Христу! Звертаюсь до вас з такою власне ситуацією: Я дотримуюся дошлюбної чистоти, і хлопець поважає мої погляди та розділяє їх. Але, роздумуючи про колись майбутнє заміжжя, то я почала усвідомлювати, що не хочу інтимних стосунків навіть у шлюбі, не тому, що в мене є якісь комплекси , а через черезвичайну сором’язливість і боязнь…і взагалі мені соромно говорити на такі теми(навіть з християнської точки зору)і саме поняття інтимних стосунків викликає страх, і навіть огиду..навіть те, що я пишу тут щодо цієї теми мені дуже незручно, просто турбує те, чи мені не варто виходити заміж? Чи краще принлянутись до монастирського, богопосвяченого життя, бо я раніше задумувалася , що яке щастя жити з Богом у довічній чистоті, просто прагнення серця таке, яке є дотепер, але я полюбила хлопця, і є вірогідність, що ми одружимося і я не зможу жити по тому прагненню, що мені робити? Чи не дивно це все? Чи це по-божому? Чи в мене якесь відхилення? Чи навпаки довічна чистота, життя в Бозі це Його покликання?
Архімандрит Тихон
Слава Навіки Богу! Постарайтесь не спішити приймаючи рішення, кожна людина дорослішає в свій час, не залежно від біологічного віку, може Ваші страхи по відношенню до інтимних стосунків повязані сами з тим, що треба подорослішати, тобто просто почекати, якось особливо прискорювати цей процес не потрібно.
На рахунок чернечого життя, треба памятати, що головне в монашестві – це бажання служити Богу, і посвятити своє життя цьому служінню, а йти в монастир тому, що не складується щось в особистому житті поганий привід.
Бог в помоч.