Хрещення і Богоявлення – це дві назви одного свята. Спочатку Різдво Христове і Хрещення (Богоявлення) було одним святом, яке і називалось Богоявленням. Це свято було присвячене як власне Різдву, так і прийняття Ісусом Христом в 30-річному віці Хрещення (тобто занурення в Йордан) від Іоанна Хрестителя.
Під час Хрещення над Ісусом Христом з’явився Святий Дух у вигляді голуба, а голос з небес вимовив «Це Син Мій Улюблений», і таким чином була відкрита нам Пресвята Трійця – Отець, Син і Святий Дух.
За переданням, Христос прийняв Іоаннове хрещення в день Свого Різдва. З часом відбувся поділ на два свята, між якими збереглось багато спільного: строгий пісний день напередодні (Святвечір), схожий порядок Богослужіння. Між двома святами встановлений період Святок – безперервного святкування.
! Однак зовсім неприйнятними є гадання, ворожіння і різні «народні» (а фактично язичницькі і навіть сатанинські) звичаї та ігрища, як в Святки, так і в Різдвяний і Хрещенський Святвечори, і в інші дні. Святочні ворожіння взагалі багатьом здаються чимось само собою зрозумілим, хоча це тяжкий гріх, пов’язаний із спілкуванням з демонічними силами і зрадою віри.
На передодні Богоявлення (тобто ввечері 18 січня), і в саме свято, 19 січня, звершується чин Великого Освячення води, після чого свята вода роздається всім бажаючим. Звершене в навечір’я Богоявлення, 18 січня, освячення води служить нагадуванням того, що в давнину напередодні Богоявлення відбувалося особливе водо-освячення для людей, які бажають похреститися. Після Літургії 19 січня освячення води звершується в спогад Хрещення Господа нашого Ісуса Христа. Невірно вважати, ніби одна вода «сильніша» за іншу. Богоявленська вода – це святиня, яка повинна бути в кожному домі православного християнина. Її дбайливо зберігають. Вона має властивість не псуватися довгі роки. З благоговінням до святині за звичай вживають Богоявленську воду натще серце. Однак при недугах її можна з благоговінням і молитвою пити в будь – який час.
Особливо слід сказати про водохресні купання. Ця традиція покликана нагадувати про Хрещення Ісуса Христа в Іордані, а попутно, враховуючи далеко не «палестинську» погоду в Україні в цей час року, і ставшою для людей своєрідною доступною формою «подвигу».
На льоду найближчого до храму водойми робиться проруб у вигляді хреста («Іордан»). Над нею відбувається короткий молебен. Після цього відбувається занурення в проруб всіх бажаючих.
При відсутності водойми може використовуватись наявна в кожному храмі купіль. На жаль, цей звичай легко вироджується в «національний атракціон», вельми далекий від задуманого благочестя і благоговіння. Поширене повір’я, ніби занурення в крижану воду «звільняє від гріхів», в той час, як прощення гріхів Богом можливо лише при щиросердечній Сповіді і ніяк інакше. Це повір’я виникло від людей, які ворожили в Святки, і не хотіли говорити про це на Сповіді.
Купання на Водохреща – не екстремальна розвага, не «чарівний ритуал», що очищає від гріхів або хвороб, не спосіб показати свою «крутизну», не «оздоровча вправа», а рішучий відповідальний вчинок, присвячений Господу, за яким або разом з яким обов’язково повинен йти інший рішучий вчинок – зміни свого життя і нещадна боротьба з гріхом.
Треба наголосити, що людям зі слабким здоров’ям, фізично слабким, слід утриматись від цих купань, щоб не порушити заповідь «Не спокушай Господа…», дану людям ще в Старому Завіті.
В продовження свята Богоявлення на наступний день (20 січня) звершується пам’ять святого пророка і Хрестителя Господнього Іоанна.