Христина
Слава Ісусу Христу. В мене дуже страшний гріх я не достойна навіть говорити ім’я Господнє… Прошу Вас допоможіть бо я не можу жити мені дуже страшно боюся гніву Господнього… Допоможіть будь ласка прошу Вас… В дитинстві ми погано жили мама з батьком постійно випивали нас троє було з мене сміялися в школі жити було невиносимо важко Вам передати неможу, напевно я стараюсь оправдатися… Дуже важко… Одного разу коли в школі в мене побачили воші, діти знущалися і я з того всього кошмару прийшовши додому плюнула трохи збоку на ікону Божу …. Не осуждайте прошу хоча мене мало вбити за це…. Я тоді Господа винила в своїх бідах… Недостойна раба нерозумна але мала тоді була… Може Господь змилується….. Недавно прочитала Біблію дуже страшно боюся гніву Господнього…. Допоможіть… Я в муках до тепер живу і якби Ви знали які зі мною ситуації різні були… Жах…. Прошу поради..
Протоієрей Олександр Монич
Христос поміж нами, Христина! Дух і факт Вашого листа говорить про те, що Ви вже усвідомили і покаялися в минулому вчинку! Це найголовніше. По-друге, ніколи не думайте про минуле, тим більше, якщо Ви в ньому щиро розкаялися. По третє, святі отці говорять, що “ми будемо засуджені не за те, що грішили, а за те, що не каялися”! Памятайте це! І, головне. Триває піст, триває наша подорож з Христом до Його Голгофи і Воскресіння. Постарайтеся, ще час є, пройти цей шлях з Ним і все буде добре! Бог любить всіх нас і прощає відповідно, якщо МИ цього будемо хотіти і ПРАГНУТИ! Будьте Христові!