- Тому, що мене заставляли вмиватись в дитинстві.
- Ті, хто вмиваються – лицеміри – думають, що вони чистіші за інших.
- Не можу вирішити, яке мило краще.
- Колись я вмивався, але потім мені це набридло.
- Я вмиваюся лише по великих святах – на Різдво і Великдень.
- Ніхто з моїх друзів не вмивається.
- Почну вмиватися, коли стану старим і брудним.
- У мене немає часу на вмивання.
- Взимку вода дуже холодна, а влітку дуже тепла.
- Не хочу, щоб на мені заробляли виробники мила.
- Зараз вмиватись якось … немодно.
- Я хотів почати вмиватися, але пройшовся по магазинах, щоб купити мила, а там продавці якісь несимпатичні, в черзі бабки штовхають і бурчать…
- Умивальник повинен бути в серці!
- Пробував сходити вмитись, а там, виявляється, самообслуговування – ніхто тебе не умиває.
- Умиватись стало модно, особливо перед сесією і після покупки автомобіля – і це відвертає.
- Ну ось ще. Навіщо? Санітар в морзі потім все одно помиє.
- Чомусь всі магазини, де продається мило, розташовані дуже далеко від мого будинку і відкриті в незручний для мене час.
- Наука сумнівається як в користі вмивання, так і в реальному існуванні води і мила.
- Умиватися традиційним способом неекологічно і неергономно. Просунуті люди вмиваються без води і мила, використовуючи брусочки кедра.
- В інструкції по користуванню милом є протиріччя.
- Ось моя сусідка так милася, так милася … І що б ви думали? Усе одно померла!
- А я не розумію, чому митись треба обов’язково в ванній кімнаті! У вітальні набагато затишніше, а ще краще в спальні.
- Чим більше миєшся – тим бруднішим себе відчуваєш.
- Якщо часто митись, це може перерости в залежність і в манію чистоти.
- Якщо я раптом почну митись, немиті співгромадяни почнуть до мене відноситись підозріло.
- А я не вважаю, що хтось має право судити мене за мою немитість! Суддю – на мило!
- Миються занадто напористі в закликах інших до миття!
- Я так зріднився зі своїм брудом, що не уявляю собі життя без нього!
- Навіщо митися? Хіба того, що я просто заходжу в баню, недостатньо?
- Мене дратують збори на потреби лазні.
- Я соромлюся ходити в лазню, тому що туди ходять мої сусіди.
- Миття придумали продавці мила. Самі ж бо, мабуть, ні в воду, ні в мило не вірять.
- Я не вмію правильно митись. На мене вся лазня буде косо дивитися.
- Умиватись – нудно і важко. Ось бруднитися – це так!
- Не можу повірити в те, що вмиватись, та ще з милом, це добре і корисно.
- Я не гідний увійти в баню!
- Який сенс митись, якщо все одно знову забруднишся?
- Мені митись здоров’я не дозволяє.
- Мене в дитинстві не навчили митись, час такий був.
- Мені митись ніколи: у мене робота, чоловік (жінка), діти … Ось постарію, тоді й почну в баню ходити.
- Мене дратують фанатики чистоти!
- Я соромлюся ходити в лазню, там на мене всі будуть дивитися!
- У нашій лазні водні процедури чомусь не супроводжуються гарною органною музикою.
- Мене не влаштовує час роботи лазні: вранці рано, ввечері пізно, а я хочу як мені зручно.
- У лазні мені заважають діти, бігають, галасують … Навіщо дітей мити, не розумію!
- Бентежить, що самі банщики іноді трапляються не особливо чисті.
- У лазні необхідно дотримуватися особливих правил. А я вільна персона і мені не подобаються будь-які статути і правила!
- Баню вигадали банщики для наживи.
- Мені здається, що лазні не допомагають чистоті – багато виходять з неїтакі ж брудні, які зайшли.
- Старенька касирка мені наговорила грубощів, я образився назавжди і вирішив взагалі не митись.
- Людям похилого віку нічим зайнятися ось вони і миються.
- Я не вірю в силу мила.
- Я буду митися, коли зрозумію як відбувається все з наукової точки зору.
- Я не брудний.
- Гігієна – це міф, придуманий неосвіченими предками.
(Переглядів 61)