Будьте уважні, бережіть своїх дітей та близьких Вам!
З метою матеріального та фінансового збагачення довірливих Закарпатців обманюють шахраї та шарлатани, які називають себе гуру, лама, вчитель, духовний лідер та ін. «Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі» (Мф.7.15).
Останнім часом дуже багато течій які пагубно впливають на наших краян прикриваються Ведичною літературою (деколи навіть не маючи ніякого відношення до неї). Дивлячись на гастролі іноземних “вчителів”, їх піддержку та замовчування наших органів влади на розклеєні афіші різних пройдисвітів: гуру, карми, брахми, різних медитацій, йог, тренінгів тощо у всіх містах: маршрутки, зупинки, огорожі, стовби… поширення їх на регіональних сайтах, цілковите мовчання владних структур, також необізнаність наших краян про загрозу таких “вчителів” які активно діють у нас та сіють свої плевели у душах наших краян.
Для уникнення загрози перед вченнями яке “проповідують” ці шарлатани слід кортко знати про них та загрозу, що вони собою представляють. Місіонерський відділ представляє для Вашої уваги переклад на українській мові статті відомого індійського письменника та публіциста Вішала Мангалваді
“П’ять шляхів порятунку, які пропонують сучасні гуру”
в якій автор коротко характерезує сучасні течії “вчень” сучасних гуру (“вчителів”…) які постійно змінюють свої назви, обличчя, пристосовуючись до нових життєвих реалій, а тому постійно прибирають нові назви, імена та маскують яд свого “вчення” під ласощі. “Куштування” яких для певних людей може коштувати дуже дорого – коли йдеться про їхнє життя та здоров’я, – а для інших становити потенційну небезпеку, особливо молоді та для всіх особливу загрозу – погубитити свою душу, “Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?” (Мф.16.26).
“П’ять шляхів порятунку, які пропонують сучасні гуру”
Основна проблема людини, за канонами індуїзму, відноситься не до моральної, а до метафізичної сфери. Людина не винна в порушенні даного Богом морального закону; просто вона якимось чином забула про свою справжню сутність і усвідомлює себе не тим, ким вона є насправді. Людина – не грішна, вона просто не знає про своє справжнє “Я”. Проблема – в її свідомості. Як наслідок, порятунок для людини зводиться до знаходження колись втраченої нею первісного стану своєї свідомості.
Про істинну природу людини (або первісний стан її свідомості) існують різні уявлення. Гуру моністського напрямку (тобто ті з них, які вірять, що Бог, людина і всесвіт – в кінцевому рахунку, одне і теж) вчать, що людина – це нескінченний розум, Бог, який потрапив в пастку обмеженого, особистісної, раціональної свідомості. І до тих пір, поки людина залишається в цьому стані, вона приречена знову і знову народжуватися в нашому повному страждань світі. Порятунок полягає в тому, щоб вийти за рамки обмеженого, особистісної свідомості і злитися (усвідомити свою єдність) з нескінченним, безособовою свідомістю, і вирватися, таким чином, із замкнутого кола перероджень(1).
Таким чином, порятунок – це питання розуміння, або усвідомлення. Ви вже складаєте одне ціле з Богом, вам просто потрібно осягнути, усвідомити цей факт. Але усвідомлення в цьому контексті не має ніякого відношення до пізнавальної діяльності людини: мова йде не про те, щоб усвідомити наше божество за допомогою розуму, шляхом логічних висновків. Швидше, ми повинні вийти за рамки свого раціонального, здатного пізнавати свідомістю і випробувати “вищий” стан розширеної свідомості, який і вважається Богом і нашим справжнім “Я”.
Ті гуру і рухи (наприклад, Кришнаїти), які належать до немоністського напрямку, не вірять, що людина є або коли-небудь стане Богом. За вченням кришнаїтів, Бог – особистість, Крішна. Початковий стан людини – свідомість Крішни, а його справжня природа – бути люблячим слугою Крішни. Але людина забула про це і загрузла в матеріальному світі. Людині потрібно відновити свій зв’язок з Крішною і знову знайти його свідомість. Тільки так людина може розірвати замкнуте коло народжень і смертей і навіки оселитися з Крішною в Гелекі, на небесах.
Таким чином, порятунок в індуїзмі зводиться до усвідомлення, розуміння, або відчуття нашої так званої “істинної сутності”. Усвідомлення відбувається тоді, коли нам вдається змінити свою свідомість і досягти того, що називається вищим рівнем свідомості. Але як це зробити? Керуєш своєю нервовою системою, оскільки свідомість залежить від неї. Протягом минулих тисячоліть був розроблений цілий ряд способів впливу на нервову систему людини з метою зміни її свідомості. Ці методи об’єднані під загальною назвою “йога”(2). Нижче мова піде про подібні методи, пропагованих сучасними гуру (духовними вчителями).
ХАТХА – ЙОГА: (порятунок шляхом фізичних вправ)
Хатха-йога – це дуже стародавня техніка. Віра в можливість отримати спасіння шляхом фізичних і дихальних вправ ґрунтується на припущенні, що порятунок – питання усвідомлення, який залежить від стану нервової системи людини, на що, в свою чергу, впливає його загальний фізичний стан. Уміло використовуючи фізіологію тіла, можна впливати на нервову систему і змінити свідомість. Проблема хатха-йоги в тому, що це довгий і важкий процес, що вимагає великого терпіння і настанов досвідченого вчителя.
Часто запитують, чи можна християнам займатися хатха-йогою. Багато християн не бачать в цьому нічого поганого, оскільки хатха-йогу часто вважають вченням, ніяк не пов’язаним з релігією, і оцінюють лише її цілющі властивості. Але варто людині випробувати новий стан своєї свідомості, як він стає беззахисним перед філософією індуїзму, на якій заснована хатха-йога. Деякі вчителі хатха-йоги зовсім не прагнуть пропагувати її філософські основи. Я не можу судити про медичну користь цієї техніки, але якщо людина, дбаючи про своє здоров’я, виконує якісь вправи, які прийшли до нас з Індії, це ще не означає, що він займається йогою. Фізичні вправи стають йогою тільки тоді, коли їх використовують для впливу на свідомість або для того, щоб досягти злиття, з’єднання нашої душі з Богом (3).
Хтось може запитати: а що поганого в штучному впливі на свідомість? Я не думаю, що змінений стан свідомості саме по собі є гріховним. Божевілля, гіпноз, лунатизм, галюцинації – все це незвичайні, хоча і неприємні, стани психіки, і в них немає нічого аморального. Однак вважати свою власну змінену свідомість Богом – це вже явний гріх з точки зору Біблії. І вкладати духовний сенс в фізичні вправи – значить стати жертвою сатанинського обману.
Принагідно зауважимо, що протягом багатьох століть загальноприйнятими засобами впливу на психіку в Індії були галюциногенні наркотики: ганья, чарас і бханг. Але тепер деякі сучасні гуру застерігають від їх застосування, оскільки його результати непередбачувані, вони можуть стати згубною звичкою і нанести шкоду.
ДЖАПУ – ЙОГА: (“Механічний” шлях порятунку)
Джапа (4) – це повторення або монотонне виспівування мантри, яка зазвичай є ім’я Божества або злих духів. Крішнаїти, наприклад, виспівують імена Крішни і Рами: Харе Крішна, Харе Крішна Крішна Крішна, Харе Харе Харе Рама, Харе Рама Рама Рама, Харе Харе.
Гуру моністського напрямків воліють використовувати символічне ім’я Бога, таке як “ОМ”, або мантру, значення якої невідомо медитуючому і не викликає у нього ніяких думок, образів і асоціацій.
Постійне повторення цих звуків усуває всі сторонні подразники, і, врешті-решт, розум сам перестає реагувати на навколишнє. У цьому стані розум працює і здатний до сприйняття, але не все. Можна сказати, що розум в цьому стані сприймає тільки свідомість. Це і називається чистою, або трансцендентною свідомістю.
Для того, щоб цей метод приніс свої плоди в “усвідомленні Бога”, йому потрібно приділяти від трьох до чотирьох годин в день. Махаріші Махеш Йога, популяризатор трансцендентної медитації (далі – ТМ) на Заході, рекомендує початківцям лише 40 хвилин занять в день, щоб люди могли відчути, що таке медитація, і які вона дає їм можливості. Тим, хто вже досяг певних успіхів, Махаріші рекомендує проводити в безмовній медитації цілий тиждень.
У ТМ медитуючий насамперед вчиться забувати про навколишній світ і зосереджуватися на одній лише мантрі (як правило, вона являє собою коротке слово, ім’я якого-небудь божества (біса) – Рам, ОМ, Хрім, Шрінг, Аінг). Потім людина забуває і про мантру, виходить за межі всіх своїх думок і почуттів і пізнає свідомість. Це називається трансцендентним станом свідомості. Через якийсь час медитуючий досягає ще вищого стану, яке називається космічною свідомістю, перебуваючи в ньому, людина може усвідомлювати як навколишній світ, так і чисту свідомість. Після ще кількох років медитації людина може прийти до Божественної свідомості, в якому вона осягає важко помітні рівні матеріального світу (які теж є особистісними). Вважається, що на цій стадії людина може спілкуватися навіть з птахами, тваринами, рослинами і камінням. Останній етап – це єдина свідомість, в якому людина осягає свою єдність із Всесвітом. Це і є звільнення.
Махаріші називає цей шлях “механічним шляхом до усвідомлення Бога”, оскільки усвідомлення Бога – це питання сприйняття, а “процес сприйняття є механічним і спонтанним”. Щоб усвідомити навколишній світ, ми просто “відкриваємо очі, і бачення предмета приходить саме по собі, без допомоги розуму або емоцій”. Подібним же чином, щоб усвідомити свій внутрішній світ, ми повинні лише звернути свій погляд всередину себе, і усвідомлення прийде саме по собі.
“Незалежно від того, чи є сприйняття внутрішнім або зовнішнім, воно відбувається машинально і мимовільно. Сприйняття, спрямоване зовні, – це наслідок поступового збільшення діяльності нервової системи; сприйняття, спрямоване всередину, – результат зниження цієї діяльності до тих пір, поки нервова система не перестає працювати і не приходить в стан спокою, в стан тихої готовності. Цей стан можна описати так: Будь спокійний і знай, що Я – Бог “(5).
ШУРАТ-ШАБД-ЙОГА: (шлях звуку і світла)
“Бог є світло”, – стверджують багато гуру, додаючи, що це світло знаходиться всередині нас. Коли душа вступає в контакт з цим словом, слово повертає душу до божества, в початкову її обитель.
Місія Божественного Світла (далі – МБС) (6) і Радха Соамі Сатсангх (далі – Біас) (7) в багато чому відповідальні за поширення шурат-шабд-йоги на Заході. Шурат означає “душа”, а шабд – “слово” або “звук”. Таким чином, Шурат-шабд-йога – це єднання душі і слова.
Рухи, що проповідують цю техніку, намагаються тримати свої методи в повній таємниці, і дають їм різні назви: “Нам” (ім’я), “Упдеш” (знання) – щоб ввести в оману непосвячених. Насправді за цими назвами криються методи фізіологічного впливу на свідомість і медитація.
На відміну від ТМ, подібні рухи не посвячують в свої методи будь – якого охочого. Людина повинна бути духовно “готовою” до посвячення, хоча єдиного критерію такої готовності немає. Все залежить від думки вчителя. Крім того, деякі рухи ставлять певні конкретні умови: утримання від спиртних напоїв, наркотиків, вегетаріанське харчування. Обраного для “посвячення” людину призводять в закриту кімнату, де посвячуючий пояснює йому важливість знання, сатсангх (щотижневих зборів для навчання і спілкування) і садгуру (істинного вчителя). Майбутній посвячений дає обітницю зберігати таємницю і бути відданим одному лише вчителю. Потім він кланяється, падає на коліна або простягається ниць перед учителем або його фотографією і поклоняється йому (їй). Після цього посвячучий навчає новачка техніці медитації. У МБС для цього застосовуються чотири методи.
Для того, щоб посвяченому відкрився божественне світло, навчаючий наказує учневі закрити очі. Потім він починає великим і середнім пальцями натискати знизу вгору на куточки очей учня таким чином, що його зіниці спрямовуються в одну точку, розташовану на лобі прямо над носом (вважається, що там розташований третє око). Якщо посвячуваний зосередиться на цій точці, то він побачить світло. Одні бачать лише маленьку точку, тоді як інші бачать сліпуче світло, а треті – хаос образів і яскравих фарб, як в наркотичному трансі. (Читач може спробувати сам і, швидше за все, побачить світло автор, у всякому разі, бачить). Деякі посвячені тренуваннями домагаються того, що бачать цей світло навіть без натискання на очі.
Щоб почути божественну музику або звук, посвячений затикає вуха великими пальцями, відгороджуючись від зовнішніх звуків. Якщо довго вслухатися у внутрішню тишу, то, врешті-решт, можна почути шум. Для одних посвячених це небесна музика, інші чують свій улюблений мотив, виконуваний на якомусь небесному інструменті.
Третій метод МБС є складна вправа йоги, що дає можливість випробувати смак божественного “нектару”. Медитуючий повинен загнути свого язика до задньої стінки глотки, а потім спробувати проковтнути його таким чином, щоб кінчик язика дивився вгору. У цьому місці, як вважають, мова стикається з божественним нектаром, постійно протікаючим через тіло людини. Деякі кажуть, що цей нектар і є та “вода життя”, про яку говорив Ісус, і відзначають її невимовний смак. Інші присвячені вважають цей нектар “хлібом життя” і стверджують, що, стикаючись з цим вічно поточним потоком нектару, ви можете жити без води та їжі.
Головний спосіб медитації – дихальна вправа, яку називають тим, щоб слухати або дотиком до “слова”. Присвячений сидить в позі лотоса, поклавши руки на коліна, і зосереджує увагу на тому, як його діафрагма коливається вгору-вниз, вгору-вниз. Ця вправа нібито налаштовує людину на хвилю “початкової вібрації” (слова або логосу), яка створила світ і підтримує його існування. Шляхом постійної медитації людина досягає самадхи, стану розвиненої самосвідомості. За вченням МБС, досягаючи самадхи, ви наповнюєтеся божественним світлом. У момент посвяти світло може бути у вигляді маленької крапки, але в стані самадхи воно охоплює вас; ви відчуваєте, чи починаєте розуміти, що самі стали світлом.
Інші рухи, що проповідують цей шлях порятунку, описують свої відчуття інакше. За словами Радха Соамі Сатсангха, в ході медитації відкривається третє око, і з потоком звуку (логосом), втікає в тіло через це око, звільняється душа. На шляху до небес (де вона, нарешті, зливається з Богом), душа зустрічає багато чудесного.
КУНДАЛІНІ – ЙОГА: (порятунок “силою змії”)
Індуїстська психологія вчить, що в людському тілі, трьома сантиметрами вище прямої кишки і трьома сантиметрами нижче геніталій, знаходиться прекрасний трикутник, в якому лежить кундаліні шакті, або сила змії. Що кундаліні є насправді, не знає ніхто, але вважається, що він червоного і білого кольору. Його також називають “силою кільця” або “творчою сексуальною енергією”. У звичайному стані, у більшості людей, кундаліні лежить, згорнувшись кільцями, і дрімає, але якщо його розбудити, він піднімається і починає рухатися вгору. На шляху від основи хребта до верхівки голови він мине шість психічних центрів, іменованих чакрами. Проходячи через кожну чакру, кундаліні збуджує різні енергії і можливості психіки. Коли кундаліні досягає чакри сахасрара, що означає “корона”, людина знаходить силу творити чудеса і звільняється.
Для того, щоб розбудити кундаліні, застосовуються багато способів, починаючи з дихальних вправ типу пранайями і закінчуючи гомосексуальними збудженнями геніталій. В останні десять років найбільший вплив серед гуру, які проповідували Кундаліні-йогу, користувався Свамі Муктананда з Ганешпурі (біля Бомбея). Він називав її Маха – (велика), або Сіддха – (досконала) йога, оскільки це єдиний вид йоги, в якій хто навчається нічого не робить. Він просто підкоряється гуру, і прихильність учителя робить все за нього.
Вже тисячі людей засвідчили, що Муктананда розбудив їх кундаліні, але метод, який він застосовує, до сих пір залишається таємницею. (Часто він виробляє досить демонічне враження.)
Кундаліні-йога не користувалася популярністю в Індії, оскільки багато її переживання пов’язані з тим, що Вільям Джеймс називає “диявольською містикою”. Її наслідком може бути біль, депресія і навіть божевілля. Описуючи свої власні відчуття, Муктананда згадував: “Досягнувши мети, я зайнявся медитацією. Незабаром після цього я відчув неспокій і тривогу. Часом зі мною відбувалися дивні речі. Я не міг цього зрозуміти. Мої почуття і розум були в сум’ятті. Мій розум, здавалося, заблукав. До вечора це відчуття посилилося. Зазвичай я дуже смілива людина, але в той день я був охоплений страхом. Я відчував, що скоро зійду з розуму. Мій розум був страшенно збуджений” (8).
Того ж вечора, близько дев’ятої години, Муктананда знову взявся медитувати.
“Я відчув навколо себе велике сум’яття. Все моє тіло почало боліти і мимовільно прийняло положення падмасана, позу лотоса. Язик став опускатися вниз по горлу, і всі спроби витягти його не вдалися, тому що я не міг засунути в рот пальці. Мій страх посилювався; я намагався встати, але не міг, тому що ноги були щільно затиснуті в падмасані. Я відчував сильний біль в вузлі нижче пупка (чакра маніпур). Я намагався кричати, але не міг навіть поворухнути губами. Здавалося, щось застрягло у мене в горлі. Потім я побачив потворні і страшні фігури, схожі на демонів. Я подумав, що це злі духи. Потім я побачив з усіх боків язики полум’я і відчув, що теж горю. Через деякий час я відчув невелике полегшення. Раптово я побачив велику кулю світла, що наближалась до мене спереду; у міру наближення її світло все посилювалось. Потім вона безперешкодно пройшов через закриті двері мого кутіра і злилась з моєю головою. Мої очі самі собою закрилися, і я відчув непритомний стан. Я був в шоці від потужного, сліпучого світла, і це відключило мене ” (9).
ТАНТРА: (порятунок через секс)
Тантру часто називають протилежністю йоги, але обидві вони переслідують одну і ту ж мету. І все ж тантра є протилежністю хатха-йоги в тому, що остання – це шлях старання і величезної дисципліни, тоді як перша – шлях вседозволеності. Тантристи стверджують, що тантра – найпростіший і найперший шлях порятунку. Можливість самадхи, або усвідомлення єдності, ймовірно відкрилася мудрецям під час статевого акту, вважають вони, оскільки, під час оргазму ви виходите за рамки раціональної свідомості і відчуваєте приємне відчуття єдності. Крім іншого, Тантра – це техніка продовження оргазму з метою відчути Бога, або усвідомлення єдності.
Св. Павло писав, що, коли люди пригнічують істину неправдою і починають поклонятися творінню, а не Творцю, бо Бог дав їх “А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумi, то Бог вiддав їх перекрученому розумовi — чинити неподобства, так що вони сповненi всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповненi заздрости, вбивства, чвар, лестощів, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовитi, винахiдливі на зло, непокірнi батькам, безрозсуднi, непримиреннi, нелюбовнi, клятвопорушнi, немилостивi. Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тiльки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють” (Рим. 1. 28-32). Збочений розум і похоті, врешті-решт, призводять людей до неймовірної розпусти і безумств.
До того, як в Індії поширилося християнство, а потім відбулося відродження індуїзму, тантризм досяг рівня грубості, жорстокості, чаклунства і забобонів, просто незбагненного для будь-якого освіченого суспільства. Зараз, коли християнський вплив в Індії слабшає, давній культ тантри знову випливає на світ. Число центрів в Індії, де вивчають тантру, стрімко зростає. У своїх грубих формах вона включає поклоніння статевим органам, сексуальним оргіям (учасники яких п’ють кров і сперму), чорну магію, людські жертвоприношення і контакти зі злими духами, які здійснюються за допомогою трупів, витягнутих з кремаційних ям.
Тантру, в її більш освічених формах, проповідують такі гуру, як Бхагван Шрі Раджніш (Ошо), і письменники, такі як професор Агахенанда Бхараті (який прийняв індуїзм австрієць, який читає лекції в Сіракузькому університету штату Нью-Йорк). І Ошо, і Бхараті належать до числа найбільш видатних мислителів індуїзму. До того, як стати гуру, Раджніш протягом дев’яти років був професором філософії. Його праці вже багато років відкривають списки індійських бестселерів. Ця популярність свідчить про те, що в майбутньому сексуальний шлях порятунку отримає дуже широке визнання.
За словами Ошо, Ісус учив, що шлях до порятунку лежить через секс. Дійсність всього одна, міркує Ошо, але наша фундаментальна проблема полягає в тому, що ми сприймаємо її дуалістично. Вищий прояв цього – статева відмінність. У кожному ми бачимо або чоловіка, або жінку. Ми усвідомлюємо єдність тільки переступивши через цей дуалізм. Ісус навчав, що шлях в царство Боже лежить через нове народження, і ми переживаємо це нове народження, коли двоє “стають однією плоттю”. За словами Ошо, “коли чоловік і жінка зливаються воєдино … тоді ви ввійдете в царство” (10).
Роль гуру в звільненні
Різні секти відводять гуру різну роль у звільненні учня. В цілому, в завдання гуру входить лише викладання техніки досягнення свободи; задача присвяченого – досягти звільнення, самостійно застосовуючи цю техніку. Однак деякі групи вчать, що в момент посвяти гуру приймає на себе карму учня. Згідно із законом карми, кожна людина відповідає за свої погані або хороші вчинки. Для цього він повинен знову і знову народжуватися на землі. Але якщо гуру (по милості і любові) забирає карму учня, необхідність в нових народженнях відпадає, і людина звільняється від оков реінкарнації. Таким чином, вважається, що без милості гуру ніхто не може врятуватися.
Це поняття про благодаті – коли гуру приймає на себе карму учня, хорошу чи погану, – в індуїзмі з’явилося недавно, прямо запозичене з християнства. Єдина відмінність полягає в тому, що Ісус приймає на Себе і наш гріх, і його наслідки (смерть). Гуру же говорить, що приймає на себе нашу карму, але нічого з нею не робить. Присвячений звільняється від своєї карми, але ніхто не розплачується за неї. Таким чином, справедливість не відновлено, вона просто відкладена. Індуїсти не бачать потреби в спокуті або в смерті Христа, тому що не бачать в законі карми непорушного закону моралі, що відображає образ Бога, Чиї вимоги повинні бути виконані. Якщо у Бога немає моралі, то людина не може проти неї згрішити. Значить, немає і необхідності в примиренні.
Запрошення до розмови
Індуїсти вважають наше християнське свідчення про “єдиний шлях” наслідком вузькості мислення (11), оскільки для впливу на свідомість і досягнення порятунку, як вони його розуміють, існує безліч шляхів. Отже, плідну розмову про порятунок повинен торкнутися такі питання, як: “У чому проблема людини?” І “Що таке порятунок?”.
Якщо ми допоможемо індуїсту побачити, що основна проблема людини лежить в області моралі, що люди винні в порушенні Божого закону і повинні понести покарання, йому буде неважко зрозуміти, що Ісус – єдиний шлях порятунку (прощення, примирення), тому що Він помер за наші гріхи.
Вішал Мангалваді
ПОСИЛАННЯ
1 Решта дуалістів і переконані моністи пояснюють проблему людини і спосіб її вирішення по-різному, але майже всі групи вважають цю проблему метафізичної і шукають рішення в самосвідомості.
2 Для багатьох слово “йога” стало синонімом фізичних вправ хатха-йоги. Але фізична йога – лише один напрямок цієї філософії, а йога сама по собі – це з’єднання душі з Богом, або злиття кінцевої свідомості з нескінченним.
3 Спочатку йога була пов’язана з дуалістичною філософією, яку називають санкхья. Її мета зводилася до відділення пуруші (душі) від практики (природи). Однак з тих пір, як йогу сприйняли моністичні школи, її метою стало не відокремлювати, а з’єднувати.
4 Джапа-йогу також називають Мантра-йогою. Деякі її форми дуже близькі до Раджа, або Патанджалі-йоги, що складається з восьми ступенів. Перші п’ять носять зовнішній і підготовчий характер. Останні три – внутрішній: концентрація, медитація і досягнення нового рівня свідомості. Можна зосереджуватися на фотографії, ідолі, імені або думці. Зосередження на якомусь одному подражнювачу який блокує всі інші, і свідомість, врешті-решт, перестає на що-небудь реагувати, створюючи відчуття вакууму, порожнечі, яке і вважається відчуттям Бога або чистою свідомістю.
5 Йоги, Махаріші Махеш The Science of Being and Art of Living (Лондон, International SRM Publications, 1966), с. 302.
6 Зараз МБС розділилася на дві групи: одній керує Бал Йогешвар, або Гуру Махараджі Джі, а іншою – його старший брат Бал Бхагван.
7 Радха Соамі Сатсангх почав свою діяльність в середині минулого століття в Агре. Згодом, на берегах річки Біас в Пенджабі виникла нова група. Остання користується сьогодні великим впливом.
8 Амма Swami Muktananda Para-mahansa (Ганешпурі, 1971), с. 32.
9 Там же, с. 343.
10 Раджніш, Бхагван Шрі, The Mustard Seed: Reflections on Sayings of Jesus, ред. Свамі Сатья Діва (Лондон: Шелдон, 1978), с. 140
11 Багато сучасних течій індуїзму претендують на унікальність і винятковість. Але вони говорять лише про те, що “в цьому столітті наш шлях – найкращий і простий”, і не вважають свій шлях єдиним.
УНИКАЙТЕ ЇХ!!!
