Різдвяний піст – релаксація душі і прагнення до змін

154

РІЗДВЯНИЙ ПІСТ

Утримання є неодмінна умова вдосконалення людської особистості. Наприклад, щоб досягти високих результатів і здобути перемогу в змаганні, спортсмен змушений накладати на себе значні обмеження. Так само і для того, щоб отримати гарну освіту, стати вченим і отримати хорошу професію потрібно багато від чого відмовитись! Будь-яке людське досягнення вимагає стриманості, самообмеження, концентрації сил. Якщо ж віддавати всі свої сили і час на другорядні речі – нехай і приємні, цікаві, що приносять тимчасове задоволення тоді людина не прийде ні в якій важливій справі до хорошого результату. І якщо цей закон діє в світському житті, то наскільки ж він важливий у житті духовному! Ми здатні досягти цілі тоді, коли вміємо обмежувати самих себе. І тим більше утримання необхідно в роботі духовного вдосконалення душі і служінні Богу.

При цьому важливо розуміти, що час посту – це не тільки час обмеження в їжі, але і час особливих вольових зусиль душі. Під час посту наша воля тренується до вироблення чеснот, особливо незлобивості, лагідності, смиренню. Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням, з утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ, з утриманням від подружнього життя, з виключенням розважальних і видовищних заходів, перегляду телевізора.

Піст не мета, а засіб – засіб приборкати свою плоть і очиститись від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає всього лише дієтою. Якщо ми тримаємо піст для того, щоб іншим показати значимість своєї особистості, нашої гідності, то піст не зцілює, але завдає шкоду душі.

Про Різдвяний піст

Різдвяний піст, як і Великий, триває сорок днів. ​​Так, як заговини на піст припадають в день пам’яті св. апостола Филипа, то цей піст називають також Филиповим. Піст починається 28-го листопада і закінчується в ніч під Різдво з 6-го на 7-ме січня.

Коли і як був встановлений Різдвяний піст?

Встановлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, відноситься до ранніх часів християнства. Вже з четвертого століття святителі Амвросій Медіоланський, Філастрій Бриксійський, блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У п’ятому столітті про древність Різдвяного посту писав святитель Лев Великий.

Спочатку Різдвяний піст тривав у деяких християн сім днів, у інших – трохи більше. На соборі 1166 році при Константинопольському патріархові Луці та візантійському імператорі Мануїлі всім християнам було визначено зберігати піст перед великим святом Різдва Христового сорок днів.

Навіщо встановлений Різдвяний піст?

Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти явленого у світ Сина Божого і щоб, окрім звичайних дарів і жертв, принести Йому наше чисте серце і бажання слідувати Його вченню.

Святі отці про Різдвяний піст

«Утримання від пристрастей – краще за всі медикаменти, і воно дає довголіття» святитель Феофан Затворник.

«Піст тілесний нічого не означає без духовного посту внутрішньої людини, який складається з відвертання себе від пристрастей. Цей піст внутрішньої людини приємний Богу і винагородить для тебе недостаток тілесного посту» преподобний Варсонофій Великий.

«Само зберігання утримання відображене чотирма порами, щоб протягом року ми пізнали, що невпинно потребуємо очищення і що при розсіяному житті завжди треба намагатись нам постом і милостинею винищувати гріх, який примножується тлінністю плоті і нечистотою побажань», також за словами святителя, Різдвяний піст є жертва Богу за зібрані плоди: «Як Господь ущедрив нас плодами землі, так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних» святитель Лев Великий.

«Піст Різдвяної Чотиридесятниці зображує піст Мойсея, який постив сорок днів і сорок ночей, отримав на кам’яних скрижалях письмена словес Божих. А ми, постячись сорок днів, споглядаємо і приймаємо живе слово від Діви, написане не на каменях, але що втілилося і народилося, і долучаємося до Його Божественної плоті» святитель Симеон Фессалонікійський.

Як харчуватися і як себе вести в Різдвяний піст?

 Устав Церкви учить, від якої їжі слід утримуватись під час постів: м’ясо (м’ясні вироби), сир, масло, молоко, яйця, а іноді і риба, дивлячись на строгість святих постів.

  • Правила утримання, встановлені Церквою в Різдвяний піст, такі ж, як і в Петрів піст. Крім того, в понеділок, середу і п’ятницю Різдвяного посту, якщо на ці дні не випадає храмове свято і дні великих святих, уставом забороняється риба.
  • Від 2-го січня до 6-го січня піст посилюється, і в ці дні навіть в суботу та неділю риба не благословляється. Тим часом саме на ці дні припадає святкування цивільного Нового року, і нам, православним християнам, треба бути особливо зібраними, щоб веселощами, питтям вина і споживанням їжі не порушити суворість посту.
  • В останні дні посту, 6 січня, взагалі не прийнято вживати їжу до вечора, а ввечері в Різдвяний святвечір, за традицією з’їдається особлива страва, «кутя».
  • Кожна людина повинна сама визначити, що руйнує її внутрішній світ, що відволікає її свідомість, і взяти під контроль цю сторону життя, прагнучи в дні посту, відмовляючись від того, що звично і приємно, покласти на себе подвиг стриманості.

Якщо людина за станом здоров’я не може понести всю міру утримання, то вона повинна взяти благословення у священика на послаблення посту. При цьому важливо розуміти, що духовний піст, пов’язаний з відмовою від розваг і боротьбою з гріхом ніяких послаблень мати не може.

Вступаючи на терена посту, постараємось не витратити даремно цей час, коли, взявши під контроль своє життя, свої думки, свої почуття, свої плотські устремління і бажання, ми можемо зробити реальний крок на шляху подолання гріха, а значить реальний крок назустріч Богу і Його Небесному Царству!

Поділитись:

Зустрічаюсь з хлопцем майже 2 роки інтимних стосунків у нас немає

176

Тетяна
Слава Ісусу Христу!преймаюсь довгий час одним питанням. Зустрічаюсь з хлопцем майже 2 роки, інтимних стосунків у нас немає, оскільки він розуміє мою позицію щодо цього. Однак, всерівно не можу знайти рівноваги у особистому житті, що саме вважається гріхом , а що ні. Чи саме бажаня мати фізичний контакт з цією людиною, повністю ій віддатися є гріхом? Пристрасні поцілунки?доторки до певних частин тіла?знаю, що варто діяти завжди як совість дозволяє, наче це внутрішньо відчувається, але я іноді почуваюся після зустрічей, словом важко на душі, хоча розумом розумію що ми довго зустрічаємось, і стосунки наче треба якось підтримувати аби вони не закамяніли, і знаю що до інтимних стосунків це не приведе, так як для мене це до шлюбу не припустимо. Просто не можу визначити межу, і на сповіді важко про це говорити насправді. Допоможіть, будь ласка!

Протоієрей Василій Юрина
Не слід покладатись тільки на своє сумління, бо воно може підвести і особливо тих, хто занадто в собі впевнений. Те, що утримуєтьсь, це добре, а те, що розпаляєтесь, це вас гнітить, бо ці дії належать тим, хто вже в шлюбі. Ви знаєте, що таке вінчання – це нагорода за терпіння та дотримання чистоти! Дай Бог вам дочекатись свого!

Поділитись:

Я незаміжня і маю йти за хресну дівчинці

96

Анастасія

Слава Ісусу Христу. Я незаміжня і маю йти за хресну дівчинці. Прочитала, що незаміжній не можна хрестити першою дівчинку, адже похресниця забере щастя і долю, і хресна матір ніколи не вийде заміж. Що робити? Як бути?

Архімандрит Тихон

Cлава навіки Богу! Це просто людські забобони, не треба вірити і боятися їх.

Бог в поміч.

Поділитись:

“П’ять шляхів порятунку, які пропонують сучасні гуру”

134

Будьте уважні, бережіть своїх дітей та близьких Вам!

Читати далі “П’ять шляхів порятунку, які пропонують сучасні гуру”

Поділитись:

Про поминання покійних

575

Втіха у скорботі

Смерть – це завжди трагедія, вона завжди несподівана. Скорботний відхід з життя близьких людей. Скорбота наповнює серце, і тільки в сльозах і молитві ми можемо знайти розраду. Ми плачемо про розставання з милими серцю, тому що смерть – це не природний стан для людини, покликаної до вічного життя … І важливо пам’ятати, що ця розлука лише тимчасова, у Бога всі живі.

Однак подивіться безпристрасно на життя наше земне і розсудіть, що воно таке. Цар Соломон, наймудріший і найбагатший з царів свого часу в книзі Екклезіаста, говорив так: «Суєта суєт … суєта суєт, – все суєта! Я бачив усі справи, що чинились під сонцем, і ось, все – суєта і томління духу!» Людина перестала жити на цьому світі, і з цим закінчилися суєти мирські, праці, біди, смуток і страждання. Людина немов мандрівник, що дійшов до мети, немов випускник, вже здав всі іспити.

Мета нашого життя

Але яка ж мета нашого життя? Який же повинен бути результат? Що ми беремо з собою? Залишаються на землі багатства, положення в суспільстві, слава, – перед Богом ми повстаємо з тими скарбами, які зібрали на небесах.

Наше життя повинне бути таким, щоб ми завжди були готові скласти цей іспит, щоб серце наше було чисте перед Богом, щоб, ставши перед Ним, ми б не почули «істинно говорю вам: не знаю вас», але навпаки: «прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу». Для цього потрібно регулярно молитися, тому що молитва – це спілкування з Богом, потрібно регулярно очищати своє серце в Таїнстві Сповіді, потрібно регулярно причащатися Святих Христових Тайн, потрібно жити по-християнськи. Смерть грішників люта тому, що грішна людина всім своїм життям відкидає Бога, але зустріч ця неминуча.

Що ми можемо зробити для покійного?

Що ж можемо ми зробити для покійного, як можемо висловити свою любов? Дорогу труну, квіти, вінки, пам’ятник, застілля на поминках це – потрібно швидше нам самим, чим покійному. Наша молитва до Бога – це те, що пов’язує нас і покійного, це той маленький камінчик, який може переважити чашу терезів і вирішити долю людини у вічності. Наша і церковна молитва – ось те, що потрібно покійному.

Про поминання покійних

Поминання вдома

Читання псалтирі за упокій: щодня читається по одній кафизмі з Псалтирі з читанням по кожній «Славі» особливих заупокійних молитв.
Щоденна молитва за упокій. Поминання на ранкових і вечірніх молитвах.

Поминання в церкві

Сорокоуст за упокій (а також поминання на півроку, рік) – поминання покійного під час проскомідії.

Літія, Панахида – особливі служби про покійних, звичайно звершуються відразу після Літургії.

Поминання на кладовищі

Наша пам’ять про покійних – це прибрані могилки і наша молитва. Прийшовши на могилку можна проспівати «Зі святими упокой» і «Вічная пам’ять», потім прочитати молитву за упокій (є майже в будь-якому молитовнику), пом’янувши по іменах покійних можна поцілувати хрест на могилці. Можна залишати на могилі квіти, запалені свічки. Неприпустимо вживати на кладовищах алкоголь, курити, залишати на могилах горілку, сигарети, цукерки, різні продукти.

Дні особливого поминання покійних:

3-й день після смерті (відлік днів завжди починається з дня смерті) – звичайно день відспівування, по вченню Церкви, душа до 3-го дня знаходиться на землі. Чиста душа відвідує ті місця, де зазвичай творила добро, а душа людини, яка любила своє тіло, поневіряється біля труни або будинку. У третій день душа постає на поклоніння Богові.

9-й день – по вченню Церкви, після поклоніння Богові, до 9-го дня душі показується Рай. Слідом за тим душа знову підноситься на поклоніння Богові.

40-й день – по вченню Церкви до 40-го дня душі показується пекло. Після чого вона знову постає перед Богом, і відбувається індивідуальний суд над душею, що визначає місце її перебування до Страшного Суду. Цей день найбільш старанної молитви про померлого.

Річниці (смерті, народження, іменини) – поминання в ці дні є проявом нашої любові, яка не припиняється зі тілесною смертю.

Поминальна трапеза

У нашій традиції поминання покійного відбувається відразу після похорону. Поминки – це є молитви родичів і близьких людей за упокій померлого, щоб їх молитвами Господь помилував його/її і удостоїв Царства Небесного. Саме в цьому полягає основний сенс поминок – нагодувати бідних, хворих і т.д., тобто творіння милостині в пам’ять про померлого. Взагалі неприпустимо пити горілку на поминках – цим ображається пам’ять померлого. Пам’ятайте, хто покійних горілкою поминає, той покійним ще більше мук приготовляє.

Дні загально-церковного поминання покійних

Субота м’ясопусна – за вісім днів до початку Великого посту, напередодні седмиці про Страшний суд. Цю Вселенську батьківську суботу Церква присвячує поминанню всіх покійних від Адама до наших днів. Заупокійна служба в цей день називається так: «Пам’ять, що здійснюються всіх від віку спочилих православних християн, отців і братів наших».

Батьківські суботи – на 2-й, 3-й і 4-й тижнях Великого посту. У ці дні Церква спрямовує нас до сумлінних молитв про залишення «вільних і невільних гріхів вірою представившихся людей і вічне їхнє упокоєння зі святими».

Троїцька поминальна субота – напередодні дня Святої Трійці, на дев’ятий день після Вознесіння. Ця поминальна субота випереджає собою входження в піст, який починається через тиждень. Його називають Апостольським, або Петро – Павловським. Звичай поминання Святою Церквою покійних в день П’ятидесятниці сходить до апостольських часів. Вказівку ​​на це ми бачимо в словах св. ап. Петра, які він виголосив у цей великий день, звертаючись до іудеїв: «Бог воскресив Його, розiрвавши пута смерти» (Діян. 2,24). Тому Церква в Троїцьку батьківську суботу молиться про всіх покійних благочестивих християн. В одній з цих молитов говориться: «Упокой, Господи, душі рабів Твоїх, перш покійних батьків і братів наших, і інших родичів по плоті, і всіх своїх у вірі, про них же і пам’ять творимо нині».

В ці дні в храмах служаться особливі заупокійні богослужіння – парастас (гр. «клопотання» та панахиди (гр. «всенічна»). Крім цих загальноцерковних днів, Українська Православна Церква встановила ще деякі, а саме:

Радониця – пасхальне поминання покійних, буває на другому тижні після Великодня, у вівторок Фоминого тижня. Поминання покійних в цей день відбувається віруючими з тим благочестивим наміром, щоб після здійснення світлого семиденного торжества на честь Воскреслого з мертвих розділити велику радість Пасхи і з покійними.

Дмитрівська поминальна субота – день особливого поминання убитих воїнів, став днем ​​моління за всіх православних воїнів і воєначальників. Це поминання відбувається в суботу, що передує восьмому листопада – дня пам’яті великомученика Димитрія Солунського. Також, поминання покійних воїнів відбувається 9 травня.

На Заході України встановилась благочестива звичка, також молитовно поминати та відвідувати могили своїх близьких – 1 листопада.

Про поминання немовлят

Не дай Бог комусь з нас зіткнутися зі смертю дітей, але потрібно згадати і поминання младенців. Хрещених немовлят відспівують за особливим чином, як не маючих особистих гріхів.

Нехрещених дітей не відспівують і в церкві не поминають. Єдиної думки про їхню долю Церква не має, однак можна привести слова святителя Феофана Затворника: «А діти – всі ангели Божі є. Нехрещених, як і всіх поза вірою сущих, треба надавати Божому милосердю».

Якщо є небезпека смерті младенця, то потрібно докласти всіх зусиль, щоб похрестити його. Священик для хрещення може бути допущений навіть в реанімаційне відділення. Але хрестити «страху ради смертного» (тобто при небезпеці смерті) може будь-який православний християнин. Для цього потрібно тричі окропити немовля святою водою (або навіть простою водою) зі словами «Крещається раб(а) Божий(а) (ім’я) во ім’я Отця. Амінь. І Сина. Амінь. І Святого Духа. Амінь». Якщо немовлятко вижило, то потрібно в храмі доповнити таке Хрещення Таїнством Миропомазання.
Про поминання самогубців

Поминання самогубців в церкві не допускається. Однак церква не забороняє нам згадувати самогубців в наших домашніх молитвах. Оптинський старець Лев одному своєму духовному чаду по благословенню священика велів читати таку молитву: «Шукай, Господи, загиблу душу (ім’я), аще можливо, помилуй! Неізслідимі судьби Твої. Не постав мені в гріх молитви мої. Але нехай буде свята воля Твоя».

У разі, якщо є сумніви в тому, покінчила людина життя самогубством чи ні, пишеться прохання на ім’я правлячого архієрея. У разі якщо буде отримано письмове благословення на відспівування, покійного можна відспівувати і поминати в храмі.

Поділитись:

Він звонить мені саме тому, що знає, що молитва матері сильніша за дружинину

123

Олена

Господь посеред нас!
Шановне священство, маю коротке питання, і скорше всього воно є некоректним, але прошу допомогти розібратись, сама не взмозі. Виникло складне становище в чоловіка на роботі, звонить додому, своїй матері, не дружині і просить помолитись за нього обом. Після чого мати, тобто свекруха і каже своїй невістці: “Він звонить мені саме тому, що знає, що молитва матері сильніша за “дружинину””. Сама до церкви ходить за рік декілька разів, не сповідується і т. д., в той час як невістка, старається не пропускати служби зі своїм чловіком. Чи це так? Чи дійсно та молитва сильніша?

Протоієрей Віктор Палош

Доброго дня! “Сильнішою” буде та молитва, де з нею буде з’єднано більше любові. Тільки Господь бачить справжню любов. Проте, мене дивує сама постановка питання: не потрібно сина ревнувати до жінки і жінці чоловіка до матері. Життя бумеранг – у Вас є син? Ви будете його любити більше ніж його жінка? Любіть, це головне.

 

Поділитись:

Я людина “глобальна” і глибока духовно

104

Євгенія

Слава Ісусу Христу! Пишу, бо мучить мене одне питання. Я людина “глобальна” і глибока духовно. З самого дитинства у мене була і є досі мрія, я ніби відчуваю,що виконати її – моє призначення. Мрія ця може принести кошти і тут я також ще з дитинства вирішила, що заживатись, як всі інші багатії не буду, а витрачу більшу частину прибутку на добро і допомогу нужденним, ображеним, обездоленим та беззахисним. Буквально все життя це було для мене ідеєю, якою я жила. І коли я була менша, я дуже часто зверталась до Бога, до Долі : Якщо ти дасиш виконати мені цю справу, забери в мене сім’ю. Для мене це головне. Тоді я була мала, підліток, я не знала всієї ціни слів, які я промовляла. Але тепер я виросла, я розумію, що сім’я безцінна. Я зустріла коханого чоловіка, якого безмежно люблю. Але і моя мрія мене не покинула. І я горю в агонії кожен день, боячись щось зробити. Це невиносна душевна біль. Я тисячу раз просила взяти свої слова назад, але я боюсь. Я страждаю від бездійства і страждаю, бо боюсь. Як мені вирішити цю дилему? Підкажіть мені. Дякую.

Протоієрей Василій Юрина

Є слова в псалтирі – Господи гріхи юності моєї, не помяни. Це перше. Друге, не потрібно давати нікому, а особливо Богу обіцянки, які не залежать від тебе, або ті, які не можеш виконати. Також, час від часу потрібно переосмислювати свої мрії і від не корисних мрій потрібно відмовитися. А головне,  раджу піти на сповідь і розповісти про те, що Вас турбує, щоб благодать Господня допомогла вам.

 

 

Поділитись: