Не хочу інтимних стосунків навіть у шлюбі

156

Аня

Слава Ісусу Христу! Звертаюсь до вас з такою власне ситуацією: Я дотримуюся дошлюбної чистоти, і хлопець поважає мої погляди та розділяє їх. Але, роздумуючи про колись майбутнє заміжжя, то я почала усвідомлювати, що не хочу інтимних стосунків навіть у шлюбі, не тому, що в мене є якісь комплекси , а через черезвичайну сором’язливість і боязнь…і взагалі мені соромно говорити на такі теми(навіть з християнської точки зору)і саме поняття інтимних стосунків викликає страх, і навіть огиду..навіть те, що я пишу тут щодо цієї теми мені дуже незручно, просто турбує те, чи мені не варто виходити заміж? Чи краще принлянутись до монастирського, богопосвяченого життя, бо я раніше задумувалася , що яке щастя жити з Богом у довічній чистоті, просто прагнення серця таке, яке є дотепер, але я полюбила хлопця, і є вірогідність, що ми одружимося і я не зможу жити по тому прагненню, що мені робити? Чи не дивно це все? Чи це по-божому? Чи в мене якесь відхилення? Чи навпаки довічна чистота, життя в Бозі це Його покликання?

Архімандрит Тихон

Слава Навіки Богу! Постарайтесь не спішити приймаючи рішення, кожна людина дорослішає в свій час, не залежно від біологічного віку, може Ваші страхи по відношенню до інтимних стосунків повязані сами з тим, що треба подорослішати, тобто просто почекати, якось особливо прискорювати цей процес не потрібно.

На рахунок чернечого життя, треба памятати, що головне в монашестві – це бажання служити Богу, і посвятити своє життя цьому служінню, а йти в монастир тому, що не складується щось в особистому житті поганий привід.

Бог в помоч.

Поділитись:

Скажіть, якщо соромишся йти до одного священика сповідатися і йдеш до іншого в інший храм – це гріх?

87

Катерина

Слава Ісусу!! Дуже турбуює декілька питань!Якби ви б могли відповісти поскоріше, була б вам дуже вдячна!!

1.Скажіть, якщо соромишся йти до одного священика сповідатися і йдеш до іншого, в інший храм – це гріх??

  1. Гріх не хреститися перед та після їжі , якщо ти не один? Це цурання Бога, виходить?
  2. Якщо після Сповіді мучили питання і зайшов в храм , інший, по дорозі, а священик на мої запитання порадив посповідатися, я не вказала, що вже сповідалась, (і потрібним не вважала і не хотіла це говорити).Я посповідалас двічі, і священик цього не знав- це гріх???

дуже-дуже чекаю відповіді вашої! Щиро вдячна вам заздалегідь! Бережи вас, Господь! Мої найкращі побажання!

Протоієрей Олександр Монич

Христос між нами, Катерина!

  1. Передусім Ви повинні чітко усвідомлювати, що Ви йдете до Христа, а не до священика. Перебігання від хірурга до хірурга не є добрим. Операцію всерівно прийдеться робити! Так і в духовному житті. Ваш страх продиктований самим страхом сповіді. Пам’ятайте, сповідатися можна все життя, а покаятися ні разу!
  2. Їжу потрібно завжди перехрестити. Справа не в їжі, а в тому, що ми дякуємо Богу за Його благословення нас їжою.
  1. Говорити з Богом про свої проблеми ніколи не буде гріхом. Священик, не є індикатором глибини Вашого покаяння. Ви самі беручи участь в таїнстві Сповіді по мірі Вашого чистосердечного покаяння стаєте ближчою до Бога.

 

 

Поділитись:

Можливо я страждаю через гріхи моїх батьків?

102

Іван

Слава Ісусу Христу. Я живу в шлюбі, є дитина. В мене є проблеми із здоровям і останні 2 роки стало дуже важко, як і по здоровю так і нема сил чогось добитись більше для сімї, хоч стараюсь як можу, а хвороба забирає всі сили.

І  ще, батьки мої живуть без шлюбу, колись в ті часи було важко взяти, а вони так і дальше жили і вже й напевно забули про це. І мені про це постійно приходять думки, що може я маю якусь кару за це також, чомусь дуже трудно і нічого не виходить в житті, сильні переживання і тривога в душі. Я відвідую церкву завжди, молюсь і причащаюсь, а останнім часом коли почав більше приділяти увагу духовному життю то ще важче стало, дуже важкі випробовування і не легко жити, хоч звичайно розумію, що комусь буває й набагато важче напевно, я не для того пишу, щоб жалітись, просто боюсь за свою душу, не знаю що робити, чи я можу змінити щось, якщо це не від мене можливо залежить, просто запутався.

Архімандрит Тихон

Слава навіки Богу! Шановний Іван, Ви не несете кару за батьків, як і ніхто не може бути покараний за гріхи батьків, це проста Біблійна правда :”Отцы не должны быть наказываемы смертью за детей, и дети не должны быть наказываемы смертью за отцов; каждый должен быть наказываем смертью за свое преступление (Втор.24:16)”.

А ускладнюють наше життя дві головні проблеми: перша – наші бажання, бо ми, як правило, не вміємо правильно і критично оцінювати свої здібності, тому бажання перевищують те, що ми реально можемо реалізувати; і друга – не вміння цінувати те, що маємо, наші заздрість і ропотливість, отягчають буття.

Зможемо змирити свої амбіції і ропот, вирішимо більшу частину, житейських труднощів.

Бог в поміч.

Поділитись:

ТРАГЕДІЯ. Що за мати в мене, я навіть не хочу її називати, скоріше б вона вмерла

525

Світлана

Чому Бог тримає на світі стару, без пам’яті людину, яка іде під себе, не пам’ятається, вкорочує всім життя і сили, матеріальні затрати і не помирає ,а помирають зовсім юні, молоді люди 60 і вже нема. Це наказаніє рідним чи за гріхи її Бог не приймає?

Я маю матір, якій 88, живу далеко від неї, рідна сестра її доглядає, я плачу 200$ в місяць, підгузники, вона все життя ніде не працювала, навіть хати не мала, прожила біля мене більше 30 років.  Була лінива страшно, все вмирала і слаба була, виїла мене до нутра, через неї розвелась з чоловіком в 33 роки він спився і помер. Залишилась з двома дітьми і вона третя. Діти виросли, вона їсть мене до сьогодні. Я її ненавиджу, плачу постійно, висилаю памперси, таблетки від спання. Майже не дзвоню, бо плачу потім довго, тітка виїдає, що їй прикро і грошей мало. Я дуже втомилась, але встаю і лягаю з якимось почуттям вини. Дуже вірю в Бога ,але це мій хрест, сама не молода і  нездорова, скільки можна, подумки прошу смерті. Як мені бути,це як сповідь моя. Я роблю як проклята, щоб і її утримувати, а їй ще не було 50, вона мені казала Тобі треба багато то і роби, а мені стане, а що я миску супу з’їм і чашку чаю вип’ю, мені станить. Я мати теж, я своїм дітям дала все, що за мати в мене, я навіть не хочу її називати, скоріше б вона вмерла, освободила мене, чому її Бог не забирає. Тітки 83, вона у своїй хаті спокійно не може дожити віку і викинути не можемо. Допоможіть мені, як мені душевно існувати, як жити. 1 число я маю знову платити, я так плачу уже більше 10 років, як мінімум 3-х кімнатна кв, в Києві пішла на неї. Деякі люди за все життя не можуть купити для себе, а я на неї видала. Я сама підняла двох дітей, життя моє все в трудах і сльозах, за що мені така мама.

Архимандрит Тихон

Добрый день Светлана. Вам не понравиться мой ответ, прошу прощения заранее. Ваш крик души – это банальный ропот, которому все мы грешные люди придаёмся время от времени. Если рассуждать честно, то то, что дала Вам ваша мама, Вы не сможете оплатить за всю свою жизнь, даже если будете платить по 200 долларов в день. Мама и папа дали Вам самое ценное, то что невозможно купить ни на какие деньги, то что даже Бог не даёт(отдав эту возможность людям) – возможность быть, жить, родиться для вечного бытия. И как бы Вы сегодня не возмущались маминым поведением и всем другим что Вас не устраивает, на чаше весов справедливости, Вы всегда проиграете. Все описанные Вами несправедливости, капля в море, того дара который Вы получили, попробуйте просто понять и принять эту простую правду и Вам станет легче. научитесь быть благодарной до конца, а не на 200 долларов в месяц. Если продолжите так ропотливо воспринимать реалии в которых придется жить и дальше, будет всё хуже и тяжелее на душе. Всё в Ваших руках, молю Бога, чтобы помог Вам принять правильное решение и изменить свое недоброжелательное восприятие реальности. Бог в помощь.

Поділитись: