Архів категорії: Священик онлайн

Является ли грехом то, что я на Рождество подстригла волосы?

108

Кристина
Здравствуйте! Скажите пожалуйста, является ли грехом то, что я 07.01 на Рождество подстригла волосы? очень переживаю…сделала это ненамеренно.
Протоієрей Василій Юрина
Якщо підстригаючи волося Ви мали на увазі якесь ворожіння, тоді дійсно в цьому треба покаятись, якщо ні, не напружуйтесь. Все в Божих руках, це не значить, що нам не потрібно діяти, якраз навпаки, але ці дії мають бути розумними.

Поділитись:

Чи можна вінчатись 2 червня 2017 року?

175

Владислав
Спаси Господі. Хотів заадати питання власного характеру. Ми з дружиною плануєм одружитися в червні але багато читав що вінчання пожливе лише 2 червня, можливо і в інші вихідні дні можливе вінчання
Архімандрит Тихон
Уточніть в священника який буде звершувати Таїнство, так буде правильніше.
Совет Вам да любовь.
Бог в поміч

Поділитись:

Що відбувається з тваринами після смерті і як її сприймати

487

Любов
Доброго здоров’я, архімандрите Тихоне!
Звертаюсь до Вас за допомогою. Моє ім”я Любов, живу я в Києві. Чому саме до Вас і в такий спосіб? Я шукала можливість спочатку знайти поради на православних сайтах і натрапила на Ваш сайт, де є можливість спілкування в онлайні. Моє прохання трошки не звичне для прихожан і звернення до Бога.
Моя душа плаче, серце розривається від болю. Я знаю, що все живе дане нам Богом, навіть домашні тварини – Тварі Божі. Мова піде про домашню тварину – собаку. Мені його подарували у 2001 році, одразу, як відлучили від матері. Змалечку він ріс і жив у нашій родині. Він був повноправним членом сім’ї. Він пережив з нами смерть матері, потім батька. Він пережив три враження енцефалітного кліща, коли вже не міг самостійно пересуватися. Рано втратив зір. Ветеринари нам сказали, що порода пуделів страждає від ранньої втрати зору. Влітку 2016 року мій Фредді (так ми його нарекли) знову занеміг і ми з сином відвели його до ветеринара. Ми підозрювали, що знову кліщ вразив. Після огляду в клініці, кліща не знайшли, але зробили необхідні уколи, крапельниці, зробили УЗІ, де виявили кісту на нирках, але яка не загрожувала життю. Після уколів наступило покрашення, собака ожив, ми пролікували його пігулками, але почав кашляти. Ми думали, що волосина застрягла у горлі і він не може її викашляти. Так він періодично кашляв і наприкінці року цей кашель став частіше проявлятися, але ми навіть не звернули на це уваги. Я дозволяла собі його штурхати, щоб він перестав кашляти. А він мовчки терпів ту біль, яка його вражала кожного дня. 6 січня поточного року, надвечір, він почав відкашлювати слину з піною, дихати почав частіше, немов не міг вдихнути повітря повністю. Я занепокоїлась і сказала сину о дев’ятій годині вечора, що собака мене дуже турбує, необхідно везти до ветеринара. Ми негайно подзвонили і повезли собаку у клініку. Після огляду ветеринаром, нам оголосили вирок, що легені набрякли, наповнені рідиною і серце не має змоги скорочуватися та запропонували: перший варіант – залишити в стаціонарі під кисневу подушку, але результат у 5% покращення і другий варіант – приспати. Нам із сином дали час на прийняття рішення. Ми дали свою згоду на приспання. Ми попросили пробачення у нього, попрощалися, але я залишилася поруч, поки ветеринар готував розчин і мав його ввести. І в цей час собака почав жалібно лаяти. І я так і не зрозуміла, він прощався зі мною, чи може благав не робити цього. З третьої спроби ветеринар таки зміг ввести розчин (дуже складно було знайти вену). За цей час, поки він шукав вену, собака лаяв. У мене серце рветься на шматки, я досі звинувачую себе у своєму рішенні. Я запитувала ветеринара чи до ранку, вдома, собака дотягнув? На що він відповів, що він або задихнувся від нестачі кисню в легенях, або захлинувся рідиною, яка накопичилась там. Сьогодні вже 10 число, а я все плачу і звинувачую себе у його смерті. Може існує собачий рай і він пішов туди у Святий вечір? Підкажіть, що мені робити? Як мені заспокоїти душу? Може існує молитва, якою я б могла попросити пробачення, заспокоїти своє серце?
Благослови Вас Господь!
З повагою, Любов
Архімандрит Тихон
Доброго дня!
Шановна Любов, я наперед прошу мене вибачити, бо мої слова Вам не сподобаются, але краще гірка правда ніж солодка брехня.
Ніякого собачого раю не існує, ви просто того не знали, а для того щоб стало лекше на душі треба покаятися в тому, що ви зробили з собачки собі кумира, посповідайтеся, Господь простить Вам гріх і стане легше.
Бог в поміч.
Протодиякон Олександр Онисько
Доброго здоров’я Любов. Христос Рождається. Це добре, що Ви проявили таку любов до творіння Божого у Вашому випадку собачки. Але необхідно для заспокоєння Вашої совісті деякі моменти для Вас прояснити.
1. Господь для людини як найвищого вінця свого творіння дав у користування тваринний світ, і заповідував у Раю(кн. Буття) трудитись на ним і берегти і користуватись ним. Тобто є багато тварин, яких ми вживаємо в їжу і без яких навіть важко вижити, тим не менше з мотивом винищення заборонені будь-які акти насилля над тваринами це є гріхом, чого у Вашому випадку не було. Якщо усипляння робиться для тварини, які вже є на грані смерті, страждають і лікування не можливе то це не є гріхом, в іншому випадку якщо це акт насилля чи метод знищення тварин це гріх в якому потрібно розкаятись.
2. Про участь тварин після їх смерті в Біблії говориться дуже мало, а думка більшості Отців Церкви сходиться на тому, що душа у тварин смертна і вона не створена по образу Божому як людина, і відповідно в Церкві не молятся за заупокій душ тварин.
3. Черезмірна скорбота за твариною може привести Вас до гріха печалі та унинія, тому, що навіть у випадку смерті з близькими людьми Церква закликає прийняти це як промисел Божий і не впадати у відчай.
Як побажння Вам помоліться за себе до Господа, щоб простив Вам гріхи печалі і унинія, і дав сили їх не повторювати.Дивіться оптимістично на життя, ну і звичайно якщо у Вас є любов до тваринок, то придбайте нову чи приюіть бездомну їх зараз дуже багато. І не забувати пораду Отців Церкви: любити тваринок потрібно, але черезмірно прив’язуватись не потрібно, щоб не впадати в вище описані гріхи. Допоможи Вам Боже.

Поділитись:

Що робити якщо дитину хрестили без Миропомазання?

162

Ростислав
Христос Рождається! Отче така ситуація…
В нас народився хлопчик, лежав в реанімації, ми вирішили його похрестити. хрестив його отец угкц, але вид хрещення був для смертельних або тяжко хворих. До закінчення обряду хрещення ще потрібно зробити миропомазання… І моя дружина хоче продовжити(миропомазання…) в православній церкві. Чи так можна робити??!дякую. Христос Рождається!!!
Протоієрей Василій Юрина
Хрещення та миропомазання звершується за бажанням та вірою батьків, які мають вирішити свою та дитини конфесійну належність. Проблеми в тому, що хоче Ваша дружина не має, а інше вирішуйте безпосередньо зі священником, який буде Миропомазувати Ваше дитятко.

Поділитись:

Декілька років я хочу піти до монастиря і служити Богу, але я неможу це зробити

158

Олеся
Доброго дня. Скажіть мені що робити, бо вже декілька років я хочу піти до монастиря і служити Богу, але я неможу це зробити бо мене щось не пускае, і мені бувае дуже важко що аж розривае душу, і це мене дуже мучить.

Архімандрит Тихон
Доброго дня.
Дорога Олеся, Ваша проблема в тому, що Ви просто не вмієте приймати рішення, і тим більше втілювати свої рішення в життя. Рішимості і умінню доводити до кінця задумане, треба вчитися, цей навик рішимості і відповідальності, треба в собі виховувати. Спробуйте спочатку зробити щось просте, навчитися їздити на велосипеді або плавати, вишити рушничок або розкроїти і сшити халат, навчитися друкувати двома руками або програмувати простий алгоритм, у кожної людини свої вподобання, на чому вчитися вирішувати Вам.
Тепер Ви просто вимріюєте різні ідеї, вони Вас мучать і не дають спокою, тому треба вчитись рішимості, може колись зможете вирішити для себе і питання монастирського життя. Вчітся, і дорослішайте.

Бог в поміч.

Поділитись:

Коли важко пережити смерть близької людини

174
Юрій

Мій батько Володя помер після двох інсультів у віці 65, похоронили на мій день народження 31, що робити для полегшення душевних страждань, тяжко на душі мені і йому відчуваю нелегко.. там..

Протоієрей Віктор Палош

Доброго дня, Володимир! Ваше запитання незрозуміле до кінця: чому йому там важко і Вам тут? Це біль розлуки чи ще якісь дискомфорти від того, що це був Ваш день народження? Тому не знаючи відповіді на ці логічні питання, які випливають з основного, відповім загально. Природа смерті не є фатальною для Християн, які живуть в благодаті, тобто є хрещеними і сповідують свою віру через участь в Таїнствах, що її освячують, зокрема: Сповіді і Причастя. Для таких людей, що переходять в потойбічний шлях без смертного гріха, смерть є “пасхою”, адже це слово і означає з єврейської “перехід мимо”. Ми оспівуємо це в Каноні Пасхи: “Перехід від смерті до життя, від землі на небо”. Для нас, як і для Воскреслого Христа, тоді смерть стає переходом мимо неї. Не знаючи ж достеменно, як покійний зберіг благодать хрещення, Церква, як турботлива мати, закликає до молитов за покійних, зокрема Літургії, а також справ милосердя в ім’я покійної людини. Любов, яку ми проявляємо до нього через це, Господь який і є Любов’ю, не може відкинути. За вченням Церкви в такий спосіб ми полегшуємо навіть пекельні муки, якщо вони мають місце для тієї людини і маємо надію на її визволення. Ми також маємо надію на те, що побачимось і ця розлука є тимчасовою, для того і самі не тільки молимось за покійних, але і стараємось і своє спасіння не втратити. Спасайтесь, моліться і не “відчувайте”. Не довіряйте своїм почуттям, бо це дуже часто шлях до самообману, чому прикладів у Церкві чимало і диявол часто знущається через таку довіру до своїх відчуттів над людьми.

Поділитись:

Що означає положення пальців на руках священика при благословенні?

439

Іван

Доброго дня! На деяких іконах пальці Іісуса Христа поставлені так, як у священика при благословенні, а іноді два пальці вгору. A іноді вниз, – у вигляді козла, так як роблять рок зірки. Будь-ласка поясніть, яка між цим різниця. І, що означає таке положення пальців на руках. Дякую.

Протоієрей Олександр Монич

Доброго дня!
Питання цікаве і актуальне. Дякуємо за нього. Передусім відмітимо, що в написанні ікони Христа Спасителя є певний канон і правила, які є шаблоном написання ікон Сина Божого. Отже, будь-яке відхилення від канону є порушенням канону і не може вважатися правильним. Правильним є те зображення Іісуса Христа на якому Він тримає пальці у вигляді букв: І, С, Х, С. Тобто в пальцях відображається Його Ім’я, і зміст Його природи та пришестя. Іісус Христос.
Всі інші зображення Спасителя на яких є інший зміст не є відображенням Імені Божого Сина. Наприклад два пальці вгору – це скоріш відлуння Римо-католицької іконописної школи ікон Спасителя. Це відлунюється до речі і в формі благословення папи Римського тепер. Звичайно можна апелювати і до традиції хресного знамення в історії нашої Православної Церкви, коли в часи реформи патріарха Никона (1605-1681) велася боротьба проти «двуперсного» хресного знамення. Тоді в це знамення вкладали інший зміст. Два пальці – це тоді були дві природі Христа, три пальці – Його триіпостасність.
Щодо ікон Спасителя де є пальці вниз, то можливо це просто ікона на якій зображено Христа не як Іісуса благословляючого, а як Пастиря. Хоча не виключено, що Ви бачили якийсь інший іконографічний проект ікони. На рахунок форми пальців у «вигляді козла», то не виключено, що йде мова про свідоме спотворення ікони, а через це і Християнства. В наш час – це цілком реальні речі, як можуть бути пов’язані з сатанізмом, чи то іншими сектами деструктивного характеру і т.д.
В будь-якому випадку правильним є іконописні зображення на яких Господь благословляє і пальці складені у вигляді Його імені ІС/ХС.

Поділитись:

ДУМКИ СВЯЩЕНОСЛУЖИТЕЛІВ. Як сприймати негативну інформацію про Церкву та Україну?

135

Христос посеред нас!

На російських православних сайтах, в групах і т.д, діяться неприємні речі – змішування Церкви з політикою (особливо коли це на офіційному сайті РПЦ), принижують українців священики і миряни… Духовної інформації з українських джерел мало, тому сильно хвилює таке питання – як навчитись не реагувати на такий негатив? Стадію неофітства вже пройшла, але таке виводить з рівноваги. Буду дуже вдячна за відповідь.

Протоієрей Віктор Палош
Є та буде! Мені дуже важко відповідати на Ваше запитання. Через політичну складову постараюсь не впасти … Справді, якщо в Церкві присутні поділи через якість причини, тим більше політичні, то це виводить з рівноваги. Тому ще Апостол Павло закликав це пам”ятати і не ділитись, а бути Христовими. При чому він це робив не тільки в національному плані “ні елін, ні юдей” і навіть не “Кифин, Аполосов” – тобто через ієрархів, а навіть “ні чоловіча стать, ні жіноча в Христі Іісусі”!!! Церква на своїх Соборах засудила також подібні поділи. Зокрема і “етнофілизм” був засуджений. І тим більше ряд Соборів, в тому числі і Руської Церкви наголошують, що не можна ділити по політичним симпатіям християн. Церква аполітична і універсальна! Якщо ж деякі послідовники дозволяють собі ці основи порушувати, це їхній гріх. Так не повинно бути. Часто “православні” сайти прикриваються цим словом, а насправді відпрацбовують кошти своїх засновників. Як відомо, сьогодні утримувати колектив медійників не просто і це роблять “в допомогу” Церкві її православні члени, що мають можливість. Тому там не рідко їхні погляди там і пропогадуються. Нажаль. Щодо офіційного сайту, то я сам читаю його і особисто не бачив нічого такого. Можливо Ви плутаєте якиїсь сайт за офіційний. Але якщо навіть було б таке, повторюсь, це гріх того, хто розміщує це, порушуючи Соборні норми і настанови Апостола Павла. Тому старайтесь бачити в Церкві і інших людей та пам”ятати її природу і завдання. Не піддавайтесь провокації. Моліться Господу!

Протоієрей Олександр Монич

Є, і буде! Церква – це живий організм, в якому є люди. Часто-густо люди думають, що власне вони і є Церква. Проте, нерідко все є навпаки. Там де починається політика, там для конкретної людини закінчується Церква. Христа не можна використовувати в «своїх» планах і амбіціях. Це вже не Церква, а «свавілля», тобто прояв своєї волі і інтересів в Церкві. Мета Церкви одна – спасіння душі людини, її «реставрація» і «примирення» з Богом. Все інше не є природою і ціллю Церкви.

Щодо приниження українців. Відповідальність з подачу такого матеріалу несуть знову ж таки окремі люди. Вони повинні розуміти, що вони роблять і чим це погане для інших. Цими матеріалами дискредитується уява і життя в Церкві. Але, що парадоксально, то в екклізіологічному та догматичному сенсі Церква, як Тіло Христа (Єфесян 1:22-23) від цього не «страждає». Вона по природі – свята. Люди ж, які ж це роблять є далекі від правильного життя в Церкві.

Тому, бажаю Вам розуміння того, що не на і-нет матеріалах тримається справжня Церква, а на Христі. Менше читайте «бруд». Знайомлячись з «ним», Ви будете не збагачуватися, а тільки «деградувати», і осуджувати когось, або щось в просторі Церкви. Причому – це речі другорядні і пусті. Шукайте Христа там, де є Він постійно. В таїнствах, в допомозі ближнім, в молитві. Або ж в Його словах: «Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене» (Мф. 25. 35-36).

І ще. Щодо тези «духовної інформації з українських джерел мало». В Україні є багато і-нет ресурсів, де можна знайти все, що Вас цікавить. Хочаб навіть через наші сайти купол.нет чи то офіційний сайт єпархії.

Поділитись:

Мене постійно турбують богохульні та розпусні думки

412
Ірина

Слава Ісусу Христу! Коли мені було 6 років я ненароком потрапила по телевізору на канал де було те, що не можна дивитись дітям тобто розпуста:(Після цього мені ,ну як дитині стало цікаво і я почала шукати це все в Інтернеті (надивилась всього достатньо). А потім я про це забула усе , але в 14 років знову згадала і почала займатись самозадоволенням, але коли усвідомила, що це великий гріх я перестала і дивитись ці дурниці і робити дурниці:(
Та рік тому в мене сталась прикра ситуація : Я подивилась по телевізору програму про магію і прокляття ну і т.п. Після цього почали лізти думки ніби я когось проклинаю , але повірте,  я дуже люблю своїх рідних і хочу їм тільки щастя. Також потім полізли всякі богохульні і розпусні думки ,навіть  коли я була в церкві.
Я почала боротись з цими думками та чим більше я боролась тим більше їх ставало, були моменти коли я була в безнадії думала про самогубство, бо я боялась стати поганою і боялась нашкодити своїм рідним. Тепер я просто ненавиджу себе за це все:(
Хочу поставити запитання:)
1.Чи я не нашкоджу рідним цими думками?
2.Якщо піду до сповіді чи простить мені Бог?Що сказати священнику?
3.Чи є в мене можливість знову жити нормально ,чи я буду покарана до кінця життя?
4. Що робити?
Дякую за відповідь:)чекатиму з нетерпінням!

Архімандрит Тихон

Слава навіки Богу! Шановна Ірино, постараюся відповісти повторюючи задану Вами нумерацію.
1. Ви не нашкодите своїми думками нікому, тільки собі.
2. Бог прощає нам всі гріхи, в яких ми каємося. Священнику кажіть все, в чому Вас укоряє совість.
3. Жити нормально, може кожен, хто того захоче. Людей покараних до кінця життя не буває взагалі.
4. Робіть все, що потрібно для спасіння душі.
Бог в поміч.

Поділитись:

Як жити з людиною яка завідомо тобі зраджує з іншою?(Оновлено)

158
Таня

Допоможіть правильно поступити, ми з чоловіком не вінчалися і зараз дуже важка ситуація чоловік живе з нами, але має коханку на стороні, в нас маленька дитина, тому я прошу Бога допомоги в вирішені проблеми але відповіді немає.. Скажіть може це тому що ми живемо в гріху, адже ми не вінчались, може то така кара за наш вчинок? Я все життя сповідалась а зараз навіть посповідатись не можу і мучуся з тим тягарем на душі….

Протоієрей Віктор Палош

Дорога Тетяна! Розумію Вашу біль і молю Бога для поданням Вам втіхи і мужності! Не картайте себе не потрібними думками: чоловік когось має на стороні, якщо це достеменно відомо, по свому егоїзму. Бог не може зло навести на людину! Звісно, що це гріх, що Ви не вінчана, але зв’язку подій нема. Хіба, що він і не хотів цього, бо вже десь припускав, що не зможе бути з Вами все життя. От Ваша помилка, яку потрібно зрозуміти і в якій потрібно розкаятись. Не потрібно було жити так, якщо Ви вже на момент утворення сім’ї була воцерковленою. Ви знали значить на що йдете. Гарантії не було. Зараз важливо щоб Ви це зупинили: судячи з питання Ви собі дозволяєте жити з ним при тому, що він Вас предає. Це не припустимо. Ви ж людина, а не ганчірка! Якщо б він покаявся, то тоді Ви можете з ним жити, а якщо він продовжує жити в блуді, то Вам слід розірвати з ним подружнє спілкування. Хай Господь допоможе, а Ви обов’язково підготуйтесь до Сповіді і Причастя. Звідти і прийде втіха і мужність!

Протоієрей Олександр Монич

Христос посеред нас! У Вашому питання відчувається біль і сум. Питання можна поділити на три складові: 1. Відсутність присутності таїнства Вінчання в сімʼї. 2. Перелюб в сімʼї. 3. Зневіра, через яку Ви позбавляєте самі себе допомоги Бога у Вашому житті.

Судячи з того, що у Вас є маленька дитина, то ймовірно Ваша сімʼя молода. Церква закликає молоду пару взяти участь у таїнства Вінчання через одну маленьку, але суттєву річ. Якщо ми називаємо себе християнами, то ми ті, хто належить Христу. Отже, ми повинні жити в Його Церкві, Яка є Його Тілом (Єфесян 1:22-23), і живим організмом, в якому моральне життя кожного з нас робить нас або близькими Йому, або нас самих через нас віддаляє, а то й позбавляє присутності Бога в нашому житті. Таїнство Вінчання – це данина моді, чи то «процедура», яку я пройду коли все зрозумію, або ж коли «притруся», або «поживу» з чоловіком якийсь час. Церква закликає обвінчатися через те, що ми є люди! Моральні ресурси наші слабкі. Їх не вистачає на день іноді, не те що на все життя. Тому, ми беремо участь в цьому таїнстві, щоб не просто попросити у Бога допомоги, а просимо в ньому присутності Божої у нашому щоденному сімейному житті. Останнє, як правило буває різне. Різне через те, що ми «я» і «мій чоловік» різні. Через те, що нас іноді «ламають» обставини і ми під ними «ламаємося». А таїнство невидимим чином подає нам через нашу віру сили і мудрості терпіти, прощати, розуміти і любити того, хто є біля мене до кінця мого життя. Це подає таїнство не «автоматично»! Потрібно нашу волю, віру, і участь у богослужбовому житті. Таїнство Вінчання робить сімʼю сильною і непохитною фортецею, якщо правильно все робити і від початку правильно розставити всі акценти в житті. Пам’ятайте про це. Життя без таїнства – можливе, але воно буде іноді «нестерпним». Чому? Тому, що Ви будете шукати під час проблем вихід. Іноді навіть у Бога, а «духовного панцира» у Вас не буде. Тому, це необхідно зробити чим скоріше. Це якщо дуже коротко…

Друге. Перелюб. Це один з гріхів Десяти Заповідей (Вихід 20:1-17). Лина, яка це робить сама себе нищить, свій внутрішній світ, ламає свої відносини з Небом. Більше того, вона причиняє зло своїй половинці, і таким чином «ламає» сімʼю. Чому це робить «він», або «вона». Не повірите, але відповідь на це питання у 99% процентах повинні знати тільки Ви. Обставини, специфіка роботи, пізні часи, атмосфера у родині, проблема «відсутності», або ж навіть «присутності» дітей, формула «розлюбив,-(ла)» все це є відомим Вам. У таких випадках Вам потрібно розібратися самим перш за все з чоловіком. Отримати відповідь на питання: «Чому?» – непросто, але необхідно.

Підійдіть до священнослужителя. Поспілкуйтеся з ним. Навіть без сповіді. Просто поговоріть. Можливо виявиться ще якась причина такого життя чоловіка. Це цілісна проблема, в корінні якої може бути будь-що! З’ясуйте це. Розставте акценти і все буде добре. Можливо причиною є Ви. Можливо – він. Знайдіть хвилинку доброго настрою чоловіка поговоріть з ним відверто.

І найголовніше. Така проблема не є «карою» Бога, як Ви нам пишете, за те, що Ви не вінчана пара. Бог – це не «суддя», Який тільки й чекає кого і коли за щось покарати. Наш Бог є Любов. Крапка. 99% наших негараздів пов’язані з нами. Ми є причиною наших бід. Ми своїм життям чи то вчинками самі себе відштовхуємо від Нього.

І третє. Ви пишете, що Ви «все життя» сповідалися, а зараз навіть посповідатись не можете, і мучитеся. Ви самі даєте відповідь на своє питання. «Тягар», який є на Вашій душі можна зняти тільки за допомогою Бога. Не зволікайте з цим. Особливо на передодні Різдва. Не дозволяєте духу «униння» оволодівати Вами. Цей дух Вас тільки більше поставить на «коліна». Встаньте з них і йдіть х рам. Не протестуйте проти Бога, а шукайте з в Нього розраду і втіху. Вам саме Ваше сумління вже підказує, що щось тут не так. Ви «все» життя брали участь в таїнствах Не грайтеся зі злом. Все буде добре. Ось побачите. Подумайте про дитину, і чоловіка. Більше моліться. Є така ікона Богородиці «Утоли моя печали». Помоліться до Богородиці. Вона Вам буде в поміч. Помоліться щиро, відверто.

 

Поділитись: