Всі записи автора Віктор Палош

Я не готова стати жінкою священика. Що робити?

130

Софія

Слава Ісусу Христу!
Хочу спитати поради, бо дуже розгублена…
Маю почуття до хлопця-семінариста. Це повністю взаємно. У хвилини поруч з ним чуююся щасливою, але вдома мене часто мучать сумніви. Я дуже активна, люблю розваги, а він майже завжди в стінах семінарії. Мені дуже складно. Я не готова бути їмостю, в силу свого запального характеру і волелюбності я не бачу себе дружиною священика. Але і не можу покинути ті стосунки, бо закохана. І йому теж боляче робити не хочу. Така ситуація вже декілька років, я намагалась звести рахунки тієї історії, але Бог постійно зводить нас знову. Я не знаю, чи ми маємо бути разом.. чи маємо лише чогось навчити один одного. Що мені робити? Як поводитись? Стараюсь покладатись на Божу волю.
Колись він дав зрозуміти, що або я, або целібат. Боюся, щоб другий варіант був вибором не через покликання, а через моє відторгнення його почуттів.

протоієрей Віктор Палош
Слава навіки! Вже втішно, що якось особливо Ви не прагнете до статусу жінки священика. Мені здається. тоді більше мінусів у священика, ніж з Вашим характером. Будьмо відверті – волелюбність, це гарними словами замаскована гординя, що не хоче коритись нікому чи нічому! Це бда не тільки матушки, а і любої жінки, та і любого чоловіка. Жінки більше, бо її серце через гріх Єви більше схильне до цього гріх, чому Бог її і лікує підпорядкованістю чоловіку. Сім’я священика повинна відображати пастві приклад. Якщо вони будуть знати Ваш характер і тим не менше бачитимуть Вашу любов до нього, через яку Ви будете над собою працювати, це і буде прикладом. Розваги заборонені гріховні і для всіх людей без винятку. Запальність можна розцінити теж як фактор нелукавства. Це можна спрямувати на хороші речі. Апостол Петро таким же був. Моя порада – поговоріть з ним. Відкрийте свої недоліки. Те, що Ви їх усвідомлюєте і не хочете бути матушкою, це вже дуже добре. Якщо Ваш любимий буде згоден разом з Вами працювати над ними, як і Ви над його недоліками, разом з ним, то, думаю, Ви будете пркрасна сім”я! А значить і місія священика буде такою!

Поділитись:

Маю бажання стати священиком, що порадите?

142

Руслан

Доброго дня.
Вот маю бажання стати священиком. Багато чого розумію є чуства прагну духовної великої мудрості. Прагну розвиватись в цьому напрямку. Но читав вимоги для поступаючих що навчання платне. Зараз погана обстановка в Україні і оплачувати учобу і навчатись не вийде, тобто питання не просте.

Протоієрей Віктор Палош
Доброго дня, Руслане! Навчання в семінаріях безкоштовне. Не знаю, що Ви читали і де. Проте, прагення до мудрості аж ніяк не свідчить про покликання до священства. Прагнути мудрості повинні всі. Опановувати її можна молитвою до Бога і читанням духовної літератури, найперше Біблії з тлумаченням Святих Отців. Навчання в семінарії цьому дуже допомагає, але це не головна місія закладу. Крім знань семінарія виховує потрібні для пастиря риси характеру та поведінки. ЇЇ головне завдання підготувати пастиря, а не просто теолога.

Поділитись:

Чи можна вступати в шлюб з троюрідним братом тільки за дідом, якби зведеним?

126

Адель

Доброго дня! Чи можна вступати в шлюб з троюрідним братом тільки за дідом,якби зведеним?

Протоієрей Віктор Палош
Доброго дня! Можна вступати в брак до шостого степені родства включно. А троюрідний брат є якраз шостий степінь родства. Ось таблиця – https://azbyka.ru/shemy/shema_rodstva.shtml . Проте, краще підійдіть до Владики з цим питанням, саме в його компетенції робити чи не робити виключення, якщо на те, будуть якісь важливі причини.

Поділитись:

Чи обов’язково сповідуватись перед священником?

154

Дарина

Добрий день! Кажуть, що сповідуватись треба всім і розповідати про свої гріхи перед іншими людьми. Але чи обов’язково сповідуватись перед священником? Яка, в цьому питанні, роль священника за Біблією?

Протоієрей Віктор Палош
Доброго дня! Як мені видно, Ви вже вдруге звертаєтесь з формулою “кажуть”, про що вже я писав. Кажуть де? Так, поза Православною Церквою і справді так кажуть. Це окрема лекція, яку тут писати не дуже доречно, окільки в інтернеті багато інформації можна знайти про це питання, зокрема, по Біблії, чому різняться в цьому сектанти (це їх вчення, що Ви озвучили) і православні. Коротко – ми сповідаємось грішним священикам тому, що вони лікарі душ. Сповідь – це лікарня. Священик потрібний, щоб лікувати рани душі завдані гріхом. Лікарі теж хворіють, проте ми в них лікуємось. Без пережитого стида, деколи важко вибратись з гріха. Щодо біблейського розуміння рекомендую бодай ось цю публікацію (від середини тексту), хоча і не дуже вдалу: http://www.pravmir.ru/o-tainstvax-ispovedi-i-prichashheniya-dialog-s-sektantom. Є ще багато матеріалів на нашому ресурсі ” Знайомство під церковним куполом” в розділі “Біблотека місіонера”. Дякую за питання і волію краще при розмові поспілкуватись.

Поділитись:

Кажуть, що православним брати бiометричний паспорт не можна

229

Петро

Мiй син живе в Нiмеччинi. Хочу провiдати його, але в мене нема закордонного паспорта. Кажуть, що православним брати бiометричний паспорт не можна. Це так? Як же бути тодi?

протоієрей Віктор Палош
Дай Боже, доброго здоров’я! Звісно, що православні можуть багато чого казати. Проте, не все буде вірним. Для нас є прийнятним те, що згідне з вченням Євангелія і Святих Отців Церкви. Так от я особисто не знайшов там нічого такого, щоб забороняло мені мати біометричні документи. Сфера документів, це взагалі не духовна проблематика. Аплеювати до біометрії можуть правозахисники, економісти чи інші фахівці земних професій, які мають право побачити у ньому елементи рабства. Але зовнішнє рабство не може зробити автоматично людину залежною духовно! “Кесареве” це питання, а не “Боже”! Нас від Бога віддаляє втрата страху перед Ним, страху образити Бога гріхом. Наразі, Україна віддає альтернативу тим, хто через будь-які причини не довіряє біомтриці. Тому закордонний паспорт, як Ви пишете, це не проблема для тих, хто його не хоче. Проблемою може бути Шенгенська віза, яка є тільки біомтрична. Не слідкуйте за плітками, а краще довіряйте офіційним новинам, що подаються через Церковні ЗМІ. Так ось там Ви побачите, що не тільки єпископи нашої Церкви їздять в країни, де вимагається наявність біометричної візи, але й Предстоятель Митрополит Онуфрій. Це, наприклад, і паломництво на святу гору Афон, що є частиною шенгенського простору.

Поділитись:

Четверо священнослужителів з єпархіальних відділів вступили на 6 курс УжНУ

599

З благословення високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, чотири священнослужителі єпархії, після успішно складених вступних випробувань в Ужгородському національному університеті, продовжать навчання на вибраних спеціальностях. Сприянням архімандрита Євфросина (Білаш), заступника декана з міжнародних зв’язків юридичного факультету, стало можливим вступати в провідний вищий навчальний заклад краю для отримання освіти спеціаліста чи магістра на основі здобутого в духовних закладах України бакалаврського ступеню за суміжною спеціалізацією. Цього року скористались цим: протоієрей Віктор Палош, голова місіонерського відділу, протоієрей Олександр Монич, голова інформаційного відділу, протоієрей Василій Керецман, голова молодіжного відділу та протоієрей Тарасій Русин, заступник голови місіонерського відділу.

Поділитись:

Відео навчальної літургії оглашенних

136

З благословення високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського, 2 липня в храмі Святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського м. Ужгорода відбулась місіонерська літургія (з поясненнями), організована Місіонерським відділом Мукачівської єпархії на честь Блаженнішого Митрополита Володимира.

Пропонуємо відеоперегляд!

Поділитись:

Розкіш спілкування

79

До словацької молоді в Кошіце ми вже приїздили. Тож запрошення не застало нас зненацька. У дорогу вирушили двома автомобілями. На кордоні, як завжди останнім часом, черга тягнулася поза шлагбаум. Напруження зростало дедалі більше, та що вдієш?! Але, враховуючи численну кількість авто, ми, на щастя, впоралися ще досить швидко. Погода чудова, дорога без звичних українським водіям вибоїн і прірв, тож нічого не перешкоджало потрапити до пункту призначення якнайшвидше.  Проте на вечірню відправу ми таки запізнилися. Потрапили майже у прямому смислі «з корабля на бал».

Господарі свята нас віддано чекали. Зустрічали нас завжди усміхнені, дотепні і привітні протоієрей Володимир Спішак, настоятель храму, його син архідиякон Матфей та інші священнослужителі краю. Невдовзі розпочалося святкування із вже традиційного ознайомчого «пасхального яєчка». Коли усі трохи розповіли про себе, священнослужителі благословили стіл. Частування було дуже доречним, адже гості були добряче зголоднілими. Згодом молодь активно співала, влаштовувала вікторини, тішилася, як могла. Колись Антуан де Сент-Екзюпері казав: «Єдина відома мені розкіш – це розкіш людського спілкування». Отож молоді люди успішно спілкувалися, обмінювалися контактами, налагоджуючи, так би мовити, міжнародний зв’язок. Скрізь панувала атмосфера невимушеності.

IMG_6003

Поки молодь розважалася, духовенство обмінювалося досвідом, вело духовні бесіди, ділилося найрізноманітнішою інформацією. Отці із Закарпаття дізналися багато цікавого від своїх колег зі Словаччини про їхнє життя на приходах, про специфіку роботи з молодіжкою та їхні традиції. Від них також дізналися, що зранку їм доведеться співслужити з владикою Георгієм, архієпископом Михайлівським і Кошицьким.

До собору ми під’їхали задовго до початку святкової літургії. Вірян було небагато, тож можна було вільно обійти усі святині храму і обрати зручне місце. Оскільки часу було достатньо, ми сіли на вільні стільці і ділилися своїми враженнями. Несподівано ми почули чийсь тихенький вигук: «Ось він! Вже прийшов!» Ми далеко не відразу зрозуміли, про кого йде мова. Сиділи і спостерігали, як до собору увійшов молодий «семінарист», котрий вклонився іконі, чемно привітався з нами і попрямував до вівтаря. Ми відповіли на його привітання і знов почули шепіт, що буцім це правлячий архієрей.  Ми здивовано перезирнулися і прийняли цей вислів за жарт. Якщо це владика, то чому ж його ніхто не зустрів належним чином? Чому навіть дзвони не дзвонили?! Це здалося нам дивним, тому ми вирішили, що це, мабуть, хтось поглузував. Але незабаром священнослужителі вийшли до амвону на вхідні молитви. Та невже його високопреосвященство не зміг приїхати?! Чому починають без нього?! Раптом ми помітили, що й «семінарист» стоїть серед них. Може то просто диякон?..

IMG_5923

Нашому здивуванню не було меж, коли ми побачили на його грудях панагію і як отці одне за одним підходять до нього за благословенням. Та це й справді владика Георгій!.. Згадалося, як у далекому минулому Христа усі чекали побачити з великою пишністю, проте він увійшов до Єрусалиму на простому віслюці. Так схоже увійшов до храму владика Георгій. Ми були вражені його простотою і скромністю.

Літургія пройшла мов на одному диханні. Чудово співав хор на русинський мотив, такий нам знайомий і рідний. У вівтарі відчувався братерський дух. До гостей ставилися з особливою пошаною. Архідиякон Матфей та протодиякон Олександр додавали урочистості. Здавалося, що навіть повітря було пронизане святковим настроєм, що відчули усі вірники. Після завершення літургії архіпастир привітав усіх зі святом, побажавши багато радості і щастя. Наголосивши, що архієпископ Феодор є його товаришем і людиною, котру він дуже поважає, а також висловивши вдячність гостям Мукачівської єпархії, владика Георгій надав слово протоієрею Віктору.

IMG_5980

Через невеликий проміжок часу на нас чекав обід, а трохи згодом – урочиста частина. Зустріч була присвячена темі «Віра і спорт». Під час обговорення архієпископ Георгій порівнював спорт із християнством, адже люди, котрі професійно займаються спортом, мають величезну силу волі. «У християнстві виграє той, хто поважає інших. Так само у спорті виховується певна шана до свого конкурента. Тіло тісно пов’язане з духом. Спортивна людина змінює життєвий стиль, у неї з’являється оптимізм, енергія. Нема нічого грішного в тому, що ми бачимо перед собою гарний образ чоловіка чи жінки, від яких ми заряджаємося позитивною енергією чи отримуємо від них допомогу. Людина на візочку викликає жаль. Ми намагаємося тримати себе у формі, адже психічні чи духовні проблеми мають відбиток на фізичному стані. Одвічною є фраза «у здоровому тілі здоровий дух» і навпаки. І, безперечно, вона має рацію», – запевнив владика. Архідиякон Матфей ділився спогадами зі свого минулого. Перш ніж здобути духовну освіту, він був спортсменом, але його постійно не залишала думка, що він грішить. Проте згодом він збагнув, що у спортсменів є багато позитивних сторін. Насамперед це дисципліна в харчуванні, в розпорядку дня. Справжній спортсмен ніколи не дає тілу розслабитися, як повинно бути і в духовному житті. Настоятель собору висловив думку, що Ісусова молитва – тренування духа. Як у спорті, так і в молитві слід починати з меншого навантаження і поступово переходити до більшого. Отець Борис Грустіч наголошував на тому, що тіло є храмом душі, тому воно повинно бути гідним і досконалим, але не кращим, ніж душа, про що слід завжди пам’ятати. Отець Іоанн Білоруський переконував присутніх у тому, що у людини все починається з голови, тобто з її думок і налаштування. Маючи велике бажання, людина здатна зробити усе! Релігійна людина відчуває втому після літургії, після молитви, але поступово тренується. З часом все стає легко. Священику тому, можливо, легше, тому що він службу не просто відправляє, а проживає. Тому потрібно усе проживати. Якщо ж ми будемо усього боятися і шкодувати себе, то не отримаємо бажаних результатів ні у християнстві, ні у спорті. Отець Петро Сорока ділився думками щодо поєднання спорту і духовного життя. Душпастир запевнив, що просто потрібно стежити за тим, щоб спорт не заволодів нами повністю. Тримати себе у формі добре, але слід спостерігати за собою, щоб турбота за тіло не перевищувала турботу за душу, адже душа є набагато важливішою. Скільки віддаємо часу для тіла, стільки ж потрібно віддавати часу й для душі. Таким чином ми встановимо допустиму межу. Подібно висловлювався кожен із духовенства, а також дехто з молоді. Господарям стало цікаво почути думку й отця Віктора з цього приводу. Отець розповів про вже проведені спортивні змагання, футбольні турніри, котрі відбувалися у мукачівській єпархії, а також ділився враженнями від православіади, котра була проведена на Словаччині.

Усі присутні ще мали змогу задати наболілі питання архіпастирю та священикам. На завершення правлячий архієрей висловив щиру подяку гостям та організаторам зустрічі, а отцю Віктору для ужгородського храму на честь святителя Іоанна передав часточку мощей праведного сповідника Алексія (Товта).

Перед вечірнім Богослужінням ми вирушили до центра міста на прогулянку. Розпочалося святкування міста, тож ми, гуляючи, мали змогу відвідати ярмарку, придбати морозиво та інші солодощі, милуватися фонтаном тощо.

IMG_6028

Звичайно, поверталися у свої домівки стомлені, проте неабияк задоволені. Ще й під супроводом такої святині! Велика вдячність привітному, простому і нетривіальному владиці Георгію, товаристському, веселому, бадьорому і щирому отцю Володимиру, настоятелю собору, чудовому, талановитому, енергійному і дружелюбному отцю Матфею та його матушці Наталії, усім священнослужителям, Йозефіні Поляковічовій, президентці словацької молоді, організаторам за теплий прийом, за усі старання і чудово проведений час. Після морального відпочинку з’являється ентузіазм, нові сили, нові ідеї. Позитивні емоції продовжують життя, тож є надія на нові зустрічі і нову співпрацю.

Наталія Палош (Кабаці)

Поділитись: